LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування застосування препаратів перстачу прямостоячого у хворих на хронічний гастродуоденіт у поєднанні з хронічним некаменевим холециститом

формування груп пацієнтів, вибір та призначення препаратів, виконувались інструментальні (мікрозондова інтрагастральна топографічна рН-метрія) та біохімічні дослідження (визначення показників ПОЛ та антиоксидантних ферментів). Здобувачем особисто проведено формування експериментальної моделі ерозивно-виразкового ураження гастродуоденальної зони у щурів із наступним лікуванням їх настоянкою перстачу прямостоячого та гістологічним і біохімічним обстеженнями тварин.

Самостійно проведені науковий, статистичний аналіз та узагальнення клінічних, інструментальних, лабораторних і експериментальних даних. Особисто написані всі розділи роботи, сформульовані висновки і практичнірекомендації, які впроваджені у практику охорони здоров`я та відображені в опублікованих роботах.

Апробація матеріалів дисертації. Дисертаційна робота апробована на спільному засіданні терапевтичних кафедр, наукової комісії Буковинської державної медичної академії, Чернівецької обласної асоціації терапевтів ім. В.Х. Василенко.

Основні положення наукового дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на I Міжнародному Білорусько-Польсько-Українському Фальк-симпозіумі "Нові напрямки в діагностиці та лікуванні захворювань печінки та жовчного міхура" (м. Львів, 1997р.), Всеукраїнській конференції з міжнародною участю "Оздоровчі ресурси Карпат і прилеглих регіонів" (м. Чернівці, 1999р.), IV Міжнародному медичному конгресі студентів і молодих вчених (м. Тернопіль, 2000р.); ІІ Українсько-Шведському симпозіумі "Актуальні питання медичної допомоги населенню" (м. Чернівці, 2000р.), щорічних підсумкових науково-практичних конференціях співробітників Буковинської державної медичної академії (1997-2001 рр.).

Публікації.За матеріалами дисертації опубліковано 12 робіт, із них 5 статей у фахових журналах, рекомендованих ВАК України, 7 – у матеріалах з`їздів та конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Матеріали дисертації викладені українською мовою на 186 сторінках текстового матеріалу, складаються зі вступу, огляду літератури, опису об`єкту та методик дослідження, двох розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел. Дисертація ілюстрована 26 таблицями, 21 рисунком. Вказівник літератури включає 366 джерел, з них 245 кирилицею та 121 латиною.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ


Матеріал і методи дослідження. Клініко-лабораторні обстеження проводились у 124 хворих на ХГД у поєднанні з ХНХ (94 хворих основної групи та 30 – контрольної) та у 14 практично здорових осіб, які склали контрольну групу щодо біохімічних показників.

Вік більшості хворих знаходився в межах 16-65 років, у загальній кількості пацієнтів переважали жінки (53,23%), у вікових групах – в юнацькому періоді було 25 (20,16%) обстежених, в зрілому – 82 (66,13%), у похилому – 17 (13,71%).

Для обстеження хворих використовували опитування, фізикальне обстеження, загальноприйняті лабораторні, біохімічні та інструментальні методи. Спостереження проводили на початку та наприкінці лікування. З інструментальних методів обстеження нами були застосовані: фіброгастродуоденоскопія, ультразвукове дослідження гепатобіліарної системи, шлункове та дуоденальне зондування, інтрагастральна топографічна мікрозондова рН-метрія за В.М. Чорнобровим (1988). Морфологічні зміни слизової оболонки гастродуоденальної зони вивчали за допомогою гастродуоденофіброскопії з прицільною біопсією найбільш візуально змінених ділянок на рівні тіла, антрального відділу шлунка та ДПК. Гістологічні препарати фарбували гематоксилін-еозином. Для виявлення НР у слизовій оболонці використовували скринінговий метод за допомогою CLO-testTM, ступінь обсіювання мікроорганізмами слизової оболонки визначали в мазках-відбитках, фіксованих 15 хв у 96% спирті з наступним фарбуванням за Гімза. Вплив перстачу прямостоячого на кислотоутворюючу функцію шлунка і жовчовиділення вивчали за допомогою методики одночасного інтрагастрального рН-моніторингу і динамічної ехохолецистографії з реєстрацією змін об`єму жовчного міхура та рН кожні 10 хв протягом 1-1,5 год. У дослідженнях використовувалась настоянка (1:5) та відвар перстачу прямостоячого, які виготовлені згідно фармакопейних вимог.

При поступленні в стаціонар і на 16-17 день лікування пацієнтам проводилося біохімічне обстеження, яке включало визначення вмісту в крові первинних та проміжних продуктів ПОЛ за И.А. Волчегорским и соавт. (1989), відновленого глутатіону (ВГ) за титраційним методом О.В.Травиной (1955) в модифікації И.Ф. Мещишена, И.В. Петровой (1983), глутатіон-S-трансферази (Г-S-Т) за И.Ф. Мещишеним (1987) та активності каталази за М.А. Королюк и соавт. (1988).

Експериментальні дослідження проводились на 70 безпородних білих статевозрілих щурах-самцях із середньою вагою 190-210 г. Модель ерозивно-виразкового ураження гастродуоденальної зони у тварин викликали шляхом щоденного внутрішньошлункового введення впродовж 10 днів суміші, що складалася з 10% розчину консервованої медичної жовчі (10 мл/кг), індометацину (3 мг/кг) та ацетилсаліцилової кислоти (100 мг/кг) за методикою І.Ф. Мещишена, О.І. Волошина (1992). Стан слизової оболонки шлунка і ДПК аналізувались макроскопічно (за допомогою лупи з п`ятиразовим збільшенням) і мікроскопічно (виготовлялись гістологічні препарати із забарвленням гематоксилін-еозином). Вилучені тканини печінки заморожували, після чого гомогенізували у фізіологічному розчині натрію хлориду і визначали вміст малонового альдегіду (МА) за методикою Ю.А. Владимирова, О.И. Арчакова (1972), активність ферментів: глутатіон-редуктази за І.Ф. Мещишеним (1983), глюкозо-6-фосфатдегідрогенази за A. Kornberg, B.L. Horeker (1955) у модифікації Ю.Л. Захарьина (1967), глутатіон-пероксидази (ГП) за І.В. Геруш, І.Ф. Мещишеним (1998), а також ВГ, Г-S-Т; каталази за вищеперерахованими методиками. У крові визначали вміст МА, ВГ, ГП, церулоплазмін – за методом H.A. Ravin (1969) в модифікації В.Г. Колба и соавт.(1982), молекули середньої маси за М.И. Габриелян, В.И. Липатовой (1984) та стан окислювальної модифікації білків (ОМБ) за І.Ф. Мещишеним (1998).

Вивчення характеру дії настоянки перстачу прямостоячого на проникність мембран еритроцитів здорових донорів за умов гіпотонічного гемолізу in vitro проводилось за методикою І.Ф. Мещишена (1991).

Для об'єктивного судження про ступінь достовірності даних дослідження застосовували варіаційно-статистичний метод аналізу отриманих результатів. При проведенні статистичної обробки обчислювали середню арифметичну величину (М), середнє квадратичне відхилення, середню похибку (m). Достовірність різниць результатів дослідження (Р) визначали на підставі критерію Ст`юдента (Ю.И. Иванов, О.Н. Погорелюк, 1990). Для статистичної обробки напівкількісних даних у зв`язаних і незалежних сукупностях використовували непараметричні методи (критерій знаків, критерій Ван ден Вардена) (О.П. Минцер и соавт.,