LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування застосування спеціальної молочної суміші "Alprem" у комплексному виходжуванні недоношених дітей

складала (11,31,3) дня.

Результати дослідження показали, що у недоношених дітей мала місце ЗВУР плоду, при цьому спостерігалась майже однакова частота гіпо-трофічного (5,7 %), гіпопластичного (5,7 %) і диспластичного (6,3 %) типу. У 12,7 % недоношених дітей виявлена ВГ (7,0 %).

Одержані дані свідчать про істотний несприятливий вплив пренатальних чинників на розвиток плоду.

СДР мав місце у більшості недоношених дітей (72,2 %), при цьому відмічалося збільшення питомої ваги таких дітей із зменшенням гестаційного віку. Встановлена зворотна корреляційна залежність з високою тіснотою зв'язку між частотою СДР і ступенем недоношеності (r=-0,71). Чим менший гестаційний вік новонароджених, тим частіше у них виявляється СДР.

Результати досліджень на TORCH-інфекцію показали, що у 19 (12,0 %) дітей було внутрішньоутробне інфікування вірусом простого герпесу. У всіх випадках це був серотип ВПГ-1. У 23 (14,6 %) недоношених дітей знайдені анти-ЦМВ-АТ і анти-ЦМВ-Т-(CD8+)-лімфоцити. У всіх цих дітей були відсутні клінічні прояви інфекції, період адаптації у них істотно не відрізнявся від неінфікованих дітей.

Наші спостереження показали, що до початку періоду відновлення початкової маси тіла на вигодовуванні материнським молоком залишилося 35,4 % дітей, 32,3 % були переведені на звичайну адаптовану молочну суміш "Малятко", 32,3 % – на спеціальну високоадаптовану молочну суміш для вигодовування недоношених дітей "Alprem". Групи були репрезентативними за ступенем недоношеності, масою тіла, супутньою патологією.

Причинами припинення грудного вигодовування була гіпогалактія у матері (79,5 %), агалактія (5,2 %), важкий стан матері після пологів (7,7 %), небажання матері продовжувати годувати грудьми (5,7 %), відмова від дитини (1,9 %).

Для оцінки впливу різноманітних видів вигодовування на динаміку клінічної симптоматики у недоношених дітей проведений аналіз клінічних і лабораторних показників в порівнюваних групах. З цією метою недоношені діти були розділені на групи: до першої групи увійшли 56 дітей, що вигодовувалися грудним молоком, діти другої групи в кількості 51 одержували звичайну адаптовану молочну суміш "Малятко", діти третьої групи (51 дитина) одержували спеціальну молочну суміш для недоношених дітей "Alprem".

При призначенні методу вигодовування враховували масу тіла при народженні, вираженість смоктального і ковтального рефлексів, наявність патологічних станів, в першу чергу, синдрому дихальних розладів. Ентеральне харчування дітям з недоношеністю ІІІ ступеня проводилося спочатку за допомогою назогастрального зонда. Молоко або суміш дозувалися з допомогою стерильного шприца.

При активації смоктального рефлексу і наявності нормального ковтання дитину годували через соску з метою стимуляції акту смоктання. Тривалість використання зонда у цих дітей складала 2-3 тижні. Потім дитину переводили на годування з ріжка.

13,2 % дітей з недоношеністю ІІ ступеня також вимагали зондового годування впродовж 4-6 днів, потім вони вигодовувались з ріжка.

Питання прикладення недоношеної дитини до грудей вирішувалися індивідуально, за наявності активного смоктального рефлексу і позитивної динаміки клінічного стану малюка.

При призначенні ентерального харчування виходили з того, що даний вид харчування є більш фізіологічним і повноцінним, безпечнішим і дешевшим у порівнянні з парентеральним харчуванням.

Рішення питання про початок ентерального харчування грунтувалося на оцінці клінічної і "метаболічної" стабільності дитини. Враховували наявність гемодинамічних порушень, пов'язаних з асфіксією, ураженням ЦНС.

