LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування застосування тіотриазоліну в комплексному лікуванні хворих на хронічний пієлонефрит

особливості стану центральної і периферичної гемодинаміки та водно-електролітного обміну у хворих з гіпертензивною формою хронічного пієлонефриту.

3. Оцінити ефективність застосування тіотриазоліну за загальноклінічними, біохімічними, імунологічними показниками, станом системи гемокоагуляції і фібринолізу і його вплив на окремі ланки патогенезу хронічного пієлонефриту.

4. Оцінити ефективність впливу тіотриазоліну на стан центральної і периферичної гемодинаміки та водно-електролітного обміну у хворих з гіпертензивною формою хронічного пієлонефриту.

5. Розробити показання і методику застосування тіотриазоліну у хворих на хронічний пієлонефрит в залежності від особливостей клініко-патогенетичного перебігу хвороби.

Наукова новизна одержаних результатів.

Проведеними дослідженнями показано пряму залежність між клінічними проявами, рівнем порушення імунного статусу, гемореології у хворих на хронічний пієлонефрит, а також закономірності їх змін в залежності від активності процесу, форми перебігу, віку пацієнтів та тривалості хвороби.

Встановлено виражену імуномодулюючу дію тіотриазоліну, яка проявилась достовірним збільшенням кількості субпопуляції Т-лімфоцитів, зростанням їх функціональної активності, зниженням вмісту В-лімфоцитів і циркулюючих імунних комплексів та значний вплив тіотриазоліну на відновлення рівноваги в системах гемокоагуляції і фібринолізу у хворих на хронічний пієлонефрит.

Вперше виявлена багатопланова дія тіотриазоліну на головні патогенетичні ланки у хворих з гіпертензивною формою хронічного пієлонефриту, сприяючи нормалізації змінених параметрів геодинаміки і водно-електролітного обміну. Тіотриазолін має значний саногенетичний вплив, який триває протягом 6 місяців після курсу лікування, що супроводжується значним зниженням частоти загострень хронічного пієлонефриту.

Вперше доведена можливість підвищення ефективності лікування хворих на хронічний пієлонефрит шляхом включення в комплексну терапію тіотриазоліну, особливо при гіпертензивній формі хронічного пієлонефриту та довготривалому перебігу захворювання з вираженими змінами в таких системах гомеостазу, як імунна реактивність і гемореологія. В цілому, встановлено позитивний вплив на перебіг запального процесу в нирках запропонованого методу лікування.


Практичне значення одержаних результатів.

Вперше розроблено і впроваджено в клінічну практику спосіб лікування хронічного пієлонефриту, на який отримано патент України на винахід з використанням нового вітчизняного лікарського препарату – тіотриазоліну, володіючого широким терапевтичним спектром.

Застосування традиційної терапії у хворих на хронічний пієлонефрит дозволяє добитися ліквідації клінічної симптоматики хронічного пієлонефриту, але в цих пацієнтів залишаються порушення в системах імунної реактивності і гемореології, що створює умови для переходу в затяжний перебіг патологічного процесу. Вираженість порушень параметрів імунної реактивності і гемореології знаходяться в прямій залежності від вираженості клінічних проявів хронічного пієлонефриту, суттєво не залежать від статі пацієнтів, тому можуть служити критеріями для оцінки важкості патологічного процесу і показниками адекватності застосованих програм лікування. В результаті порівняльних досліджень клініко-патогенетично доведена перевага застосування тіотриазоліну, що дозволяє суттєво скоротити термін перебування хворого в стаціонарі, сприяє досягненню стійкої клінічної ремісії та попередженню рецидивів захворювання.

Результати дослідження впроваджено в практичну роботу лікувальних закладів м. Запоріжжя (обласна клінічна лікарня, 4, 6, 10 лікарні) і Запорізької області (Андріївська, Мелітопільська, Михайлівська, Приморська, Токмакська ЦРЛ), що сприяло підвищенню ефективності лікування хворих на хронічний пієлонефрит (скорочення терміну перебування хворих в стаціонарі на 4-5 днів і попередження рецидивів захворювання в 6-8 разів). Матеріали дисертації викладаються у навчальному процесі на кафедрі госпітальної терапії №1 і госпітальної терапії №2 Запорізького медичного університету.

Встановлені переваги даного методу позволяють рекомендувати його для широкого використання в клінічний практиці.

Особистий внесок здобувача. При виконанні дисертації автор особисто відібрала, проаналізувала літературу, яка має відношення до дослідження, і запропонувала мету і завдання дисертаційної роботи. Автор зібрала, систематизувала фактичний матеріал, провела аналіз отриманих результатів та їх інтерпретацію, статистичну обробку, сформулювала висновки і практичні рекомендації, які витікають з результатів досліджень. З участю автора розроблений спосіб лікування хронічного пієлонефриту. Впровадження результатів дисертаційної роботи в лікувальні заклади здійснено автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення досліджень викладені та обговорені на спільних засіданнях обласних спілок терапевтів та урологів (1996-1997 рр.), на 4-й міжнародній практичній конференції урологів та нефрологів: "Нефрогенная гипертензия" (м. Харків, 1996), на 14-му з'їзді терапевтів України (Київ, 1998). Апробація дисертаційної роботи проведена на спільному засіданні кафедр госпітальної терапії №1, госпітальної терапії №2, фармакології з курсом клінічної фармакології та фармакотерапії в Запорізькому державному медичному університеті 2 березня 2000 року.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 10 наукових робіт в тому числі: 3 наукові статті у виданнях, рекомендованих ВАК України, 4 статті у збірниках наукових праць та 3 у тезах наукових конференцій, один патент України на винахід "Спосіб лікування хронічного пієлонефриту" №24162А від 7.07.1998року.

Структура та обсяг роботи. Дисертація викладена на 172 сторінках друкованого тексту і складається зі вступу, огляду літератури, опису методів дослідження, шести розділів власних досліджень, аналізу і узагальнення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій та списку використаної літератури. Роботу проілюстровано 58 таблицями, 12 рисунками, які займають 33 сторінки. Бібліографія містить 138 вітчизняних джерел, в тому числі і країн СНД та 87 надруковані в іноземних видавництвах.


Основний зміст роботи

Клінічна характеристика хворих і методи дослідження

Для виконання поставлених завдань проведено динамічне клінічне і лабораторно-інструментальне обстеження 160 хворих на хронічний пієлонефрит без явищ обструкції сечовивідних шляхів, які б вимагали хірургічного втручання, віком від 21 до 68 років, що перебували на стаціонарному лікуванні у нефрологічному відділенні Запорізької обласної клінічної лікарні. Серед обстежених у 130 пацієнтів була активна фаза захворювання, у 30 осіб діагностовано фазу ремісії. Контрольну групу склали 20 практично здорових осіб (донори станції переливання крові) без ознак запальних захворювань сечостатевої системи віком від 23 до 54 років. Серед них було 8 чоловіків і 12 жінок. Більшість хворих на хронічний пієлонефрит склали жінки (83,0%), основна маса обстежених знаходилась у вікових групах 21-50 років