LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Легка промисловість → Удосконалення процесу додрукарської підготовки видань на підставі побудови і дослідження його моделей

3).

В результаті кількість зв'язків між вимогами в оптимізованому графі порівняно з їх кількістю у вихідному графі скоротилася у 2,5 рази.

Для перевірки достовірності одержаного результату використано алгоритм Дейкстри, зміст якого полягає в реалізації ітеративних кроків при умові, що мінімальні шляхи до деяких вершин знайдені. При цьому згідно з вимогою алгоритму введено дві додаткові вершини і . Під час виконання алгоритму вершинам присвоюються значення , які визначають мінімальні шляхи від вершини до вершини . Множина попередніх вимог доповнена наступною: – кількість суміжних рядків, які закінчуються знаком переносу, не повинна перевищувати п'яти.













Рис. 3. Мінімальне покриваюче дерево графа.


Вагові коефіцієнти пріоритетності виконання вимог мають такі значення: ; ; ; ; ; . Побудована матриця значень ребер графа, кожне з яких пораховано наступним чином:

для .

В результаті програмної реалізації алгоритму один із варіантів мінімального покриваючого дерева, яке названо мінімальним покриваючим шляхом, матиме наступний вигляд.














Рис. 4. Мінімальний покриваючий шлях до вершин, який

ідентифікуює зв'язки між правилами верстання сторінок.


В результаті вперше розв'язано задачу оптимізації процесу аналізу вихідних вимог, які стосуються правил верстання сторінок книжкових видань; одержано мінімальну кількість зв'язків між вимогами та відповідні їм мінімальні шляхи. Кількість зв'язків між вимогами у порівнянні з вихідним графом зменшується приблизно у 2 рази.

Четвертий розділ відображає результати удосконалення математичних моделей та алгоритмів комп'ютерного опрацювання текстової інформації, тестування та налагодження відповідних програм.

Значна частина загального обсягу книжкової продукції припадає на видання художньої літератури. Саме для них доцільно мати ефективні алгоритми та програми автоматичного верстання, які могли б забезпечити належну якість і, що досить суттєво, значно скоротити час безпосередньої роботи верстальника за комп'ютером, звести до мінімуму суб'єктивні фактори. В процесах, що передують саме верстанню, більшість програмних пакетів комп'ютерних видавничих систем розраховані на попереднє утворення блоків, які служать аргументом функції верстання. Для текстів художньої літератури мінімально достатнім текстовим блоком може бути рядок.

Наступні зауваження будуть стосуватися вертикальних пробільних елементів, тобто проміжків між видимими елементами сторінки. До них належать: інтерліньяж; відбивки до і (або) після заголовка чи абзацу; проміжки між текстом і рисунками, ілюстраціями, графіками, таблицями, формулами. В кожному з цих випадків проміжок має певні межі задання, що змінюються від мінімального до максимального значення. Позначимо їх через і , де – вказує кількість типів проміжків, – кількість проміжків даного типу. Введемо поняття зони форматування, яку визначимо, як вільний простір в кінці сторінки, при досягненні якого черговим блоком сторінка може вважатися завершеною. Отже, зона форматування текстової сторінки може бути порахована за допомогою наступного виразу:


. (7)


Величина зони форматування залежить від приростів проміжків та їх кількості на сторінці. При цьому сторінка, яка формується, може мати внутрішню і зовнішню зони форматування, рівні між собою (рис. 5).

Досягнення -м блоком меж внутрішньої зони при аналогічне входженню блоку в зовнішню зону при . В обидвох випадках накопичення вертикальних розмірів блоків формально завершується і за рахунок збільшення, або зменшення величини проміжків між блоками сторінка доводиться до заданого вертикального формату. Використання при цьому розробленого методу вагових коефіцієнтів пріоритетності виконання вимог, які стосуються правил сукупного верстання різних елементів складності, забезпечує

відповідну якість верстки.






Рис. 5. Структурна схема сторінки видання із зоною форматування.


Математична модель цього процесу може бути подана наступними викладками. Основою алгоритму верстання є покрокове накопичення вертикального формату сторінки додаванням вертикальних розмірів окремих блоків. Розглянемо окремо варіанти, коли межа проміжків є мінімальною, або максимальною. У першому випадку після кожного кроку поточний формат сторінки порівнюється із :

(8)


де – висота - го блоку; - кількість блоків, що помістилися на сторінці. Доки поточний формат не перевищить процес накопичення блоків продовжується, інакше перевіряється справедливість виконання нерівностей:

(9)


Якщо умова (9) справджується, то накопичення блоків припиняється. У випадку, коли останній блок виходить за межі заданого формату, він переноситься на наступну сторінку, а поточна завершується в режимі діалогу.

Для максимальних проміжків дії аналогічні.

В результаті одержано вирази для визначення величини залишків


,

, (10)


та приросту мінімального і частку зменшення максимального значень для кожного із типів проміжків. Остаточно стан сформованої сторінки характеризується співвідношеннями


,, (11)


які свідчать про формальне завершення процесу верстання.

В роботі розроблено метод визначення кількісних характеристик ступеня готовності та рівня функціональної повноти програми після кожного її результативного пуску на виконання, суть якого полягає в наступному.

Ступінь готовності програми встановлено, як відношення загального числа виявлених та виправлених помилок до кількості невиявлених помилок, що залишилися в програмі:

. (12)


де – деяка прогнозована кількість помилок, що визначається кількістю заданих, але невиконаних програмою функцій; – кількість виправлених помилок після -го пуску програми. Очевидно, що перед першим пуском програми ступінь її готовності . У зв'язку з тим, що в процесі налагодження величина , значення ступеня її готовності , як випливає з формули (12), прямує до одиниці.

Помилки в програмі неоднакові за своєю суттю, впливом на її роботу та одержані результати. З огляду на це введено поняття ваги помилки, яка визначає її характер та приналежність до певної категорії і визначена як різниця між сумарними значеннями ваг виявлених та невиявлених помилок. Тоді стверджуємо, що після певного часу випробування програма має рівень функціональної повноти, що виражається наступною формулою:


, (13)


де кількість невиявлених помилок; – вага -ї виявленої помилки; – вага -ї невиявленої помилки.

Очевидно, що після кожного результативного пуску програми рівень її готовності повинен зростати, однак