LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування застосування факторів нуклеїнової природи для діагностики, лікування та профілактики судинних захворювань головного мозку

крові та спинномозковій рідині у тварин з експериментальним інфарктом мозку мав тенденцію до нормалізації, перш за все за рахунок РНК. Найбільш стабільною в ці терміни експерименту залишалася ДНК. Разом з тим, незважаючи на досить істотне зменшення активності більшості нуклеаз у досліджуваних рідинах, деякі з них на даному етапі процесу все ж значно перевищували контрольні показники.


Рис. 3. Динаміка вмісту нуклеїнових кислот (у % до норми) у зоні некрозу головного мозку кролів після експериментального інсульту.


Рис. 4. Динаміка активності нуклеаз (у % до норми) у зоні некрозу головного мозку кролів після експериментального інсульту.


Рівень ДНК в зоні некрозу мозкової речовини кролів після експериментального інсульту достовірно зменшувався, починаючи з першої доби до 14 доби, тоді як вміст ДНК в межовій зоні, навпаки, достовірно зростав в порівнянні з першою добою. Рівень РНК в межовій зоні порівняно з зоною некрозу на 14 добу також зростав (р<0,001), в той час як в зоні некрозу достовірно зменшувався.

В сироватці крові кролів на 1 добу спостерігалося достовірне збільшення рівня нуклеїнових кислот (коефіцієнт кореляції +0,83 для ДНК і +0,99 для РНК). На 7 добу при подальшому зменшенні вмісту нуклеїнових кислот в зоні некрозу, кількість їх в сироватці крові продовжувала достовірно зростати. Така тенденція продовжувалася до 14 доби (коефіцієнт кореляції +0,73). Це підтверджує припущення про те, що йде "вимивання" нуклеїнових кислот з зони некрозу і попадання їх в кров і ліквор. В той час, як в ушкодженій тканині мозку, а саме в зоні некрозу ,відбувається достовірне зниження нуклеїнових кислот і таке ж падіння їх вмісту в межовій зоні – в крові та спинномозковій рідині відбувається їх достовірне підвищення. Це свідчить про те, що руйнування клітин, підвищення проникності мембран зумовлюють вихід нуклеїнових кислот і нуклеаз в міжклітинний простір, а далі в кров і ліквор з подальшою реалізацією репаративних або деструктивних змін на рівні тканин і органів. Достовірне зростання в зоні некрозу в 1 добу активності РНК-аз і кислої ДНК-ази, корелює з активністю цих ферментів в сироватці крові (коефіцієнт кореляції для РНК-ази І +0,53, для РНК-ази ІІ +0,96, для ДНК-ази І +0,64). Але тоді, як на 7 добу їх активність в зоні некрозу зменшується (р<0,001), то в сироватці крові залишається на достовірно високому рівні. В подальшому до 14 доби в зоні некрозу збільшується активність ДНК-аз і зменшується активність РНК-аз, в сироватці крові залишається підвищеною лише активність РНК-ази І. Також значно збільшується вміст нуклеїнових кислот в спинномозковій рідині в першу добу експериментального інсульту, що корелює із зменшенням їх кількості в зоні некрозу (коефіцієнт кореляції +0,98). На 7 добу при зменшенні активності всіх нуклеаз в зоні некрозу головного мозку достовірно збільшується їх активність в лікворі. В більш пізні терміни експерименту (на 14 добу) в зоні некрозу достовірно збільшується активність РНК-аз і зменшується – ДНК-аз. Такі ж зміни відбуваються в спинномозковій рідині.

Отже, за результатами експериментального дослідження встановлено, що реакція тканин на ушкодження пов'язана з локальними змінами нуклеїнового гомеостазу в тканинах мозку, які в свою чергу патогенетично пов'язані зі загальними змінами його показників у крові й лікворі.

