LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування застосування препаратів перстачу прямостоячого у хворих на хронічний гастродуоденіт у поєднанні з хронічним некаменевим холециститом

більшості хворих основної групи більш виражено зменшувались та усувались ознаки запального процесу в жовчному міхурі, зникали дискінетичні явища, нормалізувався функціональний стан жовчовидільної системи та об`єм жовчного міхура.

Ендоскопічними дослідженнями, проведеними в динаміці комплексного лікування хворих на ХГД у поєднанні з ХНХ із призначенням препаратів перстачу прямостоячого, доведене суттєве зменшення ознак запалення слизової оболонки шлунка і ДПК: гіперемії, набряку, слизових нашарувань, частоти дуоденогастрального рефлюксу. Гістологічне дослідження констатувало зменшення підепітеліального набряку, поліморфноклітинної інфільтрації поверхневих і частково глибоких шарів слизової оболонки, зі значним зменшенням деформації залоз. Суттєвим було встановлення факту сприяння препаратів перстачу більш вираженому зменшенню ступеня обсіювання слизової оболонки шлунка Helicobacter pylori, ніж у пацієнтів контрольної групи. Останнє можливо зумовлене як місцевою бактерицидною, так і локальною імуностабілізуючою дією фітопрепарату, а також його загальним впливом на активацію захисних імунних сил організму. Місцеву бактерицидну дію могли викликати дубильні речовини і флавоноїди перстачу прямостоячого, які володіють протизапальною та протимікробною властивостями (Дж.Г. Гоголадзе, Л.И. Личели, 1990; Т. Вадстром, 1999; L.E. Alcaraz, 2000).

З метою вивчення впливу препаратів перстачу прямостоячого на неспецифічну загальнометаболічну ланку, нами досліджена їх дія на стан ПОЛ та деякі показники системи глутатіону. Встановлено, що комплексне лікування з включенням фітопрепаратів сприяло ослабленню інтенсивності процесів ПОЛ, порушення яких мало місце при ХГД у поєднанні з ХНХ. В основній групі хворих, де в комплексному лікуванні застосовувались фітопрепарати, спостерігалось зниження вмісту ізольованих подвійних зв`язків на 36,62%, дієнових кон`югатів – на 40,36%, кетодієнів та спряжених трієнів – на 37,67 %. При цьому показники пацієнтів основної групи, на відміну від контрольної, достовірно не відрізнялись від нормальних величин.

Аналіз рівня ВГ та активності Г-S-Т і каталази в динаміці лікування препаратами перстачу прямостоячого свідчив про його виражену антиоксидантну активність. Так вміст ВГ підвищився на 21,10%, досягнувши рівня норми. Активність Г-S-Т у пацієнтів основної групи знизилась наприкінці лікування на 17,72%, що відповідало показникам у здорових осіб. У хворих основної групи після лікування спостерігалось зниження компенсаторно підвищеної каталазної активності. Поряд із цим, у контрольній групі пацієнтів позитивні зміни були менш виражені, без достовірної нормалізації.

Для підтвердження факту наявності антиоксидантних властивостей настоянки перстачу прямостоячого, нами на моделі експериментального ерозивно-виразкового ураження гастродуоденальної ділянки у щурів досліджено монотерапевтичний вплив фітопрепарату на ПОЛ, деякі показники антиоксидантної системи, стан ОМБ, вміст молекул середньої маси та ефективність місцевої протизапальної і протиерозивної дії настоянки на слизову оболонку шлунка і ДПК. В умовах норми in vitro вивчено мембраностабілізуючі властивості настоянки перстачу прямостоячого на еритроцитах донорів.

Результати експерименту засвідчили, що настоянка з кореневища перстачу прямостоячого (1:5) у гіпотонічному розчині при дії на мембрани еритроцитів донорів виявляє двохфазний характер та при концентрації, що відповідає 1,34-6,7г дубильних речовин/100г настоянки виявляє оптимальну стабілізуючу дію на мембрани еритроцитів при гіпотонічному гемолізі.

Дослідження стану ПОЛ та основних показників системи глутатіону в групах експериментальних тварин виявило, що лікування настоянкою перстачу прямостоячого протягом 14 діб сприяє активації основних параметрів системи глутатіону в крові і печінці (нормалізації рівня ВГ, активності ГП, Г-S-Т, глутатіон-редуктази, каталази, глюкозо-6-фосфатдегідрогенази) та пригніченню інтенсивності процесів ПОЛ, що виявлялось у зменшенні рівня малонового альдегіду. Також спостерігалась нормалізація стану ОМБ, рівня церулоплазміну, вмісту молекул середньої маси.

Морфологічне дослідження змін слизової оболонки гастродуоденальної зони у експериментальних тварин проведене на 14 добу виявило, що настоянка перстачу прямостоячого сприяє нормалізації патологічних змін слизової шлунка і ДПК, на відміну від групи нелікованих тварин, де навіть на 14 день не наступило повного відновлення слизової оболонки. Курсове лікування фітопрепаратом призвело до зменшення і ліквідації патологічних гістологічних змін слизової оболонки гастродуоденального комплексу, що проявлялося в регресії запального набряку строми, мукоїдного набрякання залозистих та епітеліальних клітин, інфільтрації нейтрофілами, плазматичними клітинами, лімфоцитами. Настоянка перстачу прямостоячого зумовила виражений протизапальний ефект, сприяла покращанню репарантних властивостей, що призвело до епітелізації ерозивних і виразкових пошкоджень слизової оболонки шлунка.

Таким чином, препарати перстачу прямостоячого володіють не тільки прямим позитивним впливом на клінічний перебіг ХГД із супутнім ХНХ, але і спричиняють опосередковану сприятливу дію на патологічні зміни з боку гастродуоденальної та гепатобіліарної систем. Це реалізується шляхом пригнічення збільшеної інтенсивності ПОЛ та покращання стану систем протирадикального захисту. Така антиоксидантна активність перстачу прямостоячого зумовлена комплексною дією і певною природньою комбінацією його складників, що сприяло нормалізації початково порушеного співвідношення між про- та антиоксидантими системами. Антиоксидантна дія може бути пояснена наявністю в складі перстачу флавоноїдів (кверцетину, ізокверцетину, процианідінів, рутину, кемпферолу та ін.), похідних ароматичних кислот (галової, кумарової, протокатехової кислот), дубильних речовин, бета-каротину, мікроелементів: цинку, який є кофактором системи глутатіону – Г-S-Т, міді – складової частини церулоплазміну та супероксиддисмутази, магнію і калію, що є обов`язковими компонентами для синтезу глутатіону. Крім того, амінокислоти, що містяться в кореневищі перстачу прямостоячого, особливо сірковмісні (цистеїн, цистин, метіонин) (Ю. Василяускас, 1982), є метаболічними антиоксидантами.

Слід зазначити, що суттєвих переваг у клінічному застосуванні спиртової настоянки і відвару перстачу прямостоячого нами не відмічено.

Узагальнюючі результати досліджень, можна сформулювати ряд припущень до можливих механізмів дії препаратів перстачу прямостоячого при ХГД в поєднанні з ХНХ:

1. Дубильні речовини (протокатехінової групи), флавоноїди, ароматичні кислоти перстачу прямостоячого мають виражений протизапальний ефект та володіють антимікробною активністю, що сприяє більш ефективній ліквідації запального процесу в гастродуоденальній системі і жовчному міхурі, з покращанням їх моторно-евакуторної функції. Як відомо, протизапальна активність виявляється у захисті клітин від подальшого ушкодження, ослабленні і ліквідації