LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування застосування фізичних чинників в реабілітації хворих на артроз

порушень соматомедінової активності крові у хворих на остеоартроз (у 81% випадків) та на остеохондроз (у 92 % хворих) вже при початкових проявах захворювання (І стадія), що вказує на неабияку роль змін місцевих чинників стимуляції хондрогенезу як основи розвитку та прогресування захворювання. Виявлений характер патогенетичних порушень істотно впливає на тактику лікування артрозу.

2. Ефективність різних методів рефлексотерапії при артрозі зумовлена патогенетичною спрямованістю їхньої дії, яка дозволяє різною мірою позитивно впливати на клінічний перебіг захворювання і найбільш важливі ланки патогенезу (нервово-м'язову систему та електрогенез мозку, калорогенні властивості тканин, лімфорциркуляцію, імунний статус організму, соматомедінову активність крові).

3. У хворих на артроз клініко-патогенетично обгрунтовано застосування пунктурної мікрофізіотерапії – позаін'єкційного введення малих дозувань пелоїду та його біоактивних компонентів, патогенетично обгрунтованих лікарських речовин у точки акупунктури загальної, специфічної та місцевої дії, що дозволяє не лише ефективно лікувати хворих на остеоартроз та остеохондроз, а й диференційовано підходити до терапії за наявності у них супутніх захворювань. Встановлено, що з введенням у практику фізіотерапії пунктурної мікрофізіотерапії істотно розшириться сфера застосування фізичних чинників – її використання є перспективним та економічно вигідним (зважаючи на мінімальні фінансові і технічні витрати) не лише за санаторно-курортних, а й за амбулаторно-стаціонарних та поліклінічних умов.

4. Призначення біологічного оберненого зв'язку у хворих на остеоартроз та остеохондроз, застосовуване як метод терапії за активною участю самого пацієнта у процесі лікування, який грунтується на знаннях стосовно істотної ролі нервово-м'язової ланки у патогенезі дегенеративно-дистрофічних змін у суглобах та хребті, може стати ефективною альтернативою традиційним методам лікування хворих на артроз за умови наявності виражених змін м'язів, у чому переконують дані безпосередніх та віддалених наслідків запровадженого лікування.

5. Застосування самостійних курсів пелоїдотерапії у хворих на артроз є також патогенетично обгрунтованим, втім, при загальному, подібному до рефлексотерапії, пунктурної мікрофізіотерапії, позитивному ефекті характеризується можливістю появи негативних реакцій у вигляді загострення основного захворювання (у 24,3 % випадків), реакцій з боку серцево-судинної системи, що обмежує її застосування у хворих на артроз у старших вікових групах, при супутніх змінах центральної та периферичної гемодинаміки.

6. Позитивний характер дії рефлексотерапії, пунктурної мікрофізіотерапії, пелоїдотерапії на хворих на остеоартроз та остеохондроз, виявляючись вже після одноразових процедур їхнього застосування, висвітлює і специфіку впливу кожного із запропонованих методів лікування на різні сторони патогенезу захворювання, які зберігаються та посилюються внаслідок курсового лікування.

7. Загальною з'єднуючою властивістю у дії курсу рефлексотерапії, пунктурної мікрофізіотерапії, та пелоїдотерапії є виразний сприятливий характер їхнього впливу, особливо у пацієнтів з артрозом І стадії захворювання, що підтверджується нівеліюванням основних клінічних проявів (больових явищ у суглобах та хребті, запальних процесів, функціональної недостатності), поліпшенням біомеханічних тестів, БЕА м'язів та мозку, показників термографії, стану лімфоциркуляції, клітинної та гуморальної ланок імунітету, стимуляцією локальних чинників хондрогенезу. Водночас, виявлена специфіка дії різних застосовуваних у рефлексотерапії та пунктурнії мікрофізіотерапії чинників дозволяє варіювати їхнє призначення диференційовано, залежно від клінічних проявів як основного, так і, за наявності, супутніх захворювань.

8. Комплексне застосування рефлексотерапії з грязелікуванням, пунктурної мікрофізіотерапії з пелоїдотерапією за санаторно-курортних умов значно підвищує ефективність медичної реабілітації пацієнтів з артрозом, спричинює більш виразні сприятливі зміни у стані хворих та основних ланках патогенезу – у суглобово-м'язовому та нервовому апараті, центральній нервовій системі, у регіонарній гемодинаміці та лімфообігу, калорогенних властивостях тканин, імунологічній реактивності організму, соматомедіновій активності крові, що підтверджує патогенетичну обгрунтованість складання подібного комплексу. Втім, специфіка дії рефлексотерапії, пунктурної мікрофізіотерапії, щодо клінічних проявів основних та супутніх захворювань при їхньому комплексуванні з пелоїдом зберігалася та посилювалася. Важливим є те, що створення подібних комплексів спричинювало не лише сумацію сприятливого ефекту від складових його ланок, а сприяло виникненню якісно нового рівня лікувальної дії. Це зумовлювало досягнення позитивного результату у хворих на артроз з вираженими змінами у суглобах та хребті (ІІ та ІІІ стадії), при поширених формах остеоартрозу та остеохондрозу, їхніх сполученнях, у хворих на остеохондроз із корінцевими проявами. Поряд з цим, залучення до курсу грязелікування рефлексотерапії, пунктурної мікрофізіотерапії прискорювало досягнення позитивного ефекту у процесі лікування, усувало або зменшувало частоту бальнеореакції. Слід наголосити, що для ряду хворих на артроз ІІІ стадії з виразними змінами в основних патогенетичних ланках перевага віддається призначенню лише рефлексотерапії або пунктурної мікрофізіотерапії як шкодуючим методам лікування.

9. Порівняльний аналіз віддалених результатів лікування рефлексотерапією з грязелікуванням, пунктурною мікрофізіотерапією з пелоїдом переконує, що призначення подібних комплексів лікування забезпечує більш виразну стабілізацію процесу у пацієнтів з артрозом. Сталий терапевтичний ефект зберігається 6-12 місяців при рефлексотерапії, пунктурної мікрофізіотерапії, пелоїдотерапії, відповідно, у 47,3 %, 45,6 %, 38,5% хворих, а при застосуванні комплексу пелоїду з рефлексотерапією, комплексу пелоїду з пунктурною мікрофізіотерапією – понад рік, відповідно, у 56 % та у 58 % хворих.

10. Опрацьовані методи медичної реабілітації хворих з застосуванням фізичних чинників – рефлексотерапії, пунктурної мікрофізіотерапії, пелоїдотерапії як самостійно, так і у комплексі є ефективними та патогенетично обгрунтованими у лікуванні хворих на артроз і можуть знайти застосування у самих різних запропонованих варіантах як за умов оздоровниць, так і у закладах загальномедичного профілю.


СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРАТАЦІЇ


1. Пшетаковский И.Л., Шутова Т.В. Электропунктура в комплексе грязелечения больных деформирующим остеоартрозом // Курортология и физиотерапия. – К., 1985. – Вып. 18. – С. 94- 96. (Здобувачем виконано клінічне обстеження хворих, призначення лікування та статистична обробка матеріалу).

2. Богатырева Т.В.