LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Легка промисловість → Удосконалення способів приготування лляної трести штучним зрошенням

навколишнього середовища в експериментах підтримувалась на рівні 5, 18 та 25 С. Тривалість процесу приготування трести була різною і обумовлювалась ступенем її готовності до переробки. По завершенні експериментів було оцінено якість готової трести з різних місць пакування та встановлено її зв'язок з температурою самонагрівання.

Аналіз кривих зміни температури в кіпі під час самонагрівання свідчить про її криволінійний характер. Залежно від температури навколишнього середовища досягається відповідний максимальний показник температури. Причому, при зовнішній температурі 5 С в центрі кіпи температура може дорівнювати 14 15 С, а при температурі 18 С – значно підвищується і може досягти показника 31 С. Подальше зростання температури середовища провокує підвищення температури в центрі кіпи до 46 С, що призводить до зниження якості приготовленої трести. Така висока температура впливає на видовий склад мікрофлори льону і змінює співвідношення мезофільних і термофільних мікроорганізмів. Останні мають здатність активізувати процес деструкції целюлозних волокон.

Для кривих зміни температури в центрі кіпи характерною є наявність специфічної точки перегину початку процесу, після чого відбувається зниження температури та її стабілізація. При низькій зовнішній температурі 5 С температура стабілізації дорівнює 14 С в центрі та 12-13 С на відстані 10 та 30 см від бокових стінок. При помірній зовнішній температурі 18 С в центрі кіпи встановлюється температура 30 С, а ближче до країв – 26 27 С. Під час витримування зволоженої кіпи при температурі 25 С в центрі кіпи температура стабілізується на рівні 44 С, а на відстані 10 та 30 см від бокових стінок відповідно 37 та 40 С. Порівняно з відомими біологічними способами мочіння лляної соломи такі показники температур є дещо завищеними для сприятливих умов існування пектиноруйнівної мікрофлори і тому потребують постійного контролю технологічного процесу та його регулювання.

Після завершення процесу приготування трести сировину виймали з під укриття, висушували кожен сніп окремо і визначали якість трести в окремих точках кіпи. Оцінку якості трести проводили за найважливішими показниками – міцністю волокна і відокремлюваністю.

Аналіз отриманих результатів свідчить про те, що при витримуванні великих мас вологої лляної соломи при різній позитивній температурі навколишнього середовища в межах від 5 С до 25 С спостерігається певна неоднорідність по ступеню вилежування трести. Так, треста, що знаходилась ближче до зовнішньої сторони кіпи, у всіх випадках мала нижчі показники відокремлюваності та вищі показники розривного навантаження. Найбільша розбіжність показників якості виявлена між сировиною центральної частини і зовнішнього шару. Так, при температурі 5 С різниця показників між зовнішнім шаром і центром дорівнювала: по розривному навантаженню – 24 Н, по відокремлюваності – 0,8 одиниці.

Зростання активності процесу приготування трести при температурі 18 С та 25 С спричиняє збільшення розбіжності показників якості. Різниця значень показника розривного навантаження сягає відповідно 34 та 79 Н, відокремлюваності – 2,1 та 1,7 одиниць. Тресту з центрального шару можна оцінити як перележану, а тресту зовнішнього шару – як недолежану. Першопричиною такої різниці слід вважати різні температурні умови під час процесу приготування трести. Адже при температурі навколишнього середовища 18 С різниця температур в різних шарах пакування становила 4-5 С, а при температурі 25 С відповідно – 6-7 С.

Таким чином, доведена необхідність і доцільність проведення процесу приготування трести штучним рошенням в пакуваннях прямокутної форми з розмірами 1 х 1 х 1 м із щільністю укладання стебел 100-125 кг/м3, або ж у рулонах діаметром до 1,5 м із щільністю змотування 100-125 кг/м3 при температурі навколишнього середовища від 5 С до 25 С. Головним висновком із проведених експериментів є встановлення необхідності вирівнювання умов приготування трести для всіх частин пакування. Найкраще це зробити за рахунок вентилювання сировини.

4.3. Розробка проекту і конструювання дослідної установки для приготування трести штучним рошенням. На основі попередніх теоретичних і експериментальних досліджень було визначено оптимальні параметри вихідної лляної соломи. Було проаналізовано ефект самонагрівання вологої сировини для приготування трести і визначено зони підвищених температур, які потребують контролю і регулювання. Ці дані були враховані при розробці проекту дослідної установки для проведення штучного рошення.

Для проведення досліджень з використанням пакувань вологої лляної соломи великих розмірів була сконструйована і змонтована дослідна установка (рис.1).

Укриття кіпи вологої лляної соломи виконано з непроникного для повітря матеріалу – поліетиленової плівки, натягнутої на каркас із стального дроту діаметром 6 мм. Така плівка є недорогим, досить поширеним і легкодоступним для широкого застосування матеріалом. З нього легко сформувати укриття для пакувань циліндричної чи прямокутної форми. У верхній частині укриття було зроблено отвір для з'єднання з вентиляційною системою. Нижня частина укриття кіпи мала ущільнення з м'якої гуми для кращої ізоляції вологої лляної соломи від навколишнього середовища.

Рис.1 Схема дослідної установки:

1 укриття, 2 кіпа лляної соломи, 3 перфоровані трубки, 4 піддон, 5 засувки, 6 система повітропроводів, 7 решітка, 8 вентилятор.


Розміщення стебел льону в кіпі було вертикальним. В період формування кіпи всередину її закладали стальні перфоровані трубки діаметром 20 мм завдовжки 1000 мм. На відстані від 0,25 до 0,75 довжини трубки мали отвори діаметром 5 мм, розташовані з чотирьох сторін. Кіпу зволоженої лляної соломи ставили вертикально на дерев'яну решітку для стікання надлишкової вологи, не зв'язаної з матеріалом. Крім того, наявність решітки дозволяла прокладати під кіпою повітропроводи до вентилятора. Нижче решітки знаходився піддон для збирання вологи, що стікала зі стебел. При вентилюванні наявність водної поверхні в піддоні запобігала пересушуванню суміші, що циркулювала в замкненій системі.

Гнучкі повітропроводи з'єднувалися з відцентровим малогабаритним вентилятором. На верхній ділянці повітропроводу між вентилятором і верхнім отвором укриття була розміщена засувка. На нижній ділянці, між вентилятором і дном кіпи була розміщена друга засувка.

Робота дослідної установки для приготування трести з вологої лляної соломи штучним рошенням була організована таким чином. Після ізолювання вологої лляної соломи в присутності кисню повітря активно розвиваються аеробні мікроорганізми. В процесі життєдіяльності аеробної мікрофлори активно збільшується температура самонагрівання, кисень поступово витрачається і під укриттям утворюються анаеробні умови. Кінцевими продуктами розпаду рослинної сировини внаслідок життєдіяльності мікрофлори є вуглекислий газ, водяна пара і теплова енергія. В дослідній установці передбачено за допомогою вентилятора забирати цю парогазову суміш із робочої камери і подавати в перфоровані трубки під тиском. При відбиранні анаеробної парогазової суміші з-під укриття із зовнішньої сторони пакування утворюється