LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування застосування препарату "Куріозин" при комплексному лікуванні хворих на артрози скронево-нижньощелепних суглобів

суглобового шуму, пальпація суглобу та жувальних м'язів, стан прикусу, зміщення середньої лінії, скутість, рентгенологічні дослідження суглобів проводились за Шюллером.

Із метою вдосконалення діагностики хронічних артрозів СНЩС проведено дослідження суглобової рідини (колір, прозорість, в'язкість, муциновий згусток, цитоз, рівень білка), стану клітинного та гуморального імунітету за допомогою біохімічних методів дослідження. Для визначення стану неспецифічних факторів захисту при хронічних артрозах ми визначали титр комплементу. Титрування комплементу проводили в свіжих сироватках крові за 100 % гемолізом у першому розведенні. За титр брали ту мінімальну кількість досліджуваної сироватки, яка викликала повний гемоліз 0,5 мл сенсибілізованих еритроцитів барана (за методом Л.С. Рєзникової, 1969) Т і B-лімфоцити визначали методом моноклональних антитіл, кількість СD3+ і СD72+ – у верографічному градієнті (ООО „Сорбент ЛТД" для определения основных популяций лимфоцитов человека, моноклональные антитела института иммунологии Минздрава РФ.).

Концентрацію IgA, IgM, IgG у сироватці крові визначали за допомогою методу радіальної імунної дифузії за G. Mancini (1965). Концентрацію циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) у сироватці крові встановлювали за методом Nashkova V. et al., (1979). На їх основі обчислювали коефіцієнт автоімунізації (Ка).

Мінеральну щільність кісткової тканини (МЩКТ) вивчали методом двохфотонної рентгенівської абсорбціометрії на денситометрі DPX-A виробництва "Lunar Corporatіоn" (USA). Контролем МЩКТ служила реферативна база фірми "Lunar Corporatіоn". Стан МЩКТ оцінювали за критеріями ВООЗ в регіоні дослідження L1-L4. Її критерієм служив показник ВМD (Bone Mineral Density), який встановлювали в г/см2. Підвищенням МЩКТ вважали збільшення кісткової щільності понад 10,0 % від референтної норми. За допомогою комп'ютерної програми результати аналізувалися з урахуванням статі, віку пацієнтів. Визначали: Young-adult (%, T) – показник „молоді-дорослі". Значення його – це порівняння МЩКТ пацієнта з найвищим показником МЩКТ для обстеження пацієнта від 20-40 років, відповідної статі і раси. Згідно з рекомендаціями ВООЗ, прийнято такі межі коефіцієнта T: +1<Т>-1 - норма МЩКТ; -2,5<Т<-1 - остеопенія; Т<-2,5 - остеопороз; Т>+1 - остеосклероз.

Лікування артрозу у всіх хворих полягало у відновленні правильного прикусу і раціональному протезуванні – лише за цієї умови, можна сподіватись на ефективне лікування власне патологічного процесу в суглобі.

У хворих з хронічними артрозами СНЩС ми проводии лікування за двома програмами.

Традиційну терапію стаціонарно отримувало 30 хворих на хронічні артрози СНЩС (I групи): методика по Ю.І. Бернадскому та В.І. Бургонській (2003): внутрішньосуглобове ведення суспензії гідрокортизону ацетату 2,5 %, компреси з жовчю, фізіотерапевтичні методи: електрофорез з медичною консервованою жовчю на ділянку суглобу, озокерит – парафінова терапія.

92 пацієнти, що становили II, дослідну групу, лікувались амбулаторно методом внутрішньосуглобового введення куріозину.

Природний біополімер куріозин включає асоціат гіалуронової кислоти і цинку. Останніми роками було показано, що гіалуронова кислота в складі агломератів (гіалуронану) є продуктом метаболізму різних клітин мезенхімального походження (кератоцити шкіри, хондроцити, ендотеліоцити і інші) і складає основу міжклітинної речовини, яка разом із колагеном формує опорно-механічні, регенеративні і трофічні функції тканин. Гіалуронан тісно пов'язаний зі процесами проліферації, міграції й диференціації клітин і тому бере участь у регуляції дії сигнальних гормонів, цитокінів і факторів росту. Таким чином, куріозин інгібує процеси дозрівання хондроцитів, у той же час він стимулює синтез гіалуронона, збільшує його кількість у міжклітинній речовині, активує обмін речовин, внаслідок чого здатний протидіяти деструктивним процесам у суглобах.

