LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування застосування роваміцину та вобензиму в комплексному лікуванні вогнищевих пневмоній у хворих з додатковими факторами агресії (тютюнопаління, зловживання алкоголю, дефіцит маси тіла)

ефективності комплексної терапії з включенням до її складу нового макролідного антибіотика роваміцину та поліензимного препарату вобензиму засвідчили їх властивість покращувати клінічний перебіг ВП у пацієнтів як при відсутності, так і, що дуже важливо, при наявності таких додаткових факторів агресії, як тютюнопаління, надмірне вживання алкоголю, дефіцит маси тіла та їх комбінації. Отримані позитивні клінічні результати застосування роваміцину та вобензиму важко пояснити лише їх безпосереднім впливом на мікрофлору та вогнище запалення. Ймовірніше, що дія цих програм лікування реалізується також через інші механізми патогенезу, такі як імунну реактивність, зсідальну, про- і антиоксидантну системи захисту організму.

При аналізі особливостей впливу роваміцину на динаміку стану імунної реактивності встановлено, що після курсу лікування у 69,4% пацієнтів з пневмонією відновилась кількість і функціональний стан (в РБТЛ з ФГА) Т-лімфоцитів і їх субпопуляцій, у 72,2% хворих – В-лімфоцитів і в 66,7% - концентрація ЦІК. В цілому, у 63,9% обстежених індивідуальні показники Т- і В-системи імунітету після завершення лікування знаходились в межах норми, в той час як під впливом курсу традиційної терапії параметри імунограми нормалізувались лише у 52,4% хворих. Суттєво нижчу імуномодулюючу ефективність роваміцину було виявлено у хворих на ВП з наявністю таких додаткових факторів агресії, як тютюнопаління, надмірне вживання алкоголю, дефіцит маси тіла і їх комбінації. Після 10-денного курсу лікування у 45,5% пацієнтів з одним фактором ризику (куріння) зберігались порушення імунореактивності організму, у 55,6% - при наявності двох факторів і у 75,0% пацієнтів з трьома факторами агресії, що в цілому складало 50,0% хворих даної групи (в контролі – 69,0%) (Р<0,05). Тобто, у значної частини цих груп залишались умови для рецидиву хвороби або її прогресування, переходу в затяжну форму після припинення лікування.

Тому, у пацієнтів ІІІ та ІУ груп досліджували вплив вобензиму на параметри імунограми. При цьому, у хворих ІІІ групи нормалізація показників клітинного і гуморального імунітету спостерігалась у 78,3% випадків, а ІУ групи – у 87, 5% . В той же час, лікувальні комплекси без вобензиму нормалізували параметри імунограми відповідно у 52,4% і 63,9% (Р<0,05). Значно гірший імуномодулюючий ефект отримано у пацієнтів з наявністю додаткових факторів агресії, у яких нормалізувались лише кількість теофілінрезистентних лімфоцитів і концентрація IgG, а всі інші параметри суттєво відрізнялись від відповідних даних норми. Кількість пацієнтів з факторами ризику, у яких зафіксовано порушення імунного статусу і після лікування, становило 50,0% обстежених ІІІ групи і 40,0% - ІУ групи, це були пацієнти, у яких ВП мала затяжний перебіг.

Іншим важливим патогенетичним механізмом на субклітинному рівні впливу при ВП є порушення метаболізму і структури клітинних мембран внаслідок надмірної активності процесів ПОЛ, які виходять з-під контролю АОСЗ. Тому одним із завдань роботи було дослідження впливу на ці процеси лікування з використанням роваміцину, вобензиму і їх поєднання. В цілому, всі використані лікувальні комплекси позитивно впливали на стан ВРОЛ, але вираженість лікувального ефекту була різною. Так, під впливом комплексної терапії з включенням роваміцину у 69,4% хворих другої групи нормалізувались параметри ПОЛ і у 63,9% - параметри АОСЗ, в той час як у контролі ці показники становили відповідно 52,4% і 38,1%. Антирадикальна ефективність даного курсу лікування знижувалась у хворих з наявними додатковими факторами агресії. У 55,6% пацієнтів з факторами ризику активність ВРОЛ залишалась високою.

