LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування застосування тіотриазоліну в комплексному лікуванні хворих на хронічний пієлонефрит

обсяг медикаментозних препаратів, уникнути елементів поліпрагмазії та скоротити строки стаціонарного лікування, подовжити період ремісії, що робить лікування економічно вигідним. Отримані результати дозволяють рекомендувати застосування тіотриазоліну в комплексному лікуванні хронічного пієлонефриту.

Висновки

  • У хворих на хронічний пієлонефрит імунні порушення проявляються дисфункцією клітинної і гуморальної ланок імунітету у вигляді імунодефіциту Т-ланки імунітету і активацією В-ланки. Імунні порушення найбільш виражені у хворих похилого віку в активній фазі, при рецидивуючій формі та значній тривалості хвороби і не залежать від статі.

  • Загострення хронічного пієлонефриту супроводжується гіперкоагуляцією і пригніченням фібринолізу, які проявляються у зростанні тромбопластин-тромбінової активності, скороченні часу досягнення максимальної згортальної активності, пригніченні фібринолітичної активності плазми крові.

  • У пацієнтів з гіпертензивною формою хронічного пієлонефриту в активній фазі захворювання добова екскреція натрію була достовірно зниженою, а концентрація його в крові - значно вища в порівнянні з контролем, що свідчить про роль гіпернатріємії в патогенезі гіпертензії у хворих на хронічний пієлонефрит.

  • Гіпертензивна форма хронічного пієлонефриту супроводжується змінами показників центральної і периферичної гемодинаміки, що відповідають гіперкінетичному типу кровообігу.

  • Використання загальноприйнятої терапії приводить до сповільненої позитивної динаміки клініко-лабораторної симптоматики (больового, інтоксикаційного, дизуричного і сечового синдромів), зниженню активності запального процесу, але не сприяє його ліквідації, а також не супроводжується нормалізацією показників імунного статусу, рівня середніх молекул, показників гемокоагуляції і фібринолізу, тобто залишаються умови для рецидиву патологічного процесу в нирках.

  • Комплексна терапія із застосуванням тіотриазоліну сприяє швидшому розвитку клініко-лабораторної ремісії, яка включає більш якісну санацію сечового саду, відновленню стану системного імунітету і нормалізації гемореології, у хворих з гіпертензивною формою хронічного пієлонефриту сприяє нормалізації змінених параметрів гемодинаміки та водно-електролітного обміну.

  • Використання тіотриазоліну в комплексній терапії хворих на хронічний пієлонефрит в порівнянні з традиційною терапією дозволяє підвищити ефективність лікування, скоротити строки перебування хворих в стаціонарі, подовжити період ремісії захворювання.



    Практичні рекомендації

    1.Хворим на хронічний пієлонефрит з активною фазою захворювання, в тому числі із довготривалістю патологічного процесу, зниженою імунною реактивністю і явищами гіперкоагуляції на фоні пригніченого фібринолізу, показана комплексна терапія з включенням тіотриазоліну протягом 20 днів за схемою: перші 10 днів – по 2 мл 2,5% розчину внутрішньомязево двічі на день, надалі з 11-го по 20-й день, переходити на таблетки – по 1 таблетці (100 мг) 3 рази на день.

    2. Рецидивуюча форма хронічного пієлонефриту, особливо у хворих старшого віку, супроводжується більш вираженими змінами імунної системи і гемореології, що вимагає включення тіотриазоліну в комплексне лікування. Клінічна ефективність препарату обумовлена його властивістю справляти регулюючий вплив на показники імунітету і системи гемостазу.

    3. У пацієнтів із гіпертензивною формою хронічного пієлонефриту доцільно застосовувати тіотриазолін в комплексному лікуванні для відновлення центральної та периферичної гемодинаміки завдяки його кардіопротекторним і гіпотензивним властивостям.