Маніпуляцію виконували з дотриманням правил асептики і антисептики після місцевої анестезії 2 % розчином лідокаїну гідрохлориду або ультракаїну. Куріозин вводили внутрішньосуглобово – у верхню суглобову камеру з інтервалом 6-7 днів, до 3-5 ін'єкцій на курс, із розрахунку 7 мг препарату (1,5-2 мл) на одну ін'єкцію.

Додатково, у залежності від ступеня остеодефіциту, проводилась корекція МЩКТ фосамаксом. При наявності у хворих із хронічним артрозом скронево-нижньощелепного суглоба остеопенії чи остеопорозу в лікувальному комплексі використовувати фосамакс відповідно в дозі 5 або 10 мг/добу. Фосамакс призначали натще за 30 хвилин до прийому їжі впродовж 3-х місяців з повторенням курсу через аналогічний період. Лікування фосамаксом необхідно поєднувати з вживанням кальцію в дозі 500 мг/добу та з вітаміном D3 в дозі 400 МО/добу. Фосамакс діє як потужний специфічний інгібітор остеокластоіндукованної резорбції кістки, що нормалізує швидкість перебудови кісткової тканини. Нормалізація швидкості резорбції кісткової тканини при застосуванні фосамаксу досягається через 3-6 місяців.

Ефективність лікування артозу СНЩС оцінювали за такими критеріям: зменшення хрускоту при рухах, зменшення відчуття скутості зранку, збільшення об'єму рухів у суглобі, відсутність зміщення середньої лінії нижньої щелепи, нормалізація лабораторних показників синовіальної рідини, тенденція до рентгенологічної стабілізації остеодефіцитних процесів у кісткових структурах СНЩС. Крім цього враховувалися показники мінеральної щільності осьового скелету L1-L4 даними денситометрії.

Стан хворого в цілому встановлювали за градаціями: клінічне одужання, значне покращення, покращення, без покращення, погіршення.

Статистична обробка отриманих даних проводилась за допомогою програми Microsoft Excel на персональному комп'ютері. Розраховували середню арифметичну величину М, її похибку m. Достовірність різниці середніх величин оцінювали за критерієм Стьюдента. Кореляційний аналіз проводили за принципами Н.С. Мисюк и соавт., (1975) та R.B. Darlington, (1990).

Результати досліджень та їх обговорення. Серед обстежених хворих було жінок 73 (59,8 % ) і чоловіків 49 (40,2 %), що вказує на тенденцію до переважного ураження осіб жіночої статі при хронічних артрозах СНЩС. Крім того, було встановлено, що мешканці міст хворіють на хронічний артроз СНЩС значно частіше, ніж сільські жителі – відповідно 101 (82,8 %) та – 21 (17,2 %) хворий.

Серед обстежених хворих у 24 (19,67 %) осіб мало місце двобічне ураження СНЩС. До найчастіших симптомів хронічного артрозу належав суглобовий шум у вигляді хрускоту, біль, що посилювався при навантаженні на підборіддя.

Суглобові шуми, що є ознакою дискоординації рухів диску і головки суглоба, найчастіше проявлялись у вигляді хрускоту, і лише 15 хворих (12,29 %) скаржились на клацання в суглобі при рухах. У більшості хворих (97 пацієнтів, 79,51 %) біль у суглобі посилювався при навантаженні на підборіддя. При пальпаторному дослідженні жувальних м'язів болючості не спостерігалось. При аналізі рентгенограм за Шюллером при склерозуючому артрозі СНЩС було виявлено звуження суглобової щілини в 98 суглобах (98 %), склероз суглобової поверхні на всьому протязі в 11 (11 %) і частково – у 19 (19 %) суглобах у передньоверхній ділянці. При хронічних деформуючих артрозах СНЩС виявлено згладження суглобової ямки у 8 (17,39 %) суглобах, звуження суглобової щілини у 6 (13,04 %), зменшення шийки суглобового відростка у 10 (21,74 %) і екзофіти на суглобових поверхнях у 3 (6,52 %) суглобах.

г/л