LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування застосування препарату "Куріозин" при комплексному лікуванні хворих на артрози скронево-нижньощелепних суглобів

∙106∙л-1

А Б

Рис. 1. Концентрація білка (А) та клітинних елементів у синовіальній рідині СНЩС (Б) в нормі і при хронічному артрозі (у % до норми) (* – р<0,05 порівняно із здоровими)




Лабораторні дослідження виявили певні зміни фізико-хімічних властивостей синовіальної рідини в суглобах, уражених артрозом. Суттєво вищим був цитоз при наявності захворювання, хоча клітинний склад практично не змінювався. Вміст білка у досліджених суглобах був підвищеним до 19,252,08 г/л, порівняно із 14,250,78 г/л в нормі (рис. 1).

При аналізі стану клітинного імунітету було виявлено його депресію (табл. 1), про що свідчило достовірне зменшення кількості Т-лімфоцитів до 44,73 %, порівняно з 52,50 % у контрольній групі (р<0,05). Кількість В-лімфоцитів, навпаки, зростала і становила 10,15 % проти 8,6 % у здорових осіб (р<0,05), що, поряд зі збільшеним рівнем Ig G та Ig М (р<0,05), ми вважали свідченням активації гуморальної ланки імунної системи. Коефіцієнт автоімунізації був підвищеним, але не досягав значення 1,5, що могло б чітко свідчити про автоімунну природу захворювання (табл. 1).

При дослідженні інших захисних факторів організму результати були неоднозначними. Зокрема, виявлено зниження титру комплементу до 0,063 0,002 ум. од, тоді як у контрольній групі він становив 0,0710,003 ум. од. Водночас було встановлено збільшення середніх концентрацій ЦІК на 28 % при артрозах. Проведені нами дослідження виявили в цілому неспецифічні зміни зі сторони імунітету, які характерні для багатьох захворювань зі хронічним перебігом: депресію клітинного імунітету та активацію гуморальної його ланки, зростання рівня деяких неспецифічних факторів захисту та зниження рівня комплементу, що може говорити про участь автоімунних механізмів у патогенезі хронічних артрозів.

Таблиця 1

Параметри клітинного і гуморального імунітету у хворих на хронічний артроз СНЩС (Mm)

Показники

Контроль, n=30

Хронічний артроз СНЩС, n=60

Т-л, СD3+, %

52,501,34

44,73 0,55*

В-л, СD72+, %

8,60,25

10,150,22*

Ig G, г/л

9,180,89

11,750,23*

Ig A, г/л

1,570,16

1,770,09

Ig M, г/л

2,890,26

3,540,16*

Примітка: * – р<0,05; різниця показників імунітету у хворих на хронічний артроз СНЩС, порівняно з показниками контрольної групи достовірна




Відомо, що багато хронічних деструктивних захворювань суглобів патогенетично пов'язані зі станом структури кісткової тканини. З метою вивчення стану МЩКТ хворим на артрози СНЩС було проведено денситометричне дослідження поперекового відділу хребта L1-L4.

Отримані нами дані показали, що виявлені зміни були більш виражені в жінок, ніж у чоловіків. Це підтверджує дані багатьох авторів, які відносять жінок до групи ризику з виникнення остеопорозу. У них були менші розміри хребців та їх площа, а також питома щільність кісткової тканини. Остеопоротичні зміни виявлялись у 12 жінок, що становить 41,38 %. Дещо меншою була вираженість остеопеніЇ, яка спостерігалась у 8 пацієнток (27,58 %). Тільки в 6 жінок (20,69 %) стан кісткової тканини був у межах норми, і лише у 3 (10,34 %) виявлявся остеосклероз. Сумарна частота зниження МЩКТ серед жінок склала 68,96 %.

