LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Легка промисловість → Удосконалення методу проектування складчастих поверхонь в конструкціях жіночого поясного одягу

формулою:


(2)


де k – коефіцієнт пропорційності при зміні довжини і-го горизонтального перерізу поверхні тазової частини типового манекена 158-88-96 в процесі модифікації.

Коефіцієнт пропорційності розраховується наступним чином:

(3)

де lі – довжина і-го горизонтального перерізу поверхні типового манекена 158-88-96;

lісум – довжина і-го горизонтального перерізу поверхні типового манекена суміжного розміру.

Другий спосіб побудови поверхні тазової частини типового манекена суміжного розміру передбачає модифікацію графічної моделі поверхні досліджуваної частини манекена за допомогою команди SCALE (масштаб) шляхом змінювання довжини дуги кожного горизонтального перерізу в різному масштабі у відповідності з величинами приростів, що забезпечує відтворення необхідного рельєфу поверхні.

В результаті побудови розгорток поверхні тазової частини типового манекена муляжним методом виявлено, що горизонтальний переріз лінії талії (Т18) відхиляється від горизонталі. Дослідження геодезичного трикутника, який утворений лінією горизонтального перерізу, що проходить через виступаючу точку живота і дійсним положенням цієї лінії на поверхні тазової частини манекена, підтверджують, що, при укладанні на площину, дійсне положення лінії, яка проходить через виступаючу точку живота, відхиляється у бік підвищення на 0,5 см (∆ а = 0,5 см) від горизонтального перерізу. Це підтверджує необхідність підвищення вершини бічного шва при побудові конструкції спідниці. За результатами дослідження способів розрахунку основних конструктивних відрізків для побудови конструкції тазової частини прямої спідниці, які використовуються в практичному конструюванні, розроблені параметричні ряди основних конструктивних відрізків конструкції талієвих виточок.

Побудова розгорток поверхні тазової частини типового манекена виконана у вигляді вертикальних смуг в автоматизованому режимі з використанням методу сітки геодезичних паралелей, який дозволяє з високою точністю охарактеризувати досліджуваний об'єкт. Для цього в графічну модель поверхні тазової частини типового манекена введено додаткові вертикальні перерізи, які поділяють її на 8, 10 та 12 вертикальних смуг, що відповідає ширині складки 4, 5 та 6 см, які є найбільш зустрічними у виробах із складчастою поверхнею.

Морфологічний аналіз розгортки поверхні тазової частини типового манекена підтвердив, що лінії членування вертикальних смуг шириною 4 см проходять через основні антропометричні точки нижньої частини тулуба людини (рис. 5), а отже відповідають вимогам статичної відповідності.














Рис. 5. Креслення розгортки поверхні тазової частини

типового манекена вертикальними смугами шириною 4 см


Оцінка адекватності розгорток графічних моделей поверхні тазової частини типового манекена матричній конструкції прямої спідниці, побудованої за методикою ЄМКО РЕВ, підтвердила їхню еквівалентність: відхилення площ розгортки тазової частини манекена і конструкції, а також відхилення по довжині вертикальних членувань у розгортках і на поверхні манекена не перевищують 5 %. Оцінка укладок підтвердила доцільність виконання досліджень з геометричної трансформації прямої спідниці у спідницю із складчастою поверхнею на основі конструкції, побудованої за ЄМКО РЕВ.

На основі графічної інформації в системі конструктивних відрізків сформована номенклатура конструктивних модулів (КМ) для автоматизованого модульного синтезу, що забезпечує процедури їхнього нашарування в інтерактивному режимі.

В четвертому розділі приведені результати дослідження формостійкості складок з урахуванням властивостей матеріалів.

Обґрунтовано вибір костюмних тканин вовняної та віскозної груп для виготовлення виробів із складчастою поверхнею. Аналіз методів та обладнання для дослідження характеристик тканин обраної групи показав, що стандартні методики дозволяють достатньо точно визначити кількісні характеристики обраних показників властивостей тканин. Оцінка формостійкості складчастих поверхонь проведена за кутом розкриття складки та гостротою складки. Була сформована методика проведення експериментальних досліджень формостійкості складок, в межах якої визначені розміри зразків для формування складок та параметри їх фіксації.

На основі аналізу матеріалів практичного конструювання формалізовано запис розрахунку ширини зразка для дослідження формостійкості складок різних видів. Так, у загальному випадку, розрахунок ширини зразка з односторонніми складками запропоновано здійснювати за формулою:


(4)

де L – ширина зразка матеріалу, cм;

F – ширина складки, cм;

E – глибина складки, cм;

k – кількість складок, що закладаються, од.

Встановлено, що найпоширенішим способом фіксації складок на тканинах різного асортименту є волого-теплова обробка (ВТО) згинів з чітким дотриманням режимів пресування.

Дослідження формостійкості складок здійснено на прикладі групових складок, до складу яких входять дві односторонніх нормальних складки (F = E) шириною 4, 5, 6 cм.

Заключна оцінка формостійкості складок виконана за кутом розкриття складки, який визначено за величиною зміни довжини розгортання складок після 1440 хв відвисання зразків у вертикальному положенні. Цей спосіб дозволяє уникнути значної похибки при отриманні результатів.

Основним показником формостійкості складчастої поверхні є її відношення до дії вологи, температури та механічних деформацій. За результатами серії досліджень впливу дії вологи, а саме замочування, на стійкість складки встановлено, що кут розкриття складки залежить від властивостей матеріалів та геометричних параметрів складки (табл. 1).

Таблиця 1

Величини кута розкриття складки

№ п/п

Артикул тканини

Геометричні параметри складки (F = E)



4 см

5 см

6 см



замочування

замочування

замочування



до

після

до

після

до

після



cos б

б, град

cos б

б, град

cos б

б, град

cos б

б, град

cos б

б, град

cos б

б,