Рівень ДНК сироватки крові при ішемічних судинних захворюваннях головного мозку достовірно зменшується при ДЕ, підвищується при АТ, ППЦВХ і достовірно збільшується при МПМК та ІІ (p<0,001), (рис. 5).


Рис. 5. Взаємовідношення вмісту ДНК (в мг/л) в сироватці крові при хронічних та ГПМК ішемічного генезу.


Рис. 6. Взаємовідношення вмісту РНК (в мг/л) в сироватці крові при хронічних та ГПМК ішемічного генезу.


Збільшення вмісту ДНК в крові залежить від поширеності та фази ішемічного судинного захворювання головного мозку. Найбільш високі показники рівня ДНК у пацієнтів з ГПМК. Відмічається залежність ДНК від ступеня важкості судинної патології, що може достовірно відображати напруженість патологічних цереброваскулярних процесів. Подібні зміни спостерігаються і у відношенні спинномозкової рідини. Рівень РНК в сироватці крові при хронічних і ГПМК має значні відмінності від ДНК. Так, концентрація РНК достовірно збільшується тільки при ГПМК, тоді як при хронічних порушеннях вірогідно зменшується, досягаючи найменшого рівня при ДЕ (p<0,01), (рис. 6).

Зменшення концентрації РНК відображає поглиблення хронічної ішемії. Збільшення вмісту РНК при ГПМК пояснюється лізисом клітинних ядер і некрозом мозкової речовини. Загальна закономірність, що до вмісту сумарних нуклеїнових кислот в СМР представлена на рис. 7.

Концентрація їх достовірно зменшується при хронізації судинних процесів і вірогідно зростає при розвитку ГПМК.


Рис. 7.


Взаємовідношення вмісту сумарних нуклеїнових кислот (мг/л) в лікворі при хронічних та ГПМК ішемічного ґенезу.


Дезоксирибонуклеази (ДНК-аза І і ДНК-аза ІІ), які сприяють розпаду і синтезу ДНК, ведуть себе при судинній патології головного мозку по-різному. Кисла дезоксирибонуклеаза (ДНК-аза І) в порівнянні з нормою зростає при всіх ішемічних захворюваннях головного мозку, особливо при ДЕ і МПМК (p<0,001), (рис. 8).

Лужна декзоксирибонуклеаза (ДНК-аза ІІ) веде себе дещо інакше. Її активність достовірно підвищується при ГПМК, різко падає при ДЕ (p<0,001) і має незначні коливання при інших хронічних захворюваннях головного мозку. ДНК-аза І більш активна при наростанні метаболічного ацидозу, тоді як ДНК-аза ІІ – в проявах метаболічного алкалозу.

Активність кислих і лужних РНК-аз при хронічних і гострих захворюваннях головного мозку значно різниться. Достовірно низькою активність РНК-ази ІІ є при ДЕ, тоді як при ППЦВХ, МПМК та інфарктах мозку в гострішому періоді вона значно зростає (p<0,001). Підвищення активності кислої РНК-ази спостерігається тільки при ГПМК (p<0,001) і достовірно зменшується при ППЦВХ і ДЕ (рис. 9).


Рис. 8. Взаємовідношення активності ДНК-ази І (мО/мл) в сироватці крові при хронічних та ГПМК ішемічного генезу.


Рис. 9. Взаємовідношення активності РНК-ази І (мО/мл) сироватки крові при хронічних та ГПМК ішемічного ґенезу.


Відмічається кореляційний зв'язок між рівнем РНК в сироватці крові і активністю кислої РНК-ази, при зменшенні вмісту РНК падає активність РНК-ази І, а при наростанні концентрації РНК (при ГПМК) її активність різко підвищується.

Слід зауважити, що ступінь активності нуклеаз в кожному конкретному випадку залежить від кислотності середовища, температурного режиму, присутності іонів Ca, Mg, Na.

Тканина мозку в патологічних умовах є основним джерелом нуклеаз спинномозкової рідини. Рибонуклеази