Дещо іншою картина була в чоловіків. Серед них найчастіше (у 30 % випадків, 9 пацієнтів) зустрічалась нормальна МЩКТ. Наступним за частотою станом була остеопенія, що виявлялась у 26,67 % хворих, і з однаковою частотою діагностувались остеопороз і остеосклероз – обидва стани в 23,33 % випадків (7 хворих). Сумарна частота остеодефіцитних станів серед чоловіків, хворих на хронічні артрози СНЩС, становила 50,00 %, що перевищує їх частоту в загальній популяції.

Таким чином, знижена МЩКТ є одним із факторів ризику розвитку дегенеративних захворювань суглобів, оскільки і серед чоловіків, і серед жінок її частота суттєво перевищувала аналогічну в популяції.

При детальному опитуванні хворих вдалось з'ясувати, що перші симптоми артрозу в середньому набагато раніше виникали в тих пацієнтів, в яких діагностувались остеодефіцитні стани. Так, наприклад, ці симптоми у хворих з остеопорозом та остеопенією виявлялися відповідно у віці 20,542,45 та 22,443,12 років, тоді як при нормальному стані кісткової тканини вони проявлялися в 34,623,51 років, і набагато пізніше при остеосклеротичних змінах – у 45,622,87 років. Такі результати свідчать про те, що остеодефіцит є фактором ризику раннього розвитку артрозу СНЩС.

Наступним фактом, що підтверджує таку залежність, стало те, що при наявності остеодефіциту частіше зустрічались деформуючі артрози. Так, у підгрупі хворих з остеопорозом та остеопенією з 35 пацієнтів в 28 (80 % випадків), було діагностовано деформуючий артроз, тоді як серед інших 25 пацієнтів, МЩКТ в яких була нормальною або підвищеною, цей відсоток становив лише 28 % (рис. 2).


%


Рис. 2. Частота деформуючих артрозів залежно від стану кісткової тканини (*** – р<0,001 порівняно з нормальним рівнем МЩКТ)


Вивчення основних показників рентгенограм СНЩС у хворих на артрози СНЩС, показало, що при дефіциті кісткової маси рентгенологічні зміни були встановлені в більшості пацієнтів, як серед чоловіків, так і серед жінок. Найбільш характерними змінами були – остеопороз і остеосклероз суглобової головки та її деструктивні зміни.

Дане спостереження вказує на прямий зв'язок дефіциту і надлишку кісткової маси та деструктивних змін складових суглоба.

Поряд із цим, було встановлено, що в жінок з остеопенією та остеопорозом ІМТ нижчий, ніж при нормальних показниках МЩКТ, а при остеосклерозі цей показник зростає. Серед чоловіків також зафіксовано зростання ІМТ при наявності підвищеної МЩКТ.

Аналізуючи результати досліджень багатьох хворих, ми звернули увагу на те, що важчий перебіг патології частіше спостерігався на тлі зниженої МЩКТ та змін із боку імунної системи. Вивчення взаємозв'язку між загальним МЩКТ і функціональною активністю імунної системи при артрозах СНЩС став наступним напрямком нашого дослідження.

Провівши кореляційний аналіз, було встановлено наявність прямого середнього кореляційного зв'язку між Т-лімфоцитами і ВМD (r = 0,51, р<0,05), зворотнього – між вмістом В-лімфоцитів і ВМD (r = -0,48, р<0,05). Отримані результати свідчать про те, що при наявності патологічних змін із боку кісткової тканини у хворих спостерігаються більш виражені порушення параметрів імунітету.

Для підвищення ефективності лікування ми розробили метод, що включав внутрішньосуглобове введення куріозину, і додатково, у залежності від ступеня остеодефіциту, – корекцію МЩКТ фосамаксом.

При обстеженні хворих безпосередньо після завершення курсу лікування застосування традиційної терапії зумовило клінічне одужання (тобто відсутність скарг і проявів захворювання при огляді хворого) у 8 хворих (26,67 %), значне покращення стану відмічало 14 хворих (46,67 %), покращення – 6 хворих (20,00 %), а свій стан як "без покращення" характеризувало 2 хворих (6,66 %) (рис. 3).

%

Рис. 3. Порівняння клінічної ефективності двох схем лікування в різні терміни спостереження (%