LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування застосування тіотриазоліну в комплексному лікуванні хворих на хронічний пієлонефрит

15



Міністерство Охорони зДОРОВ`Я УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ



Подсевахіна Світлана Леонтіївна


УДК 616.61-002.3-036.

12-085+615.31:547.792



КЛІНІКО-ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ТІОТРИАЗОЛІНУ

В КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ХВОРИХ НА

ХРОНІЧНИЙ ПІЄЛОНЕФРИТ




14.01.02 - внутрішні хвороби



Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук



Запоріжжя - 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Запорізькому державному медичному університеті МОЗ України.


Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Візір Вадим Анатолійович,

Запорізький державний медичний університет,

завідувач кафедри госпітальної терапії №1.


Офіційні опоненти:

- Заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Дейнега Володимир Григорович, Запорізький державний інститут удосконалення лікарів, завідувач кафедри терапії №1;


- Заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Швед Микола Іванович, Тернопільська державна медична академія ім. І.Я.Горбачевського, завідувач кафедри факультетської терапії.


Провідна установа:

Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, кафедра госпітальної терапії - І і професійної патології.



Захист відбудеться " 6 " вересня 2000р. о "13" годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 17.600.02 в Запорізькому державному медичному університеті за адресою: 69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 26, ауд. №4.


З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Запорізького державного медичного університету (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 26).



Автореферат розісланий " 5 " серпня 2000 р.


Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор Волошин М.А.

Загальна характеристика роботи


Актуальність теми. Хронічний пієлонефрит – неспецифічне інфекційно-запальне захворювання нирок з переважним ураженням тубуло-інтерстиціальної тканини, обов'язковим втягненням в патологічний процес чашечково-мискової системи з наступним залученням кровоносних судин і загибеллю паренхіми нирок (Пиріг Л.А., Дядик О.І., Семідоцька Ж.Д. та ін., 1995; Калугина Г.В., Клушанцева М.С., Шехаб Л.Ф., 1996; Wing D.A., 1998).

За даними ВООЗ серед різних захворювань нирок пієлонефрит займає перше місце. Він вражає молодих людей в активному творчому віці і призводить до стійкої втрати працездатності (Шпигель А.Н., 1991; Пиріг Л.А., 1995; Wing D.A., 1998). У структурі інвалідності внаслідок захворювання нирок хронічний пієлонефрит у різні роки складав 38,6-41,7%. Не менш значні втрати працездатності внаслідок частих загострень пієлонефриту (Калугина Г.В. и соавт., 1996; Wing D.A., 1998). Втрата працездатності, порушення функції нирок з розвитком уремії викликає необхідність проведення гемодіалізу або алотрансплантації нирки, що визначає соціально-економічний та медичний аспекти необхідності вдосконалювати методи лікування цієї патології. Не дивлячись на застосування комплексу методів дослідження в умовах стаціонару, діагностичні помилки становлять нерідко 25–30%, а при амбулаторному обстеженні вони сягають 60–75%. Видужання хворих на хронічний пієлонефрит зустрічається дуже рідко, а стійка ремісія спостерігається у 11-63% пацієнтів (Шпигель А.Н., 1991; Wing D.A., 1998). Навіть незважаючи на відновлення гемо- і уродинаміки та проведення антибактеріальної терапії поряд з численними засобами патогенетичного лікування не завжди сприяють настанню клінічного ефекту. Тому пошук шляхів підвищення ефективності патогенетичної терапії хворих на хронічний пієлонефрит – центральна проблема і мета клінічної нефрології.

В останні роки в розвитку і прогресуванні захворювання велике значення надають стану захисних імунологічних механізмів, а також гемореологічних порушень у прогресуванні даної патології. Отримані дані сприяли розширенню уявлення про патогенез пієлонефриту і стали обгрунтуванням для розробки нових підходів до лікування хронічного пієлонефриту. Поліетіологічність даної недуги, складність та багатоступінчатість патогенезу захворювання, а також втягування в патологічний процес багатьох систем гомеостазу організму визначають обгрунтованість комплексного лікування хронічного пієлонефриту. Однак, такий підхід передбачає одночасне використання багатьох лікарських препаратів, що нерідко приводить до розвитку ятрогенних і токсико-алергічних реакцій. У зв'язку з цим актуальним є застосування препаратів з широким терапевтичним спектром, які одночасно можуть впливати на різні патогенетичні ланки хронічного пієлонефриту. До таких засобів відносять новий вітчизняний препарат "тіотриазолін", який широко використовується при лікуванні різноманітної патології внутрішніх органів і має протизапальні, імуномодулюючі, антиоксидантні, фібринолітичні, кардіопротекторні, гіпотензивні, гепатозахисні і мембраностабілізуючі властивості (Стец В.Р., 1988; Візір А.Д., Євтушенко В.А., 1995; Мазур І.А., Сирбу І.Ф., Ярешко Н.А. та ін., 1995; Сиволап В.Д., Дунаєв В.В., Сиволап В.В. та ін.; 1996). Проте механізми реалізації лікувального впливу цього лікарського засобу у хворих на хронічний пієлонефрит, особливості його дії на імунну резистентність організму, стан гемореології та кардіогемодинаміки в залежності від форми, стадії патологічного процесу, віку пацієнтів та тривалості захворювання не вивчені. Висвітлені факти визначають актуальність проблеми і є обгрунтуванням для проведення даного наукового дослідження.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана згідно плану науково-дослідних робіт Запорізького медичного університету, затверджена РПК по проблемі "Нефрологія" і є складовою частиною комплексної науково-дослідної роботи на тему: "Вивчити в клініці та експерименті особливості перебігу гострого і хронічного пієлонефритів протягом медикаментозної та лімфостимулюючої терапії" (№ держ. реєстрації 0198U002591), в якій автором виконано підбір хворих, їх клінічне обстеження, лікування аналіз результатів досліджень та їх узагальнення.

Мета роботи. Підвищення ефективності лікування хворих на хронічний пієлонефрит на основі клініко-патогенетичного обґрунтування включення в комплексну терапію тіотриазоліну в залежності від особливостей клінічного перебігу захворювання, зумовлених змінами імунного статусу, гемореології, центральної і периферичної гемодинаміки та водно-електролітного обміну.

Задачі дослідження.

1. Дослідити особливості імунних порушень та зміни гемореології у хворих на хронічний пієлонефрит в залежності від активності процесу, віку хворих, форми перебігу, тривалості та механізму виникнення захворювання.

2. Виявити