LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування застосування роваміцину та вобензиму в комплексному лікуванні вогнищевих пневмоній у хворих з додатковими факторами агресії (тютюнопаління, зловживання алкоголю, дефіцит маси тіла)

процесу. Про важкість стану хворих судили на основі вираженості запальної інтоксикації, висоти і тривалості лихоманки, інтенсивності дихальної недостатності, ступеню порушення гемодинаміки, масивності ураження легеневої тканини. В роботі також використані спеціальні методики дослідження: параметри імунограми вивчали за загальноприйнятими методиками резеткоутворення (Bach et al в модифікації М.П.Григор'євої та А.П.Чередеєва, 1976), циркулюючі імунні комплекси за методом селективної преципітації в поліетиленгліколі, концентрацію імуноглобулінів класів А, М, G - біохімічним методом згідно модифікації Ларского Е.Г. та Кравченко М.П. (1971). Інтенсивність процесів перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) визначали за рівнем первинних (перекисоутворення), проміжних (дієнові кон"югати) і кінцевих продуктів (малоновий диальдегід) за методом Z.Placer et al (1968). Про стан активності АОСЗ судили на підставі визначення концентрації глютатіону відновленого (ГВ) і окисленого (ГО) (Д.Ellman, 1966), активності супероксиддисмутази (СОД) (Є.Є.Дубініна і співавт., 1983), вмісту вітамінів А і Е (Р.І.Черняускене і співавт., 1984). Дослідження стану системи гемокоагуляції і фібринолізу проводили шляхом визначення кількості фібриногену (Рутберг Р.А., 1978) і параметрів аутокоагуляційного тесту за Беркардом (1986).

В залежності від використаної програми лікування були виділені групи хворих: І група (42 пацієнти), які отримували ампіцилін, (оксацилін) 4 г/добу, триметоприм/сульфаметоксазол 160/800 мг/добу, жарознижуючий, десинсибілізуючий, вітамінний засіб, інгаляції бронхолітичних і відхаркуючих середників (комплекс І). Результати досліджень у пацієнтів цієї групи були використані в якості стандартних величин порівняння. ІІ група (36 пацієнтів) - в комплексну терапію яких замість ампіциліна (оксициліна) включали макролідний антимікробний засіб роваміцин в дозі 6 млн МО/добу внутрішньом"язево двічі на добу на протязі 102 дні (комплекс № 2). ІІІ група (37 пацієнтів) на фоні лікувального комплексу № 1 приймали поліензимний препарат вобензим по 4 драже тричі на добу. 32 хворих ІУ групи на фоні модифікованої антимікробної терапії (комплекс № 2) приймали вобензим за вищевказаною методикою.Всі виділені групи обстежених хворих були співставимі між собою за віком, статтю, тяжкістю перебігу пневмонії, частотою наявності таких додаткових факторів агресії як тютюнопаління, зловживання алкоголем, зниження маси тіла.

Статистична обробка даних проведена методом варіаційної статистики на ПЕОМ ІВМ РС/АТ за програмою "Statgraph". Коефіцієнт достовірності (Р) вираховували за допомогою таблиць Ст"юдента-Фішера за величиною критерію (t). Різниця показників вважалась достовірною при Р<0,05.

Результати досліджень та їх обговорення. У всіх 147 хворих на пневмонію клініко-лабораторне та інструментальне обстеження виконано на час поступлення пацієнта в клініку та після проведеного курсу лікування. Серед обстежених було 78 чоловіків і 69 жінок, причому більшість (72,8%) склали особи працездатного віку. Найбільш частим передуючим чинником хвороби було переохолодження і різні простудні захворювання (у 55,8%), а найбільш частими додатковими факторами агресії були тривале паління тютюну (61 хворий - 41,5%), надмірне вживання алкоголю (53 пацієнти – 36,1%) і дефіцит маси тіла (61 хворий – 41,5%). Всього фактори агресії зустрічались у 77,6% обстежених. При цьому у 49 випадках– 33,3% діагностували комбінацію двох чинників - паління та зловживання алкоголем, а у пацієнтів із зниженою масою тіла спостерігали і інші два фактори ризику.

