LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування застосування факторів нуклеїнової природи для діагностики, лікування та профілактики судинних захворювань головного мозку

нуклеїнового гомеостазу в резидуальній стадії ІІ значною мірою належать до проявів основного судинного захворювання. Оскільки основні показники, які досліджувалися у хворих, що перенесли ІІ, не суттєво відрізняються від таких у пацієнтів, які страждають на судинні захворювання без цереброваскулярних ускладнень. Рівень ДНК, сумарна кількість нуклеїнових кислот, активність кислих нуклеаз були помітно вищими при тромбозі (р<0,001), тоді як активність лужних нуклеаз, навпаки, була достовірно більш високою у хворих з атромботичним інсультом (р<0,02). Концентрація РНК у сироватці крові також достовірно знижувалася в порівнянні з хворими тромботичним інфарктом (р<0,01). При аналізі кількісного складу нуклеїнових кислот і активності нуклеаз у спинномозковій рідині хворих з різними механізмами розвитку ішемічного порушення мозкового кровообігу було виявлене значне переважання вмісту ДНК, РНК і сумарних нуклеїнових кислот у хворих на тромботичний інсульт (р<0,001).



Таблиця 1

Вміст нуклеїнових кислот і активність нуклеаз у сироватці крові хворих на ішемічний інсульт

Об'єкт досліджень

Вміст нуклеїнових кислот, мг/л, Мm

Активність нуклеаз, м0/мл, Мm

Коефіцієнти співвідношень, Мm

Показники

ДНК

РНК

ДНК+ДНК

ДНК-азаІ

ДНК-аза II

РНК-аза І

РНК-аза II

К-1

К-2

К-3

Здорові

35,80,8

243,55,2

279,38,4

3,10,3

6,70,6

16,41,5

15,21,5

6,810,30

5,391,00

2,310,43

Хворі на ІІ

1 доба

104,81,6

269,87,7

371,19,9

4,20,2

8,90,2

24,40,5

21,30,3

2,570,19

5,850,38

2,390,24

К x/3,%

293

111

133

134

133

149

140

38

110

105

Р

< 0,001

< 0,01

< 0,001

< 0,01

< 0,001

< 0,001

< 0,001

< 0,001

< 0,001

< 0,001

Хворі на ІІ

7 доба

74,01,6

213,74,2

283,34,3

4,10,1

8,80,2

23,20,3

21,20,3

2,890,29

5,6310,32

2,420,30

К x/3,%

207

88

101

133

131

142

140

42

107

107

Р

< 0,001

< 0,001

< 1,0

< 0,01

< 0,001

< 0,001

< 0,001

< 0,001

< 1,0

< 1,0

Хворі на ІІ

21 доба

43,40,8

230,94,7

290,74,9

4,10,1

8,90,3

22,10,4

19,60,3

5,320,36

5,410,41

2,200,44

К x/3,%

121

95

104

132

133

135

129

78

102

97

Р

< 0,001

< 0,1

< 0,5

< 0,01

< 0,001

< 0,001

< 0,01

< 0,1

< 1,0

< 1,0

Хворі на ІІ

резидуальна стадія

34,30,7

220,73,5

252,43,7

3,90,3

8,00,5

20,70,6

18,90,6

6,440,36

5,290,41

2,350,44

К x/3,%

96

91

90

126

120

126

124

95

100

104

Р

< 0,2

< 0,001

< 0,01

< 0,1

< 0,1

< 0,01

< 0,05

< 1,0

< 1,0

< 1,0


Нуклеазна активність була достовірно вищою в сироватці крові хворих на атромботичний інсульт, особливо активність ДНК-аз, яка у 1,5 - 2 рази була вищою, ніж у хворих першої підгрупи: р<0,001 для ДНК-ази ІІ і р<0,05 для ДНК-ази І. У пацієнтів з легким інсультом вміст у сироватці крові ДНК, РНК, їх сумарний рівень і активність РНК-ази І і ДНК-ази ІІ були достовірно більш низькими, ніж у спостереженнях з тяжким інсультом, з розвитком грубих вогнищевих симптомів і розладами свідомості різної глибини, аж до коми. При порівнянні вмісту нуклеїнових кислот і активності нуклеаз сироватки крові й спинномозкової рідини у хворих на ішемічнй інсульт залежно від його локалізації з'ясовано переважання змін вмісту цих речовин при інсульті з локалізацією в каротидному басейні по відношенню до ПМК у вертебробазилярному басейні.

Таким чином, закономірності змін у системі нуклеїнового гомеостазу при різній локалізації інсульту полягали в значному переважанні концентрації досліджуваних показників у сироватці крові й лікворі у хворих на півкульовий інсульт, що пов'язано з ураженням нервових клітин, більш багатих нуклеїновими кислотами, і величиною ішемічного вогнища. Фактором, який виявився значущим стосовно виниклого дисбалансу кількісних характеристик нуклеїнового гомеостазу при розвитку ішемії мозку було стенозуюче ураження магістральних артерій голови і внутрішньочерепних судин. Причому істотною виявилася різниця у випадку розподілу хворих на дві підгрупи, в першій з яких при церебральній ангіографії чи ультразвуковій доплерографії або взагалі не було виявлено ураження судин, або траплялися лише поодинокі ділянки ушкодження, а у другій – мав місце множинний поєднаний стенозуючий процес. За цієї умови у хворих визначалися достовірні відмінності вмісту нуклеїнових кислот у сироватці крові й лікворі при дослідженні їх в гострій фазі інсульту.

Так у першій підгрупі рівень ДНК складав 15235 і РНК — 32339 мг/л, а в другій — 8614 і 20031 мг/л (р<0,01). Тобто у хворих без тяжкого оклюзуючого ураження судин у випадку катастрофи зберігалась можливість ліпшого кровопостачання певних ділянок головного мозку, що і зменшувало