LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Легка промисловість → Товарознавча експертиза предметів з дорогоцінних металів для сервірування столу




































Рис. 2. Схема послідовності виконання основних завдань товарознавчої експертизи предметів з дорогоцінних металів для сервірування столу


У предметах XVIII – початку XX ст. вміст Ag знаходиться в межах від 75,11 до 96,30%. Вміст Cu коливається від 3,46 до 24,01%. Вироби, що мають срібні деталі, виготовлені зі сплавів із вмістом Au, в тому числі до 20%. Результати проведених досліджень свідчать про легування срібних сплавів XVIII – початку XX ст. міддю для зміни їх властивостей.

Проведені дослідження вказують на створення у XVIII-XIX ст. ПДМСС з поєднанням деталей різного хімічного складу.

Таблиця 2

Граничні показники вмісту срібних сплавів предметів сервірування столу, визначені за допомогою РФА

Історичний період

Проба (клеймо)

Вміст хімічних елементів, %

Ймовірні домішки



Ag

Cu

Au

Pb


Вироби скіфського періоду (VII ст. до

н. е. – III ст. н. е.)

92,39 – 98,93

0,43 – 7,18

0,21 – 0,65

0 – 0,32

Br, Zn, Fe, Bi

Вироби середньовічного періоду (IV – XIV ст.)

94,60 – 99,40

0 – 4,39

0,20 – 0,50

0,21 – 0,87

Zn

Вироби XVIII ст.

75,11 – 95,38

3,50 – 24,01

0,30 – 20,27

0 – 0,39

Br, Zn, Fe, Ni

Вироби XIX – початку XX ст.

84/ золотникова

76,84 – 96,30

3,46 – 22,61

0 – 3,18

0 – 0,40

Br, Zn, Fe, Ni

Сучасні вироби (ІІ пол. XX ст. – початок XXI ст.)

925/ метрична

89,06 – 95,62

4,38 – 10,94

0 – 0,06

0 – 0,06

Fe


За допомогою рентгенофлуоресцентного аналізу визначено ряд підробок. Як приклад, наведемо інформаційну та якісну фальсифікації виробу, які були встановлені за рахунок зміни його маси шляхом введення свинцю і впаювання відомого клейма фірми К. Фаберже (рис. 6).










































Дослідження вмісту сплавів сучасних предметів сервірування столу, виготовлених зі срібла, свідчать про наявність в них незначної кількості домішок порівняно з антикварними. Вміст Fe до 0,20 % (в антикварних – до 0,31 %), Au до 0,06 % (в антикварних – до 3,18 %). Це обумовлено високотехнологічними процесами сучасного виробництва ПДМСС, на відміну від антикварних, і випуском виробів з оптимальними фізико-механічними властивостями.

На підставі отриманих даних встановлено, що вміст срібла в сучасних сплавах предметів сервірування столу відповідає зазначеній пробі, вміст міді – менше норми. Вміст заліза, а також загальний вміст домішок, як правило, перевищують встановлені межі.

Додатковим показником якості, що свідчить про кількісний вміст дорогоцінного сплаву, обрано мікротвердість предметів сервірування столу. Легуючі компоненти, насамперед мідь, додають до складу срібного сплаву для збільшення твердості і міцності. Отже сплави з більш високим вмістом срібла мають меншу твердість, що зафіксовано в чинній нормативній документації. За результатами визначення мікротвердості сучасних предметів сервірування столу зі срібла за методом Віккерса встановлено, що її величина знаходиться в допустимих межах за НД для кожної проби.

Мікроструктура є важливим показником ідентифікації, що характеризує термін і умови зберігання предмета, а отже час його створення. Дослідження структури предметів сервірування столу зі срібла різних хронологічних періодів методом електронної мікроскопії (растровомікроскопічні зображення сарматської склянки I ст. до н.е. (рис. 7), кухля кінця XVII ст. (рис. 8), кавової ложки 2004 р. ВАТ „Київський ювелірний завод" (рис. 9)) вказують на неоднорідність структури, насамперед, старовинного сплаву.

Це зумовлено недосконалістю технології виготовлення предметів сервірування столу до XIX ст. і значним терміном зберігання в агресивному середовищі (від 300 до 2000 років). Це є свідченням того, що чим більший вік виробу, тим більш неоднорідна його структура. Крім того, ідентифікаційною ознакою часу створення виробу є розмір зерен металу. Швидко охолоджений і механічно оброблений метал має дрібніші зерна, ніж литий і повільно охолоджений. Чим швидше метал холоне, тим більше виникає центрів кристалізації і тим дрібніші кристаліти (зерна). Отже сучасні вироби мають дрібнішу структуру порівняно з антикварними, що і підтверджують отримані зображення.

За допомогою рентгенівського мікроаналізу встановлені легкі елементи Ca, P, Cl в складі антикварних виробів (рис. 10). Присутність саме таких домішок та їх залягання на межі зерен основної матриці (Ag-Cu) свідчить про наявність шлаків від вхідної сировини, які є ознаками недостатнього її афінажу, що і підтверджує давність сплаву.

У п'ятому розділі „Визначення оціночної вартості предметів з дорогоцінних металів для сервірування столу" здійснено оптимізацію критеріїв для експертної оцінки ПДМСС, уточнено механізм прогнозування вартості і проведено визначення оціночної вартості антикварних ПДМСС.

На основі визначених критеріїв ідентифікації та вивчених літературних джерел було складено перелік критеріїв цінності ПДМСС. Після ранжирування фахівцями було обрано найбільш значущі критерії цінності, до яких належать: вік виробу; рівень суспільного визнання автора, майстра або фірми; наявність клейм та позначок; наявність історії побутування; причетність до видатних особистостей; причетність до інших пам'яток культури; цінність виробу для музейних колекцій, ринку антикварних виробів (ліквідність); причетність до історичних подій; особливі якості; типовість; безпеку використання; оригінальність форми; майстерність (досконалість) художнього виконання; комплектність; рівень визнання виробу; масштабність художньої ідеї.

Запропоновано алгоритм розрахунку базової вартості ПДМСС, що передбачає врахування вартості матеріалів, виробничих витрат за допомогою коефіцієнта відповідно до визначених рівнів складності методу виготовлення та техніки оздоблення та обробки.

За розробленим алгоритмом визначено оціночні вартості ПДМСС різних хронологічних періодів. Як приклад, наведено розрахунок оціночної вартості предметів сервірування столу, зокрема кубку, що зберігається в Чернігівському історичному музеї