LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування застосування фізичних чинників в реабілітації хворих на артроз

діапазон фізіотерапевтичних методів, застосовуваних у звичайній практиці і є економічно вигідною через мінімальні фінансові та технічні витрати. Пунктурна мікрофізіотерапія може стати альтернативою застосування рефлексо- і пелоїдотерапії у лікувально-профілактичних і санаторно-курортних та реабілітаційних закладах. Для практики опрацьовано методичні рекомендації щодо застосування методик рефлексотерапії, пунктурної мікрофізіотерапії, біологічного оберненого зв'язку, грязелікування, їхнього комплексування, зазначено диференційовані показання та протипоказання щодо їхнього застосування у хворих на артроз. Встановлено необхідність і строки повторних курсів лікування (через 6-12 місяців).

Результати досліджень запроваджено у практику роботи лікарів санаторіїв "Куяльник", "Росія" (м. Одеса), у 5 та 6 поліклініках (м. Одеса) опрацьовані лікувально-реабілітаційні методики використовуються у навчальному процесі на кафедрі фізіотерапії, медичної реабілітації та курортології Одеського державного медичного університету, а також при читанні лекцій на курсах підвищення кваліфікації лікарів оздровниць.


Особистий внесок здобувача

Дисертація є власною роботою автора. Дисертантом опрацьовано ідею, визначено мету і завдання, проведено патентний пошук, обгрунтовано напрямки досліджень. Автором самостійно проведено усі дослідження хворих, лікування їх за опрацьованими методами, написано і оформлено дисертацію за усіма розділами, сформульовано висновки. Оформлення автореферату та наукових статей проведено автором також самостійно. В усіх роботах, які було опубліковано у співавторстві, дисертанту належить матеріал, стосовний до опрацьованих нею методик лікування хворих на артроз і застосовуваний для оцінки їхньої ефективності.


Апробація результатів дисертації

Основні положення дисертаційної роботи доповідалися на Конгресі ревматологів України (Київ, 1993), Міжнародному Конгресі стосовно акупунктури (Кишинів, 1994), Міжрегіональній науковій конференції "Фізичні лікувальні чинники у медичній реабілітації" (Миргород, 1995), ІІІ Міжнародному конгресі "Реабілітація в медицині та імунореабілітація" (Ізраїль, Ейлак, 1997), Українській науково-практичній конференції за міжнародною участю "Нетрадиційні методи діагностики і лікування у курортній практиці" (Київ, 1997), другому Національному конгресі ревматологів України (Київ, 1997), І Національному конгресі фізіотерапевтів та курортологів України (Хмільник, 1998), Міжнародній науково-практичній конференції "Медична реабілітація, фізіотерапія та курортологія" (Ялта, 1999). Міжнародному конгресі "Лазер та здоров'я - 99" (Москва, 1999).

Апробацію дисертації проведено на засіданні Вченої ради Українського НДІ медичної реабілітації та курортології.


Публікації

За темою дисертації опубліковано 61 наукова робота (у тому числі 23 – самостійні і 38 – у співавторстві), серед яких 19 – у журналах і 39 – в матеріалах з'їздів, конференцій, збірках наукових робіт та у тезах доповідей, 3 – у методичних рекомендаціях. Отримано 3 патенти щодо винаходів, 11 – авторських свідоцтв щодо винаходів.


Структура та обсяг дисертації

Дисертація включає введення, огляд літератури, 7 глав, заключення, висновки, перелік літератури (367 вітчизняних та 79 закордонних джерел). Дисертацію викладено на 361 сторінках машинописного тексту, містить 81 таблиць та 21 малюнків.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Спостереження проведено на 1105 хворих на артроз (А), включаючи 521 хворого на остеоартроз (ОА) і 584 хворих на остеохондроз (ОХ) віком 20-75 років, з давниною захворювання 1 – 20 років. Контрольна група склала 25 здорових осіб. При визначенні діагнозу користувалися критеріями інституту ревматології РАМН (1997), стадії захворювання визначали згідно до класифікації Н.Косинської (1961). І стадія дегенеративно-дистрофічного процесу визначалася у 210 пацієнтів з ОА і 218 – з ОХ (усього 428 хворих), ІІ стадія - у 223 пацієнтів за ОА та 256 хворих на ОХ (усього 479), ІІІ стадія – у 88 хворих на ОА і у 110 пацієнтів з ОХ (198 хворих). Здебільшого (54%) у обстежених наявними були незначні порушення функції суглобу або хребта – не вище ФН І ступеня, у 26 % пацієнтів зазначалося помірне порушення функції – ФН ІІ ступеня. Основною скаргою до лікування майже у всіх хворих перед терапією був біль різного ступеня інтенсивності та характеру.

Для досягнення визначеної мети було проведено комплексне обстеження хворих на А. Клінічне вивчення стану опорно-рухового апарату у хворих на А до лікування та його динаміку у процесі лікування проводили за спеціально опрацьованою картою згідно до бальної системи. До того ж, вивчалися віддалені наслідки лікування при повторному надхожденні хворих та методом анкетування .

Функціональний стан м'язів вивчався методом глобальної електроміографії (ЕМГ) на 4-канальному електроміографі фірми "Медикор" у різні періоди активності м'язів (спокій, ближня синергія, довільне максимальне скорочення). Вибір м'язів для дослідження визначався їхнім анатомо-функціональним зв'язком з ураженим суглобом або відділом хребта. Стан сегментарно-периферичного нейромоторного апарату оцінювався за допомогою стимуляційної електронейроміографії (ЕНМГ). (Юсевич Ю.С, 1972; Бадалян Л.О, Скворцов І.А., 1986; Гехт Б.М., 1990).

Вивчення стану м'язового апарату доповнювалося вимірюванням сили м'язів з застосуванням ручного динамометру Колена і станового динамометру Мать'є-Колена, визначення стану опорної функції здійснювалося за Ніколаєвим Л.Н. (1947).

Стан біоелектричної активності (БЕА) мозку оцінювали на підставі даних електроенцефалографії (ЕЕГ) за стандартною (монреальською) схемою накладання електродів, записуваною на 8-канальному електроенцефалографі фірми "Медикор", з застосуванням ритмічної фотостимуляції, гіпервентиляції і функціональних проб. Оцінка ЕЕГ здійснювалася за класифікацією Жирмунської Є.А. (1963).

Вивченння запальних явищ і стану обмінно-трофічних процесів проводилося за даними термографії (ТГ) на тепловізорі "Рубін-2" з оцінкою різниці температур зони ураження та оточуючих тканин. Лімфоциркуляція вивчалася методом кольорової хромолімфоскопії (з застосуванням барвників – синьки Еванса), апаратом ІСГТ-01, що дозволяє вимірювати гідратацію тканин, співвідношення внутрішньо- та позаклітинної рідини.

Оцінка стану імунологічної реактивності включала визначення імуноглобулінів А, М, та G у сироватці крові за Mancini, загальної кількості В- і Т-лімфоцитів та субпопуляцій Т-лімфоцитів (хелперів та супресорів) (за Jondal et. аl., 1972; Joshua et Shohal, 1982). Соматомедінова (СМ) активність крові вивчалася методом Daughaday W.H. et al. (1966); Ude H. (1968) у модифікації Васильєвої І.А.(1980).

Усім