В цілому, клінічні прояви вогнищевої пневмонії у обстежених нами пацієнтів не відрізнялися від описаних іншими дослідниками. Співпадає з даними спеціальної літератури останніх років і мікробіологічний склад харкотиння у обстежених хворих. В більшості випадках (55,8%) було виділено по 2-3 штами мікроорганізмів одночасно, серед яких частіше зустрічались стрептококи (40,2%), стафілококи (32,6%), пневмококи (12,9%), ентерококи (5,4%), кишечна паличка (6,1%), синьогнійна паличка (2,7%). При вивченні особливостей впливу додаткових факторів агресії, зокрема, таких як паління тютюну та зловживання алкоголем, у обстежених хворих додатково виявлено хронічний обструктивний бронхіт та збільшення розмірів печінки з помірними функціональними порушеннями у 73,7% (в контролі – у 24,2%) випадків. Крім того, наявність факторів агресії суттєво впливала на вираженість клінічних проявів і важкість перебігу пневмонії. Порівняно з контрольною групою, серед них наростає кількість хворих середньоважким (відповідно у 24,2% і 65,7%) і тяжким перебігом пневмонії (18,2% і 27,7%). В той же час, легка форма хвороби зустрічалась відповідно у 57,6% і 6,6% хворих.

Виявлені особливості клінічного перебігу пневмонії у пацієнтів з факторами ризику стали обгрунтуванням для вивчення у них стану імунної, зсідальної, про- і антиоксидантної систем, через які можлива реалізація патогенетичного впливу вказаних факторів агресії.

Порівняльний аналіз імунної реактивності у хворих вогнищевою пневмонією без факторів ризику і з їх наявністю свідчив про однонаправленість змін клітинної і гуморальної ланок імунітету у обстежених підгрупах. У них розвивались ознаки вторинного імунодефіциту, що проявлялось зменшенням кількості і зниженням функціональної активності Т-лімфоцитів і їх субпопуляцій. Цей феномен супроводжувався достовірним збільшенням кількості В-лімфоцитів, а про їх зрослу функціональну здатність свідчило наростання концентрації Ig A та G, що характерно для запальних процесів із втягненням слизових оболонок. Про неповноцінність імунної відповіді свідчило збільшення вмісту в крові циркулюючих імунних комплексів і достовірне зростання коефіцієнту Тр/Тч з 2,00,1 до 2,540,16 – 2,720,18. Вказані зміни наростали у пацієнтів з наявністю хоча б одного фактора ризику, а при комбінації куріння і надмірного вживання алкоголю різниця досягала достовірних значень (Р<0,05). Виявлені зміни імунної реактивності у хворих на вогнищеву пневмонію свідчать про їх участь як у власне патогенезі, так і механізмах переходу гострої пневмонії в затяжну форму, а наявність додаткових факторів ризику сприяє більш важкому і затяжному перебігу патологічного процесу. Величина змін імунної реактивності корелює з вираженістю клінічної симптоматики захворювання і тяжкістю його перебігу, тому змінені параметри імунограми є обгрунтуванням для включення у комплексну терапію лікарського середника з імунокорегуючими властивостями.

Про виражену активацію процесів ПОЛ свідчило достовірне підвищення концентрації в крові таких початкових проміжних і кінцевих продуктів як ПУ, ДК, МДА і зниження вмісту природніх антиоксидантів (вітамінів А та Е), активності ферментів антиоксидантного захисту (СОД), концентрації ГВ та підвищення ГО, тобто система антирадикального захисту була виснаженою у всіх хворих на пневмонію. При цьому, з віком і наростанням тяжкості клінічних проявів пневмонії зміни в системі ПОЛ ↔ АОСЗ поглиблювались, досягаючи достовірної різниці між даними у пацієнтів з легким і важким перебігом. Крім того, при наявності у хворих таких додаткових факторів агресії, як тютюнопаління, надмірне вживання алкоголю і дефіцит маси тіла, було констатовано достовірне наростання концентрації МДА і ДК при суттєвому зниженні функціональної здатності глютатіонової і вітамінних систем антиоксидантного захисту організму у