LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування застосування факторів нуклеїнової природи для діагностики, лікування та профілактики судинних захворювань головного мозку

концентрація ДНК і активність ДНК-аз, зменшувався вміст РНК і активність рибонуклеаз, що свідчило про дальше підвищення інтенсивності процесів деструкції й дезорганізації нервових клітин.

Крім того нами було з'ясовано, що при неухильно прогресуючому розвитку ДЕ вміст у сироватці крові РНК був достовірно нижчим, ніж при пароксизмальному перебігу захворювання (відповідно 129,95,8 і 182,519,3 мг/л, р<0,001). Тобто, у хворих з безперервним прогресуванням захворювання процес відбувався в умовах більш вираженого дефіциту РНК.

Виявлений взаємозв'язок змін кількісного спектру показників нуклеїнового гомеостазу і темпів прогресування захворювання. На основі аналізу анамнезу і даних спостережень у стаціонарі виділили із загальною числа хворих дві підгрупи. В першій з них усі терапевтичні заходи щодо стабілізації процесу виявилися малоефективними, а у другій – вдалося домогтися навіть деякого регресу патологічних проявів. У пацієнтів першої підгрупи в сироватці крові відмічалося зниження концентрації РНК і підвищення концентрації ДНК (120,36,7 і 82,32,4 мг/л відповідно, р<0,01) на фоні вираженого їх сумарного дефіциту (2034,5 мг/л, р<0,001). Спостерігалось достовірне підвищення ДНК-азної активності (ДНК-аза І — 10,42,1 і ДНК-аза ІІ — 9,31,2 мО/мл, р<0,05) і зниження активності рибонуклеаз (РНК-аза І — 13,51,9 і РНК-аза ІІ — 10,51,7 мО/мл, р<0,05). У другій підгрупі хворих порушення вмісту нуклеїнових кислот у сироватці крові було більш рівномірним. Так, рівень РНК у них складав 192,47,6 мг/л (р<0,02), а сумарний вміст нуклеїнових кислот — 249,47,2 мг/л (р<0,05). Нуклеазна активність у сироватці крові пацієнтів цієї підгрупи була дещо інакшою. Значно зростала активність лужних нуклеаз (ДНК-аза ІІ — 9,3+0,6 і РНК-аза ІІ — 18,9+0,2 мО/мл, р<.0,05) і зменшувалась концентрація кислих нуклеаз (ДНК-аза І — 3,00,2 і РНК-аза І — 14,20,3 мО/мл, р<0,02). Зазначені зміни кількісного складу нуклеїнового гомеостазу відповідним чином відбивалися на величині їх співвідношень. Коефіцієнт К-І у хворих першої підгрупи був достовірно нижчий цього показника у пацієнтів другої підрупи (3,80,2 і 6,60,5 відповідно, р<0,01). Достовірною в цих підгрупах була різниця коефіцієнтів К-З: у першій він був 1,30,13, у другій – 2,110,15 (р<0,05). У спинномозковій рідині цих хворих істотною виявилася різниця вмісту ДНК. Так, у спостереженнях з безперервним прогресуванням процесу її величина досягала 0,050,02мг/л, а у хворих, лікування яких мало ефект, вміст ДНК у лікворі становив 0,280,01 мг/л (р<0,01). При порівнянні в цих підгрупах пацієнтів показників нуклеазної активності в сироватці крові й спинномозковій рідині між ними виявлявся тісний кореляційний зв'язок. Причому ця кореляційна залежність стосувалася не тільки загальної напрямленості змін їх кількісних характеристик у різних біологічних рідинах, але поширювалася також і на ступінь вираженості цих змін. Зміни нуклеїнового гомеостазу у хворих ДЕ показали його взаємозв'язок з особливостями клінічних характеристик захворювання. У хворих з відносно сприятливим розвитком захворювання (протягом трьох років з часу появи перших його симптомів патологічні прояви наростали незначно і вкладалися в характеристику І стадії захворювання) вміст нуклеїнових кислот і активність нуклеаз у сироватці крові й лікворі були нижчими норми, а процеси репарації переважали над процесами деструкції клітинного матеріалу. У