LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування застосування препаратів перстачу прямостоячого у хворих на хронічний гастродуоденіт у поєднанні з хронічним некаменевим холециститом

1982).

Всі математичні розрахунки здійснювались із використанням пакета електронних таблиць MS Excel 2000 for Windows за допомогою комп`ютера на базі Athlon-750 в оперативній системі Windows 95.

Основні результати дослідження. Першим етапом досліджень стало вивчення дії настоянки і відвару перстачу прямостоячого на шлункове кислотоутворення та моторно-евакуаторну функцію жовчного міхура при разовому призначенні засобів. Одноразовий прийом подвоєної дози перстачу прямостоячого до початку лікування, в період максимального загострення у 75,5% хворих викликав достовірну стимуляцію кислотоутворення за умови збереження функції обкладкових клітин. Швидкість появи реакцій в основному залежала від початкового рівня базального рН та ступенів морфологічних змін гастродуоденальної слизової оболонки. Прийом препаратів перстачу прямостоячого викликав статистично достовірний зсув рН у кислу зону на рівні тіла шлунка при початковій нормоацидності та помірно і різко зниженій інтенсивності кислотоутворення. Так у хворих із базальною гіпоацидністю при застосуванні настоянки перстачу латентний період складав 30-40 хв, стимулюючий ефект (період кінетики рН) тривав 25,003,43хв (р<0,05), період "плато" (стабільний кислотостимулюючий ефект) складав у середньому 20-30 хв. У пацієнтів із базальною нормоацидністю стимуляція кислотності починалась з 20-25 хв і тривала 45,002,24хв (р<0,05) з періодом "плато" – 20-25 хв. У хворих із базальною гіперацидністю латентний період становив 10-15 хв, період кінетики рН склав 50-70 хв, при відсутності достовірних зсувів рН. У групі хворих із початковим інтервалом рН 2,3-3,5 (3,020,13) під час дослідження періоду "плато" спостерігались достовірні зниження рН до інтервалу 1,9-2,1 (р<0,05). У пацієнтів із початковим інтервалом рН 1,6-2,2 (1,930,06) – відповідно до інтервалу 1,2-1,5 (р<0,05). У групи хворих із вихідним інтервалом рН 3,6-5,0 (4,520,11) – визначались зниження рН до інтервалу 3,1-3,5 (р<0,05). Аналогічні тенденції спостерігались і при застосуванні в "гострих" фармакологічних пробах відвару перстачу прямостоячого.

Опосередкований вплив препаратів перстачу прямостоячого на шлункове кислотоутворення можливо пов'язаний з їх впливом на гастриновий механізм збудження діяльності парієтальних клітин та ендогенною активацією простагландинової ланки, яка покращує тканинний кровообіг та метаболізм, у певній мірі посилюючи шлункове кислотоутворення. Це відбувається за рахунок дії флавоноїдів, зокрема кверцетину, який за даними J. Robak (1996), впливає на обмін ейкозаноїдів.

Аналіз впливу препаратів перстачу прямостоячого на моторно-евакуаторну функцію жовчного міхура дозволив визначити наступні типи реакцій: 1) слабкий холекінетичний ефект; 2) холекінетичний ефект середнього ступеня вираженості; 3) холеретичний ефект 4) змішаний ефект (холеретичний ефект із наступною холекінетичною реакцією).

Холекінетична реакція середнього ступеня вираженості спостерігалась у хворих зі збереженим станом секреторної функції шлунка та помірною гіпоацидністю з тривалістю захворювання 1-5 років. Вона проявлялась на 20-30 хв з коефіцієнтом скорочення (КС) жовчного міхура 49,801,93% (р<0,001) і утримувалась в середньому 50-60 хв. Слабкий нетривалий холекінетичний ефект (з КС 30,002,75%) мав місце у хворих із вираженими явищами гіпотонічної дискінезії. "Чистий" холеретичний ефект зі збільшенням об`єму жовчного міхура на 14,481,70% (р<0,05) простежувався у пацієнтів із нормо- та гіперацидністю. У частини хворих була змішана реакція жовчного міхура, яка характеризувалася початковим холеретичним ефектом із подальшим холекінезом.

Виявлено зворотно пропорційну залежність скоротливості жовчного міхура від ступеня атрофічних змін слизової оболонки шлунка. У пацієнтів із вираженими структурними ураженнями біліарної системи (значне збільшення жовчного міхура в об'ємі, потовщення його стінки більше 4 мм, застійні явища і деформації в ньому), з гіпоацидністю (рН>4), значними структурними змінами слизової оболонки шлунка, давністю захворювання більше 10 років спостерігався слабкий, нетривалий холекінетичний ефект. Слабка реакція жовчного міхура при виражених структурних змінах слизової гастродуоденальної зони ймовірно зумовлена гіпофункцією інкреторного апарату ДПК, а точніше І-клітин, що синтезують холецистокінін-панкреозимін, який є основним регулятором моторики жовчного міхура (П.К. Климов, 1983; Д. Полак и соавт., 1989; А.М. Уголев, О.С. Радбиль, 1995). Холекінетична реакція середнього ступеня та змішана відповідь жовчного міхура на введення препаратів перстачу констатувалась в основному у хворих із неглибокими структурними змінами слизової оболонки шлунка.

Проведені дослідження стали підгрунтям для визначення часових параметрів призначення препаратів перстачу прямостоячого у хворих із різними рівнями шлункового кислотоутворення, зокрема за 30-40 хв до їди при початковій гіпоацидності, за 20-25 хв при нормоацидності, за 10-15 хв до їди при гіперацидності. У такому регламенті здійснена апробація фітопрепаратів перстачу в курсовому лікуванні хворих на ХГД із супутнім ХНХ.

Курсове лікування препаратами перстачу прямостоячого на фоні базисної терапії проведено у 94 хворих на ХГД із супутнім ХНХ. Аналіз динаміки клінічної картини показав, що у хворих основної групи значно ефективніше і швидше (на 3-5 днів) зникали прояви больового і диспепсичного синдромів. Позитивна динаміка спостерігалась і при фізичному обстеженні хворих. Відмічені більш суттєві ніж у контрольній групі позитивні зсуви і в перебігу загальносоматичного синдрому. Слід зауважити, що хворі відзначали не тільки сприятливий вплив фітопрепаратів на прояви гастродуоденальної і біліарної патології, але і ліквідацію вторинних функціональних порушень кишечника (проносів) та покращання якісних показників життя: апетиту, загального самопочуття, підвищення загального тонусу організму.

У комплексній оцінці терапевтичної ефективності курсового прийому перстачу прямостоячого у хворих на ХГД із супутнім ХНХ використані дані фракційного шлункового зондування. Як засвідчив статистичний аналіз отриманих даних, курсове лікування з включенням настоянки і відвару перстачу прямостоячого сприяло достовірному (р<0,05) збільшенню показників "дебіт-години" вільної соляної кислоти, "годинної напруги" як базальної, так і стимульованої секреції у групі хворих із початково помірною та вираженою гіпоацидністю. У 64,71% хворих із початковою нормоацидністю реєструвалась лише тенденція до підвищення кислотності (р<0,1), у 35,29% пацієнтів цієї ж групи процеси шлункового кислотоутворення залишились на початковому рівні. У пацієнтів із гіперацидністю суттєвих змін показників кислотної продукції не було.

Аналіз даних інтрагастральної рН-метрії основної групи хворих у динаміці курсового лікування препаратами перстачу прямостоячого підтвердив дані фракційного шлункового зондування.

Результати контрольних дуоденальних зондувань та ультрасонографії біліарної системи засвідчили, що у переважної