LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Легка промисловість → Удосконалення методів проектування базових конструкцій верхнього жіночого одягу

варіантами, наявними у банку даних та обрати відповідні варіанти для їхнього використання при подальшій роботі над проектом.

Форму проектованого одягу передбачено відтворювати з використанням сучасної обчислювальної техніки за наявності відповідного інформаційного та програмного забезбечення.

У третьому розділі наведені результати вирішення завдання щодо формування інформаційно-графічного масиву даних про художньо-конструктивне рішення базових форм одягу. Це здійснено на прикладі основної ділянки поверхні плечових виробів, тому що характеристика її форми є однією з основних художньо-естетичних характеристик одягу.

У ході дослідження матеріалів з історії розвитку верхнього жіночого одягу із середини 30-х років XX ст. і до наших днів із застосуванням спеціально розробленої методики були визначені шість базових варіантів художньо-конструктивного рішення форм плечової ділянки виробу із вшивним рукавом. Встановлені основні конструктивні параметри ділянки, що досліджується: довжина лінії плечового шва L, яка визначається стосовно довжини плечового схилу жіночої фігури і буває природною L1, подовженою L2 і укороченою L3, та кут нахилу лінії плечового шва U, який розглядається стосовно нахилу плечового схилу жіночої фігури і приймає природні U1 та підвищені U2 значення. Визначено діапазон зміни кількісних значень основних конструктивних параметрів.

Виявлені підпорядковані конструктивні параметри плечової ділянки виробу: форма верхньої частини лінії пройми, периметр плечової ділянки виробу, площа плечової ділянки виробу, ступінь облягання виробом плечової ділянки жіночої фігури.

Одержані відомості є основою інформаційно-графічного масиву даних, який може бути представленим у вигляді каталога, бібліотеки для більш повної кількісної характеристики форми плечової ділянки виробу на стадії ескізного проекту.

У четвертому розділі викладені теоретичні положення щодо розробки математичного, інформаційного та програмного забезбечення для побудови розгорток поверхні базових форм одягу у системі автоматизованого проектування. При цьому вихідна інформація, яку необхідно формалізувати, є тривимірною характеристикою поверхні фігури людини і об'ємно-просторової форми виробу.

Розробка моделей об'єктів "поверхня фігури людини" та "поверхня зовнішньої форми одягу" здійснена на основі аналізу робіт по використанню теорії поверхонь у проектуванні одягу й подальшого її розвитку на прикладі основної ділянки опорної поверхні жіночої фігури та плечової ділянки жіночого демісезонного пальта.

Для вирішення поставленого завдання використаний математичний аппарат, за допомогою якого ділянки зазначених поверхонь апроксимовані поверхнями другого порядку. У результаті дослідження розроблені алгоритм та комп'ютерна програма, яка дозволяє обрати за фіксованими точками із найменшою похибкою такий геометричний образ, що найточніше описує форму поверхні досліджуваного об'єкта.

Виконані розрахунки виявили, що для апроксимування плечової ділянки жіночої фігури та виробу із прямолінійною формою лінії плечового шва найбільш сприйнятним геометричним образом є конус другого порядку.

З метою побудови розгорток поверхні одягу у системі автоматизованого проектування розроблена аналітична модель плечової ділянки одягу та досліджено характер взаємозв'язку між її основними та допоміжними конструктивними параметрами.

Для встановлення впливу основних конструктивних параметрів на форму верхньої частини лінії пройми, використовуючи метод перетворення систем координат, отримано рівняння лінії пройми у декартових координатах як функції довжини лінії плечового шва та кута її нахилу:


Z=A5 (A6+2); (1)


А1= () 2; A2= () 2; A3=O1C1; A4=sin(Uh); A5=; A6=-2A2A3A4; A7=A2A32; A8=A2A1A42,


де U0 – кут нахилу плечового схилу фігури людини відносно горизонталі; U – кут нахилу лінії плечового шва відносно плечового схилу фігури людини; Uh – кут нахилу січної площини, що проходить через лінію пройми до вертикальної площини.

Як кількісна характеристика форми верхньої частини лінії пройми обраний показник "середній радіус кривизни лінії пройми". Для його визначення одержано вираз для розрахунку радіуса кривизни лінії пройми:


R=. (2)


Середній радіус кривизни RСР обчислювався із використанням максимального і мінімального значення зазначеної величини на встановленому інтервалі варіації ординати Y:


RСР= (RMAX+RMIN)/2 (3)


Аналіз отриманих у результаті розрахункового експерименту даних дозволив встановити, що із збільшенням кута нахилу лінії плечового шва середній радіус кривизни лінії пройми збільшується на 10-12%. У той же час зміна довжини лінії плечового шва веде до зміни середнього радіуса кривизни на 2-6%.

Дослідження периметру плечової ділянки конструкції виробу пов'язане з тим, що він дозволяє оцінити зміну геометричного співвідношення лінійних розмірів її частин залежно від значень основних конструктивних параметрів. Визначення величини периметра здійснювалося з використанням розрахункових залежностей для обчислення довжин дуг та твірних конуса другого порядку. У результаті аналізу отриманих даних встановлено, що визначальним чинником, який впливає на зміну периметра плечової ділянки виробу, є кут нахилу лінії плечового шва.

Площа плечової ділянки виробу Sпри проведені цього дослідження розглядалась складеною з площі плечової ділянки спинки і площі плечової ділянки пілочки Sп та визначалась за допомогою відомого апарату диференціальної геометрії.

Встановлено, що при різних значеннях довжини лінії плечового шва зміна площі плечової ділянки виробу становить близько 22%. Зміна значень кута нахилу лінії плечового шва приводить до зміни площі на 8%.

Для оцінки ступiня облягання виробом поверхні плеча жіночої фігури були визначені об'єми плечових ділянок виробу та обраної типової жіночої фігури. Встановлено, що ступінь облягання Q відбиває функціональну залежність різницї означених об'ємів. Вираз для його визначення може бути представлений системою рівнянь:


(Vи-Vт)< 0, Q=100%,

(4)

(Vи-Vт) 0, Q=а0+а1 (Vи-Vт)+ а2 (Vи-Vт) т1+а3 (Vи-Vт) т2


За результатами розрахункового експерименту, виконаного з використанням відповідного програмного забезпечення, встановлені значення коефіцієнтів: а0=100; а1=-0,0046; а2=-1,2810-5;