    4. Хворим на хронічний пієлонефрит з різними формами і перебігом, а також незалежно від статі і механізму його виникнення для більш швидшого досягнення клініко-лабораторної ремісії, зменшення тривалості непрацездатності та строків стаціонарного лікування, в середньому на 3 дні, необхідно включати тіотриазолін в комплексне лікування з першого дня загострення за вищевказаною схемою.

    5. Критеріями адекватності та ефективності застосування тіотриазоліну можуть служити: позитивна динаміка клінічної і лабораторної симптоматики, нормалізація показників імунної реактивності і гемореології.

    6. Простота і доступність, висока клінічна ефективність запропонованого методу лікування дозволяє застосовувати його у поліклінічних умовах на амбулаторному етапі лікування хворих на хронічний пієлонефрит.


    Список опублікованих праць за темою дисертації

    1. Подсевахіна С.Л. Вплив тіотриазоліну на стан гемокоагуляції і фібринолізу у хворих на хронічний пієлонефрит // Медичні перспективи. – 1999. – Т.4, №2. – С. 43 – 45.

    2. Подсевахіна С.Л. Вплив тіотриазоліну на стан водно-електролітного обміну у хворих на хронічний пієлонефрит з гіпертензивною формою // Вісн. пробл. біол. і медицини – 1999. - №12. – С. 150 – 155.

    3. Подсевахіна С.Л. Стан центральної і периферичної гемодинаміки у хворих на хронічний пієлонефрит з артеріальною гіпертензією і їх динаміка в процесі лікування тіотриазоліном // Актуальні питання фармац. та медич. науки та практики. Зб. наук. ст. – Запоріжжя, 1999. – Вип. 4. – С. 224 – 229.

    4. Пат. 24162А Україна. МПК 6 А61К31/00. Спосіб лікування хронічного пієлонефриту / С.Л. Василенко, В.А. Візір, В.І. Бачурін (Україна). - № 97052162; Заяв. 12.05.97; Опубл. 30.10.98 / Промислова власність. – 1998. - №5, ч.ІІ. – С. 3.1.36 . 5. Подсевахіна С.Л. Застосування нового ренопротектора тіотриазоліну в лікуванні ендогенної інтоксикації при хронічному пієлонефриті // Матеріали ХІV з`їзду терапевтів України. – К., 1998. – С. 509 –510.

    6. Бачурин В.И., Василенко С.Л. Лечение хронического пиелонефрита, осложнённого гипертонией // Нефрогенная гипертензия: Сб. науч. тр. IV Междунар. науч.-практ. конф. урологов и нефрологов. / Под ред. А.С. Переверзева. – Х.; 1996. – С. 120 – 122.

    7. Бачурин В.И., Василенко С.Л. Иммунокорректирующее действие тиотриазолина в комплексной терапии хронического пиелонефрита // Інтегральна та спеціальна екстремальна медицина: Тези доп. обл. наук.- практ. конфер. – Запоріжжя, 1993. – С.14 – 15.

    8. Василенко С.Л. Опыт применения тиотриазолина в комплексной терапии хронического пиелонефрита // Современные пробл. клинич. и эксперим. медицины: Тез.докл.межобл. науч.- практ.конф. /Под ред. И. В. Люлько. – Днепропетровск, 1994. – С. 158 – 160.

    9. Василенко С.Л. Влияние тиотриазолина на центральную гемодинамику у больных с хроническим пиелонефритом: Современные пробл. клинич. и эксперим. медицины: Тез.докл.межобл. науч.- практ.конф. /Под ред. И. В. Люлько. – Днепропетровск, 1994. – С. 160 - 162.

    10. Василенко С.Л., Бачурин В.И. Особенности водно-электролитного обмена у больных хроническим пиелонефритом под влиянием тиотриазолина // Актуальні питання фармац. науки та практики: Матеріали міжрегіональної наук.-практ. конф. – Запоріжжя, 1995. – С.56-57.

    11. Бачурин В.И., Визир В.А., Василенко С.Л., Василенко Е.П., Мерзляк С.В. Клинико-иммунологические эффекты тиотриазолина при включении его в комплексную терапию хронического пиелонефрита у


  •