LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування застосування спеціальної молочної суміші "Alprem" у комплексному виходжуванні недоношених дітей

(МДА). Визначення концентрації МДА в крові проводили за загальноприйнятою методикою з тіобарбітуровою кислотою.

Лабораторними критеріями ендотоксикозу вважали рівні середньомолекулярних пептидів (СМП) і еритроцитарний індекс (ЕІ) ендогенної інтоксикації. Рівень СМП в крові визначали за методикою І. Габріеляна, Е.Р. Левицького, В.П. Ліпатової (1984) в модифікації С.С. Киряєва і співавт. (1990). ЕІ визначали за методом А.А. Тогайбаєва і співавт. (1988).

Для електронномікроскопічного дослідження лімфоцитів виділення лімфоцитарної плівки здійснювали шляхом центрифугування. Ультратонкі зрізи готували на ультрамікротомі УТНП-2, фарбували, контрастували і вивчали в електронному мікроскопі УЕM 100 ЛМ.

Бактеріологічну діагностику дисбіозу проводили, використовуючи методичні рекомендації Р.В. Епштейн-Литвак і співавт. (1969).

Статистична обробка результатів дослідження проводилася на персональному комп'ютері в програмі "Мicrosoft Excel-2000" з використанням описової статистики, кореляційного аналізу і параметричного аналізу Ст'юдента.

Результати дослідження та їх обговорення. Аналізуючи результати спостережень, були виділені основні чинники ризику народження недоношених дітей. Найістотнішим з них є екстрагенітальна патологія у матері, особливо хронічні захворювання сечовидільної системи (31,0 %). Важливе значення відіграють захворювання травної (17,1 %) і серцево-судинної (19,0 %) систем. Певний вплив має обтяжений акушерський анамнез (36,2 %), особливо наявність викиднів, лікування від безплідності.

Серед патології вагітності часто зустрічалася анемія (58,9 %), питома вага якої збільшувалася у міру зменшення терміну гестації новонародженого. У частини жінок був обтяжений інфекційний анамнез: 42 (27,6 %) з них перенесли вірусну, 25 (16,4 %) – бактерійну інфекції. Загроза переривання вагітності спостерігалася у 30,3 % матерів.

Відмічена достатньо висока питома вага жінок, які не знаходилися на обліку в жіночій консультації і яким не проводилися обстеження (15,1 %).

У більшості матерів, що народили недоношених дітей, спостерігалися ускладнення в пологах.

Стрімкі пологи серед дітей з І ступенем недоношеності спостерігалися в 21,4 % випадків, серед дітей з недоношеністю ІІ ступеня у 11,5 %, недоношеністю ІІІ ступеня у 18,1 %. Це було однією з причин асфіксії плоду.

Обстеження плацент матерів, що народили недоношених дітей, показало значні патологічні зміни. Найчастішими серед них були: ФПН (20,3 %), передчасне відшарування і старіння плаценти (12,7 %), хоріоамніоніт (7,0 %).

Виявлений частіший розвиток хронічної ФПН (45,0 %) серед матерів, які народили глибоко недоношених дітей.

Таким чином, простежується чітка залежність між станом здоров'я матері і народженням недоношеної дитини: патологічні порушення в організмі вагітної жінки зрештою ведуть до передчасного народження дитини.

Аналізуючи стан здоров'я недоношених дітей при народженні, відмічено, що вони народжувалися з низькою оцінкою за шкалою Апгар. Виявлена тенденція до зниження цього показника при наростанні ступеня недоношеності. Особливо чітко ця тенденція спостерігалася на 1-ій хвилині після народження. Серед дітей, які вимагали первинної реанімації при народженні, 20,7 % були з І ступенем недоношеності; 24,5 % з ІІ ступенем недоношеності і 42,6 % – глибоконедоношених.

Значна кількість спостережуваних дітей народилися в асфіксії, з явищами дихальних розладів (22.,2 %); висока частота асфіксії відмічена у дітей з недоношеністю ІІ і ІІІ ступеня (22,2 і 29,8 % відповідно).

