LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Легка промисловість → Ансамбль костюма як система образного мислення в моді XX століття

АНСАМБЛЬКО СТЮМАЯКСИСТЕМАО БРАЗНО ГО МИСЛЕННЯ ВМО ДІХХСТО ЛІТТЯ Федина О.Я . Львівська національна академія мистецтв Анотація. Взаємозумовленість образної системи ансамблю одягу та ціннісної значимості людської особистості в суспільстві. Вияв класичного розуміння ансамблю в теорії та практиці європейської модиХХ ст. Нові форми вираження ідеї ансамблю в одязі на рубежі тисячоліть. Стиль еклектики як синтез гармонійного та дисгармонійного в ансамблі сучасного костюма. Ключові слова: ансамбль костюма, мода, образ, людська особистість. Аннотация. Федына О .Я. Ансамбль костюма как система образного мышления в моде ХХ века. Взаимообусловленностьобразной системы ансамбля одежды и ценностной значимости личности человека в обществе. Проявление классического понимания ансамбля в теории ипрактике европейской модыХХ века. Новыеформы выраженияидеи ансамбля в одежде на рубеже тысячелетий. Стиль эклектики как синтез гармонического и дисгармонического в ансамбле современногокостюма. Ключевые слова: ансамбль костюма, мода, образ, личность. Annotation. Fedyna O.Y. Ensemble costume couture as a system of imaginative thinking in the of XX c. Correlation of imaginative system in ensemble costume clothes and valuable significance of a human personality in society. Classical understanding of ensemble couture and its manifestation in theory and in practice of European fashion at the XX c. Idea of ensemble in clothes and new forms of its expression on the edge of millennia. The eclectic style as a synthesis of harmonious and disharmonious matters in contemporary ensemble costume design. Key words: ensemble costume couture, fashion, image, human personality. Вступ. Постановкап роблеми, аналіз останніх досліджень. У світі сучасної моди та дизайну одягу (90-і ррХХ --- почХХІ ст ) спостерігається різноманітність, швидкозмінність, хаотичність форм, стилів, образів як поєднання старого та нового, ілюзій та реалій, класики та авангарду (нові інтерпретації моди 20-х, 30-х, 40-х, 50-х, 60-х, 70-х, 80-х, стиль мілітарі, сафарі, етно, хай-тек, стрітовий (street) тощо) У цьому динамічному калейдоскопі моди помітними є тенденції творення нового, не класичного типу ансамблів одягу (костюма) Характерною рисою їх стилістичного вирішення є еклектичність - цитування фрагментів різних стилів (художній синтез), відтак поліфонічне, емоційно-насичене звучання їх образів Актуальними для теорії сучасного дизайну одягу, в цьому контексті, є питання змісту ансамблів жіночого одягу в моді ХХ та початку ХХІ ст , світоглядних засад їх творення, особливостей композиційної та образно- стилістичної систем та ін Я кщо питання історії костюма та моди ХХ століття висвітлені в працях (наукового чи науково-популярного характеру), насамперед, зарубіжних авторів, то теоретичні аспекти моди та дизайну одягу досліджені не достатньо. Характеристиці моди ХХ століття присвячені численні статті, опубліковані в журналах мод радянського періоду. Важливий матеріал, зокрема, ілюстративний про творчість відомих модельєрів ХХ століття міститься в працях К.Найджел, О. Васильєва, Ш. Зелінг, енциклопедіях моди останніх років, сучасних професійних журналах моди тощо. Основні питання композиції ансамблю одягу частково висвітлені в працях російських дослідників: Г.Горіної (1974), Ф.Пармон (1985), Т.Козлової (1984, 1988) та ін. Поміж останніх видань заслуговують на увагу праці З. Тканко, О.Коровицького: ``Моделювання костюма ХХ століття в Україні''(2000) та Т.