Глибоконедоношеним дітям, дітям з І і ІІ ступенем недоношеності, що поступали у важкому стані, за показами ентеральне харчування проводили з розрахунку 70 ккал/кг на добу грудного молока через інфузатор (6-7-а доба життя).

Швидкість ентерального введення грудного молока складала (на 6-7-у добу життя) 0,8 мл/год. Надалі швидкість збільшення кількості молока або суміші складала 10-15 мл/кг в добу.

Новонародженим дітям з недоношеністю ІІ ступеня грудне молоко або суміш вводили через інфузатор зі швидкістю (на 6-7-у добу життя) 1,2 мл/год.

При порційному введенні через назогастральний зонд дітям з недоношеністю ІІ ступеня грудне молоко або суміш вводили по 4 мл 8 разів (6-7-а доба життя).

Надалі швидкість збільшення кількості молока або суміші складала 20-30 мл/кг в добу, індивідуалізовано, враховуючи загальний стан дитини і толерантність до їжі.

Дітям з недоношеністю І ступеня за наявності координованого смоктання і ковтання грудне молоко або суміш вводили з розрахунку 40-45 ккал/кг або 45-50 мл/кг маси тіла в першу добу, 8 разів (включаючи нічне годування); на кожну наступну добу (до восьмої) розрахунок об'єму їжі проводили збільшуючи щодня її калорійність на 5 ккал/кг. Надалі, при хорошій переносимості, кількість їжі розраховували виходячи з енергетичної потреби 120 ккал/кг маси тіла в добу.

Оцінку ефективності сумішей проводили через 1-2 місяця після їхнього введення. Ефективність сумішей оцінювали за наступними критеріями: переносимість, відсутність диспепсичних проявів, відсутність алергічних реакцій, зникнення патологічних синдромів, динаміка наростання маси тіла, показників біохімічного аналізу крові (загального білка, K, Ca, Na), копрологічних досліджень, рівня гемоглобіну і кількості еритроцитів в периферичній крові, тривалість стаціонарного лікування.

У дітей, які одержували суміш "Alprem", практично не відмічалося зригування, діти, вигодовувані з пляшки, охоче смоктали суміш, диспепсичних явищ не спостерігалося. У частини дітей (17,7 %), які одержували суміш "Малятко", спостерігалися зригування, метеоризм, ці діти неохоче приймали їжу. У даній групі малюків були порушення стільця в перші 5-6 днів штучного вигодовування, спостерігалася затримка в масі тіла. Потім маса тіла поволі починала збільшуватися, і до кінця другого тижня стілець нормалізувався.

Спостереження за динамікою клінічної симптоматики (у днях) в недоношених дітей залежно від виду вигодовування показало кращу ефективність спеціальної молочної високоадаптованої суміші "Alprem" в порівнянні із звичайною сумішшю "Малятко". Так, у недоношених дітей, які одержували суміш "Alprem", явища СДР проходили на 1-3 дні раніше, ніж у дітей, що вигодовувалися сумішшю "Малятко", неврологічна симптоматика – на 3-4 дні раніше, а явища гіпербілірубінемії – на 4-5 днів швидше.

У дітей з недоношеністю ІІ ступеня найбільш вираженою була позитивна клінічна динаміка неврологічної симптоматики і жовтяниці. Ці явища у дітей, які одержували суміш "Alprem", проходили на 3-5 і 4-6 днів, відповідно, раніше, ніж у дітей, які одержували звичайну молочну суміш.

У малюків з недоношеністю ІІІ ступеня, які одержували суміш "Alprem", явища СДР проходили на 4-5 днів раніше, неврологічна симптоматика – на 3-4 дні раніше, а явища жовтяниці – на 5-7 днів раніше, ніж у дітей, які вигодовувалися сумішшю "Малятко".

Швидша динаміка наростання маси тіла спостерігалася у дітей з недоношеністю І ступеня, у цих немовлят маса тіла починала збільшуватися до кінця першого тижня життя, а нормалізація стільця спостерігалася вже на початку другого тижня (табл. 1).

Таблиця 1

Середньодобова надбавка маси тіла у недоношених дітей залежно від виду вигодовування і ступеня