LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Легка промисловість → Удосконалення нормативної бази технології ресурсозбереження швейних виробів

резервів економного використання тканин, показав, що більша частина втрат тканини з'являється в основному на стадії розробки конструкції моделей, підготовки та розкрою тканини. При цьому, багато з них, а саме - відходи по ширині тканини та нераціональні залишки, належать до розряду таких, що можуть бути усунені. Так, міжлекальні втратитканини складають в середньому від 8,1 до 14,7% від витрат матеріалу на одну одиницю продукції, а втрати по ширині при настиланні кусків в настил - до 3,6%. Встановлено, що, незважаючи на те, що в швейній галузі легкої промисловості питанню щодо раціонального використання матеріалів згідно з нормативами приділялось достатньо уваги, в літературних джерелах не досить повно висвітлені фактори, які впливають на рівень використання тканин. Запропонована удосконалена узагальнена класифікація втрат тканин на всіх етапах виробництва швейних виробів, яка дає змогу враховувати роль економічних, організаційних та техніко-технологічних факторів під час аналізу і виявлення причин втрат тканин на основі удосконалення нормативної бази. Визначено, що підприємству при розробці графіка запуску моделей у виробництво необхідно проводити попередні розрахунки розподілу тканин по ширинах, так як використання раціональних ширин обумовлює значний резерв зниження матеріалоємкості швейних виробів.

Для розрахунку резерву використання розподілу тканин по ширинах (Ррш) автором запропоновано математичний вираз:

( 1 )

де:-розмір міжлекальних випадів фактичний;- розмір міжлекальних випадів на тканинах раціональної ширини; -питома вага тканини, яка використовується для розкрою і-тої моделі, %.

В роботі представлені розрахунки пошуку резервів економії матеріалів з урахуванням таких факторів, як спосіб настилання тканин; використання комбінованих розміщень лекал деталей на тканині; якість тканини, яка надає можливість знизити втрати в процесі настилання у вигляді розмірів нераціональних залишків тканини. Аналіз розрахунків, проведений по підприємствам України з випуском різного асортименту, дозволив виявити резерви у використанні текстильних матеріалів в середньому до 2%.

Встановлено, що оцінку економічності моделей доцільно проводити за комплексним показником, який одночасно враховує всі витрати тканини на виріб. На цій основі запропоновано методику відбору для запуску у виробництво економічних моделей. Так використання цієї методики дало змогу виявити на ЗАТ Київська швейна фабрика "Дана" резерв зниження витрат матеріалів в середньому до 3,2%. При цьому встановлено, що фактори, які є складовою частиною комплексного показника резерву зниження витрат тканини, є основою створення нормативної бази удосконалення технологій ресурсозбереження на стадії розробки нормативно-конструкторської, технологічної документації моделей (розробки технічних умов ТУ на модель).

Для вирішення задачі побудови комплексних техніко-економічних нормативів УЯП на стадії розробки нормативно-конструкторської, технологічної документації з використанням впливу кількості членів параметричного ряду (кількість розміро-ростовочних груп моделей) на інтервал нормативу використання текстильних матеріалів при виготовленні швейних виробів автором були проведені дослідження впливу об'єктивних факторів на економне використання тканин, які не залежать від кваліфікації робітника. Це такі як: кількість комплектів лекал в розкладці; поєднання розміро-ростів; ширина тканини; спосіб розміщення деталей в розкладці; спосіб настилання тканин; конструкція виробу. Дослідження проводились на моделях (побутові чоловічі сорочки та відомчі сорочки, ТУ 2756), які виготовляються на АТЗТ "Каштан" (м.Київ). В результаті виконаних досліджень встановлено, що із збільшенням в розкладці кількості комплектів лекал деталей зменшується відсоток втрат. Крім цього, він залежить від того, парною чи непарною є ця кількість (рис. 1). Дослідження, пов'язані з вибором оптимальної кількості комплектів лекал в плані розкрою, показали, що найбільш доцільними в схемах розміщення будуть поєднання однакових розмірів та ростів (рис. 2). Ці поєднання забезпечують найменші втрати тканини.

Аналіз результатів дослідження щодо впливу ширини тканини на витрати показав, що зміни міжлекальних втрат носять стрибкоподібний характер. Найменший відсоток втрат знаходиться в зоні великих ширин, мінімальні ж витрати характерні для ширин, які кратні основним схемам розміщення деталей в розкладці (рис. 3).

В роботі представлені різні варіанти схем розміщення деталей сорочки для розкрою та визначено, що так як контури деталей чоловічої сорочки здебільшого мають прямокутні частини, то вибір схем розміщення можуть бути математично описані. На рис. 4 представлені схеми раціонального розміщення деталей сорочки.

В третьому розділі виконані дослідження щодо визначення нерівномірності ширин тканини, методів її обчислення та впливу на раціональне використання матеріалів. Вирішення практичних задач, пов'язаних з програмуванням розкрою матеріалів та оптимізацією використання площі тканин, потребує чітких уявлень щодо характеру процесу коливань ширини кусків та максимально точного опису геометрії останніх. В результаті проведених досліджень згідно з ДСТУ встановлено, що стандартні методики визначення ширини тканини не надають швейним підприємствам достатньої інформації про розподіл ширин по всій довжині куска (рулону) тканини. Аналіз проведених експериментальних досліджень визначення ширин кусків тканини виявив достатньо значні розходження в одиницях ширин однієї і тієї ж тканини, що є свідоцтвом щодо їх малої вірогідності. Криві, отримані в результаті статистичної обробки на ЕВМ статистичних даних, представляють собою математичні очікування зміни ширини кожного куска тканини і приймаються в якості дійсного розподілу ширин в тканинах. Встановлено, що зміни ширини тканини в кусках є випадково-стаціонарним процесом. Для досліджуваних видів тканин межа розсіювання ширин в кусках біля його математичного очікування становить 2,8 см.

Запропонована методика реєстрації ширини тканини та методика упереджувального статистичного аналізу вхідного контролю якості лінійних розмірів тканини, в основу яких покладено метод послідовного аналізу та фіксації кількості спостережень. Для визначення раціонального інтервалу виміру ширини тканини автором розроблена спеціальна методика, яка заснована на кореляційній обробці випадкового процесу зміни ширини по всій довжині куска тканини. Величина інтервалу зміни ширини визначається під час спаду автокореляційної функції і для досліджуваних видів тканин складає 1 м. Використання автором різних економіко-математичних методів рішення задачі зниження матеріалоємкості продукції на підприємствах легкої промисловості дало змогу визначити потребу удосконалення нормативної бази витрат тканини на швейних та