LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Легка промисловість → Ткацька освіта в Галичині (кінець ХІХ - початок ХХ ст.)

Волинська О.С.

аспірантка Прикарпатського університету імені В. Стефаника


ТКАЦЬКА ОСВІТА В ГАЛИЧИНІ (КІНЕЦЬ ХІХ – ПОЧАТОК ХХ СТ.)


Анотація. Започаткування фахового навчання ткацтву через систему Краєвих Наукових Ткацьких варстатів та художньо–промислової Спілки "Гуцульське мистецтво" в період кінця ХІХ – початку ХХ століття в Галичині.

Ключові слова. Ткацька освіта. Галичина.

Аннотация. Волынская О.С. Ткацкое образование в Галичине (конец ХІХ – начало ХХ ст.) Специализированное обучение ткачеству через систему Краевых Научных Ткацких станков и художественно-промышленного Союза "Гуцульское искусство" в период конца ХІХ – начала ХХ века в Галичине.

Ключевые слова. Ткаческое образование. Галичина.

Annotation. Volinskaya O.S. Weaver's formation in Galichina (end of ХІХ - beginning ХХ items. Specialized tutoring weaving through a system of Boundary Scientific Weaver's machine tools and art - industrial Union " Guculske mistetstvo " during the extremity Х І Х - beginning ХХ blepharons in Galichina.

Keywords. Weaving formation. Galichina.


Ткацтво – один із найпоширеніших видів художньої культури галичан, яке має давні і багаті традиції. Найбільша концентрація ткачів–ремісників була у передмістях Косова, що на Гуцульщині, де в 1754 р. проживали 33 ткачі [2, 83]. Відомо, що до першої половини ХІХ ст. ткацтво Галичини розвивалося як домашнє ремесло. І тільки в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. воно виокремилося як самостійне ремесло. Виділялися цілі родини, що виробляли запаски, ліжники, верети, сукно та інші тканини на замовлення. Важливе значення для популяризації ткацтва мали промислові і сільськогосподарські виставки у Відні (1873); Коломиї (1879); Львові (1894); Тернополі (1887) [1, 365]. Проте через оптову купівлю тканих виробів у селах Гуцульщини по мізерних цінах різко знизилася їх технічна та художня вартість, що призвело до занепаду ткацького ремесла. У зв'язку з цим у кінці ХІХ ст. з метою підтримки подальшого розвитку народного ткацтва краю були організовані "Ткацькі товариства" в Косові (1882); Коломиї (1888) та ін. [1, 365]. "Ткацькі товариства" засновували школи та варстати (майстерні). Перше "Ткацьке товариство" і ткацька школа були створені в Косові 1882 р., пізніше – в Глинянах.

На початку ХХ ст. у Галичині чітко постало питання: "Де кінчиться ремесло і коли зачинається мистецтво, чи є між ними границі, чи лише малярство, різьба, архітектура, музика та література – це мистецтво, а всі інші вироби з металю, дерева, глини, шкіри і т. п. це твори ремесла?" [3, 5]. Проте "...нема мистецтва без знання ремесла" [3, 5].У зв'язку з цим прогресивна громадськість Галичини проголосила серйозне завдання – зберегти уже складені протягом століть традиції та розвинути нашу творчість і створити "наш питомий стиль" через створення системи художньої–промислової освіти краю [3, 5].

У Галичині періоду кінця ХІХ – початку ХХ ст. розпочалося зародження ткацької художньої освіти. Так, організовується "сітка" навчальних закладів, т. зв. Наукових Краєвих Ткацьких варстатів у Косові (1882); Глинянах (1885); Корчині (1886); Кросні (1887); Вілямовиці (1887); Рихвальді (1891); Горлиці (1893) [6].

Про систему навчання та виховання талановитої молоді у Наукових Краєвих Ткацьких варстатах Галичини можемо дізнатися зі Статуту закладу, який був опрацьований 1887 р. Краєвою Комісією у справах домашнього та рукодільного промислу [5, 115–131]. За мету було визнано – навчати молодь ткацтву на основі вдосконалених конструкцій з метою піднесення промислу як у самому осередку, так і в околицях. Це завдання заклад виконає через практичні науки у варстаті із засвоєнням відповідних технік; вивчення фахових рисунків та здобуття теоретичних знань з рахунків; купецької стилістики; німецької мови.

У навчальному плані Статуту Наукового Ткацького варстату було вказано, що даний заклад "...має на меті... виховати практични учнів... до потреб промислового виконання ткацьких виробів, найголовніше – у виробництві орнаментальних тканин у загальнопокращених техніках, а також ушляхетнення смаку у ткацьких виробах" [5, 120].

За Статутом, начання було безплатним і відбувалося у двох відділах. У першому відділі навчалися "звичайні" учні. Це були хлопці, які досягнули віку 12 років та з добрими результатами закінчили народну школу. Вони вивчали у згаданому закладі ткацтво за шкільною методикою, від самих початків науки. Навчання проводилося лише польською мовою та відбувалося протягом 4–х півріч і тривало 2 роки, згідно з планом, передбаченим Статутом. На першому році учні першого відділу набували відомостей з механічної будови ткацьких варстатів, їх складових частин і допоміжних у роботі приладів; вчилися натягувати основу на гладкі тканини. Також навчалися розпізнавати пряжу різного гатунку, її технологічні властивості (як ткацького матеріалу), вміли розпізнавати нитки у різних готових виробах і гатунок самої тканини. Вивчали не тільки правила натягування основи до гладких тканин, але й знали "набір достатніх вправ у ткацтві"; знайомилися з механізмом приладів, що служили для виробництва орнаментальних тканин [5, 120].

На другому році навчання у першому відділі "звичайні" учні вивчали технологію Жаккарда; знайомилися із перенесенням рисунків на ткацькі орнаменти; натягували основу на даний взір у ткацтві; виготовляли адамаські вироби, столову білизну, кольорові тканини. Фахові інструктори знайомили учнів зі способами натурального та штучного вибілення тканин; складання та пакування ткацьких виробів; правилам оформлення калькуляцій на ціни,