Козлової, Т. Ільїчової : ``Стиль в костюме ХХ века''(2003). Проте, теоретичні аспекти естетики ансамблю жіночого костюма в моді всього ХХ ст. в них не розглядалися. Формулювання цілей роботи. сновним завданням даної статті є теоретико-естетичний аналіз ансамблів жіночого костюма, в їх класичному та еклектичному виразах, у контексті розвитку європейської моди ХХ століття. б'єктом дослідження слугують ансамблі жіночого одягу в творчості провідних паризьких модельєрів. Результати роботи. Витоки формування ансамблю сучасного жіночого одягу (костюма) в класичному його розумінні сягають кінця ХІХ - поч. ХХ ст. періоду, відомого в історії мистецтва під назвою модерн (ар-нуво). Цей стиль (стильовий напрям) став останнім ``великим'' стилем в історії костюма. Відповідно до естетичних засад ар-нуво, жіночий ансамбль, з притаманною йому S-подібною лінією силуету, асоціювався, як правило, з образами стилізованої квітки, метелика, комахи тощо. Його основу складала сукня приталеного силуету з довгою, розширеною донизу спідницею та високим мереживним коміром-стійкою. Характерних силуетних рис типовому жіночому наряду надавав короткий жакет- болеро. Пишна зачіска з хвилястим, ніби недбало підібраним волоссям, невеликий капелюх (згодом дуже великих розмірів) з різноманітними прикрасами підкреслювали індивідуальність жіночих образів [11]. Загалом ансамбль жіночого вбрання періоду модерн, з притаманною йому декоративністю, особливою пластикою силуетних ліній, відтворював ідеал краси жінки аристократичного походження. Елегантність, вишуканість, яскраво виражений індивідуальний характер (особистість) -- основні риси його образної характеристики. Унікальність образу та висока майстерність технічного виконання ансамблюжіночого костюмацьогоперіоду наближуютьйогодорівня творів мистецтва. Проте, на початку ХХ століття, в зв'язку з назріваючими кардинальними змінами в умовах життя тогочасного суспільства, все гострішою ставала проблема спрощення вигадливих форм жіночого вбрання, створення функціонального (одягу) костюма на нових естетичних засадах.Я к зауважив, відомий театральний художник того періоду Л. Бакст, людина повинна бути одягнена відповідно до свого часу, гармонійно з оточуючим її предметним середовищем. Справжній художник повинен уміти виразити в костюмі ідеї своєї епохи [9]. Бельгійський художник Генрі (Анрі) ван де Велде (представник напрямкуар-нуво)вважав,щоодягповиненбути так самоцільним, як і будь-який іншийпредмет,наприклад,меблі,всічастиниякихпов'язаніміж собою. Природні форми тіла людини повинні стати визначальними в розробці конструкції одягу, їх деформування є недопустимим. Усі доповнення,оздобленнямаютьорганічнопідпорядковуватисьосновній формівбрання.Неприйнятимєруйнуванняпластикитканинив її вільному русі.Найпершимзакономформотворенняодягу,як і вусіх іншихділянках прикладного мистецтва, повинні стати доцільність та краса [3]. В його концепціївідображеніосновніпрограмніпринципинової,втойчас,культури проектуванняпредметно-просторовогосередовища-дизайну. Іншої думкидотримувавсяживописецьАльфредМорбюттер.Він вважав, що в основі проектування одягу повинна лежати художня ідея Ці два ключові принципи формування образу жіночого костюма окреслили дві системи мислення, які визначають зміст моди (костюма) ХХ ст.- у контексті дизайну чимистецтва. Перші десятиліття ХХ ст. стали пошуком нової сучасної форми жіночогоповсякденногоодягу (костюма).Його становлення,навідміну від ансамблю святковогоодягу,відбувалося за законами, зумовленими, насамперед, кардинальними змінами у стилі життя суспільства й у колі творчих проблем мистецтва та дизайну - боротьбі з еклектичним поєднанням чужорідних елементів у жіночому вбранні, творенні одягу (костюма) у системі ``ансамбль'', гармонійного поєднання в ньому функціональності та естетики. Прототипомповсякденноговбрання,уйого сучасномурозумінні, послуживновийтипжіночогокостюма``тайєр'',запропонованийнаприкінці ХІХст.відомимпаризькимкутюр'є,англійцемДжономРедферном [1]. За образно-стилістичним вирішенням, він був подібний до чоловічого (англійський костюм), відзначався природністю силуету, простотою конструктивноїформи,лаконізмомдеталейтаоздоблення.Цірисистали визначальними для жіночого костюма класичного стилю - одного з незмінних та популярних стилів моди ХХ