хворих на ДЕ ІІІ ст. з грубим неврологічним дефіцитом, який розвинувся протягом співставного періоду в результаті прогресування захворювання спостерігається глибоке розбалансування нуклеїнового гомеостазу з вираженою недостатністю його репаративної ланки. Тобто, більш легка форма захворювання протікала в умовах більш чіткої диспропорції кількісного складу нуклеїнових кислот та активності нуклеаз, і навпаки при злоякісному розвитку процесу спостерігався грубий дисбаланс вмісту ДНК і РНК та нуклеазної активності. Крім клініко-біохімічних характеристик судинного ураження мозку, було простежено залежність патохімічних зрушень факторів нуклеїнової природи при ДЕ від особливостей клінічних параметрів фонового судинного захворювання, зокрема з ступенем поширення атеросклеротичного ураження магістральних артерій голови і судин мозку. У хворих без чітких структурних змін цереброваскулярної системи, в порівнянні з пацієнтами, які мають ознаки множинного, поєднаного ураження, визначалися більш високі співвідношення між РНК і ДНК, а також між нуклеазами різнонапрямленої дії. При наявності АТ певне значення щодо рівня кількісних характеристик факторів нуклеїнової природи мав ступінь підвищення артеріального тиску. Ці відмінності переважно стосувалися нуклеазної активності. Так, коли "робочий" систолічний артеріальний тиск був в межах 140-159 мм рт. ст. активність ДНК-ази І складала 3,00,04 мО/мл, а при більш вираженій АГ з рівнем АТ (160-199 мм рт.ст.) – 4,80,09 мО/мл (р<0,01). При помірному підвищенні діастолічного артеріального тиску (90-100 мм рт.ст.) активність РНК-ази ІІ у сироватці крові була достовірно вища, ніж при діастолічній гіпертензії, яка перевищувала 100 мм рт. ст. (18,30,19 і 12,110,15 мО/мл, р<0,01). Відповідно змінювалися коефіцієнти співвідношень РНК-аз і ДНК-аз. Таким чином, зміни кількісного складу нуклеїнових кислот і активності нуклеаз при ДЕ, яка розвинулася на основі АГ, АТ або їх поєднання, характеризувалися зниженням їх загального рівня за рахунок зменшення вмісту ДНК, РНК, активності рибонуклеаз і збільшення активності дезоксирибонуклеаз. Цей дисбаланс у системі факторів нуклеїнової природи тісно корелював із тяжкістю клінічних проявів захворювання і особливостями його перебігу. Певне значення для розвитку патохімічних порушень в досліджуваній системі у цієї категорії хворих мали такі параметри етіологічних судинних процесів, як поширеність атеросклеротичного ураження цереброваскулярної системи і вираженість АГ.

При МПМК у вигляді ТІА в період судинного епізоду в цілому по групі мало місце достовірне підвищення вмісту в сироватці крові ДНК, РНК, їх сумарного рівня. Але ступінь вмісту певних нуклеїнових кислот у цих хворих різнився. Так, рівень ДНК перевищував відповідні значення у здорових людей на 137%, тоді як РНК — на 7%. Більш вираженим було збільшення концентрації сумарних нуклеїнових кислот — (на 23%). Концентрація лужних нуклеаз зростала на 11% щодо ДНК-ази II і 16% щодо РНК-ази II. Поряд з цим спостерігався приріст активності кислих нуклеаз. Якщо активність РНК-ази I у період минущої ішемії мозку зростала на 31%, то концентрація ДНК-ази I перевищувала аналогічну величину в контролі майже удвічі. Подібні зміни кількісного складу нуклеїнових кислот і активності нуклеаз були виявлені при дослідженні спинномозкової рідини хворих на ТІА. За спрямованістю ці патохімічні порушення у хворих на МПМК були схожі з такими при ішемічному інфаркті мозку.

Різниця була лише в ступені вираженості цих порушень. Статистичне опрацювання результатів дослідження показало, що у хворих обох