Аналіз показників ліпопероксидації у ІІІ та ІУ групах хворих на ВП, в комплексне лікування яким включали відповідно вобензим та роваміцин і вобензим, показав суттєво значиму позитивну динаміку в порівнянні з групою контролю (традиційне лікування). Так, нормалізацію параметрів ПОЛ відмічено у 67,6% хворих ІІІ групи і у 87,5% - ІУ групи, а відновлення функціональної здатності АОСЗ відповідно у 64,8% і 87,5% випадків. Дещо гірший антиоксидантний ефект комплексного лікування з включенням вобензиму виявлено у хворих на ВП з додатковими факторами ризику. При цьому, слід зауважити, що у всіх хворих ІІІ та ІУ груп без факторів ризику або при наявності лише одного фактору застосовані програми терапії дозволили нормалізувати параметри ПОЛ і активність глютатіонової антирадикальної системи. У 51,4% пацієнтів ІІІ групи з наявністю 2-3факторів агресії параметри ПОЛ і АОСЗ залишались вище норми, а серед хворих ІУ групи цей показник становив лише 21,9%.

Важливе місце в оцінці ефективності комплексного лікування хворих на вогнищеву пневмонію мало дослідження стану згортальної системи крові. При цьому було встановлено, що у пацієнтів, які отримали курс загальноприйнятої терапії або її модифікації роваміцином нормалізація показників фібринолізу наступила відповідно у 54,8% і 69,4%, а параметрів гемокоагуляції – у 47,6% і 67,7% обстежених. Різниця між групами достовірна (Р<0,05). Значно нижчою виявилась антикоагуляційна дія вказаних лікувальних комплексів у пацієнтів з наявністю додаткових факторів агресії (тютюнопаління, зловживання алкоголем, дефіцит маси тіла). Так, якщо під впливом традиційної терапії навіть у хворих на ВП без ФР показники зсідання крові не відновлюються до норми за винятком тромбопластин – тромбінової активності, то курс терапії з включенням роваміцину у таких хворих сприяв відновленню нормального співвідношення між процесами коагуляції і фібринолізу, а також нормалізував фібринолітичну активність плазми і час досягнення максимальної згортальної активності та тромбопластин - тромбінового індексу у хворих-курців. У всіх інших пацієнтів і після проведеного курсу лікування зберігались явища вираженої гіперкоагуляції, що стало обгрунтуванням для включення в терапію ВП вобензиму, який має фібринолітичну активність. При цьому, зменшення гіперкоагуляційного потенціалу з одночасним посиленням фібринолізу відмічено у 86,4% пацієнтів ІІІ групи і у 90,6% хворих ІУ групи. Дещо нижчу антикоагулянтну здатність вказаних програм лікування виявлено у хворих пневмонією з додатковими факторами агресії, особливо при їх комбінації. Так, застосування комплексної терапії № 3 і № 4 приводило до нормалізації аутокоагуляційного тесту у всіх хворих на ВП без факторів ризику та при наявності одного з них – тютюнопаління. У пацієнтів з комбінацією 2-3 факторів ризику вказані програми лікування не нормалізували АКТ, пневмонія в них мала затяжний перебіг.

Таким чином, широковживана комплексна терапія у хворих на ВП виявилась недостатньо адекватною, особливо у пацієнтів з наявністю таких додаткових факторів агресії як довготривале і в великій кількості куріння тютюну, надмірне вживання алкоголю, дефіцит маси тіла та їх комбінації. У цих пацієнтів ліквідувалась більшість клінічних проявів пневмонії, але залишалась порушеною імунна реактивність організму, посиленими процеси ліпопероксидації і гемокоагуляції, що сприяло переходу пневмонії в затяжну форму перебігу. Модифікація комплексного лікування включенням в його склад макролідного антибіотика роваміцину або поліензимного препарату вобензиму сприяло більш швидкому повному регресу не лише клінічної симптоматики захворювання, але й нормалізації параметрів імунної реактивності, гемореології, про- та антиоксидантних систем захисту організму у