Питома вага дітей, які знаходилися на ШВЛ, склала 19,5 %; з них більше половини (66,7 %)  діти з недоношеністю ІІІ ступеня. Даний факт свідчить про те, що тяжкість стану дитини в значній мірі залежить від гестаційного віку: чим менший термін гестації при народженні, тим нижчі адаптаційні можливості організму, тим важчий загальний стан дитини.

Основна частина дітей поступила у відділення ІІ етапу виходжування недоношених на 6-7-у добу (88,6 %), решта – на 9-12-у добу (11,4 %) життя.

При первинному огляді загальний стан дітей розцінювався як важкий і середньоважкий. Лише серед дітей з недоношеністю І ступеня були такі, стан яких розцінювався як відносно задовільний (15,0 %).

Більшість недоношених дітей були млявими (51,9 %), у них відмічалася понижена рухова активність, у частини дітей спостерігалася підвищена рухова активність (32,9 %), у дітей з важким станом рефлекси новонародженого були різко пригніченими, в інших – ослабленими. М'язовий тонус був понижений у 43,7 % дітей, підвищений у 36,7 %, м'язова дистонія спостерігалася у 19,6 % пацієнтів.

Одержані дані свідчать про значні порушення з боку центральної нервової системи. В результаті нейросонографічних досліджень з'ясувалося, що у більшості недоношених дітей (84,2 %) має місце гіпоксично-ішемічне ураження ЦНС. Дифузний набряк мозку спостерігався у 11,4 % дітей, гіпоксично-геморагічні ураження у вигляді внутрішньочерепних і внутрішньошлуночкових крововиливів різного ступеня – у 12,0 %, синдром зниженої нервово-рефлекторної збудливості  у 39,2 %, підвищеної  у 29,8 %, судомний синдром  у 11,4 %, гіпертензійно-гідроцефальний  у 10,8 %, синдром вегето-вісцеральних і рухових розладів  у 11,4 % і 13,3 % відповідно.

Кон'югаційна гіпербілірубінемія спостерігалася у всіх дітей. Максимальне підвищення білірубіну виявлялося на 5-7-ій добі життя. У дітей з недоношеністю І ступеня середній рівень білірубіну складав (178,363,59) мкмоль/л; у дітей з недоношеністю ІІ ступеня (201,925,36) мкмоль/л; у дітей з недоношеністю ІІІ ступеня (199,424,53) мкмоль/л. Результати дослідження показали, що вищі показники гіпербілірубінемії спостерігалися у дітей з недоношеністю ІІ і ІІІ ступеня.

Транзиторні зміни шкірних покривів у вигляді erythema neonatorum спостерігалися у всіх недоношених дітей і характеризувалися інтенсивним яскраво-червоним забарвленням, тривалістю до 2-х тижнів.

Первинна втрата маси тіла спостерігалася у всіх недоношених дітей і складала в середньому: для новонароджених дітей з недоношеністю І ступеня – (174,74, 1) г або (8,10,8) %; з недоношеністю ІІ ступеня – (160,33,8) г або (9,80,6) %; з недоношеністю ІІІ ступеня – (150,34,5) г або (12,61,3) %.

У більшості дітей (58,9 %) спад маси тіла тривав до 12-14-го дня.

Спостереження за динамікою маси тіла показали, що відновлення початкової маси тіла у недоношених дітей відбувається не відразу. Великою мірою воно залежить від тяжкості стану дитини: чим важчий загальний стан і менша маса тіла при народженні, тим повільніше відбувається її відновлення. У більшості недоношених дітей відновлення маси тіла спостерігалося після 15-го дня життя; при цьому, у дітей з недоношеністю І ступеня питома вага таких дітей складала 48,3 %, у дітей з недоношеністю ІІ ступеня – 77,4 %, у дітей з недоношеністю ІІІ ступеня – 100 %.

Набряки кистей, стоп, нижньої частини живота, загальна пастозність м'яких тканин, статевих органів, гомілок, сідниць спостерігалися у 20,9 % дітей. З них з недоношеністю І ступеня було 9,5 %, з недоношеністю ІІ ступеня – 7,6 %, з недоношеністю ІІІ ступеня – 3,8 %. Тривалість набрякового синдрому в середньому