LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування застосування фізичних чинників в реабілітації хворих на артроз

різних клінічних проявах основного захворювання і при ускладненні перебігу А із супутніми захворюваннями.

Необхідно також зазначити те, що оцінка проведених спостережень чітко показала переваги комплексного підходу при лікуванні пацієнтів з більш виразною стадією захворювання (ІІ і почасти ІІІ стадія). Це стосувалося як більш виразної динаміки клініко-інструментальних показників, так і реакції імунологічних тестів і стану СМ-активності крові. При більш різких порушеннях імунологічної реактивності організму (що звичайно спостерігалося у хворих ІІ та ІІІ стадій) у третини хворих, отримувавших РТ у комплексі з пелоїдом (36,3 %) та ПМФ у комплексі з пелоїдом (37,6 %) відновлювалися показники гуморального та клітинного імунітету – рівень Т- і В-лімфоцитів, співвідношення субпопуляцій Т-лімфоцитів, вміст імуноглобулінів А, М, G.

Важливим, на нашу думку, є доведений статистичною обробкою (Р < 0,01) зрістстимулюючий характер дії застосовуваних комплексів на стан хондрогенезу, що підтверджує патогенетичну обгрунтованість застосування методів РТ, ПМФ у сполученні з курсовим грязелікуванням у таких хворих. Важливим також є те, що СМ-активність крові, порушена до лікування у таких хворих, змінювалася позитивно статистично вірогідно не лише при І стадії захворювання (Р < 0,01), а й навіть при ІІ та ІІІ стадіях, як при ОА, так і при ОХ (Р < 0,05) .

Визначним вбачається й наближення при призначенні комплексного лікування наставання позитивного ефекту у вигляді зниження больових проявів, зменшення запальних явищ і таке інше, що є важливим у тактиці лікування зазначеної категорії хворих. При застосуванні комплексного лікування момент досягнення позитивного ефекту (зниження або зникнення симптомів захворювання) припадало на першу половину курсу лікування. Зокрема, десь на 6-10 добі лікування при застосуванні РТ та пелоїду у 80,9 % пацієнтів з А вже реєструвався позитивний результат, при призначенні ПМФ та пелоїду позитивна динаміка у першій половині курсу (на 6-10 добі) відзначався у 80,6 % хворих. Водночас призначення лише РТ або ПМФ або пелоїду забезпечувало, загалом, сталі сприятливі зміни, за звичай, у другій половині курсу (на 6-10 добі – у 31,5 % при РТ; у 46,4 % при ПМФ та у 31,3 % хворих – при грязелікуванні).

Важливим чинником застосування комплексного впливу на хворих на А є також і те, що призначення подібного лікування забезпечувало не лише і не просто сумацію ефекту від застосування двох різних факторів – РТ та пелоїду, ПМФ та пелоїду, а виникав якісно новий рівень змін у системах, що відіграють головну роль у патогенезі А. Це можна чітко простежити за динамікою клінічних показників. Зокрема, якщо запальний індекс при лікуванні пелоїдом зменшувався наприкінці лікування на 10,1%, а при застосуванні РТ - на 28,5 % і при призначенні ПМФ - на 32,1 %, то ефект від комплексного їх призначення набагато перевищував просту їхню суму і не міг бути поясненим простим накладанням їхніх дій одне на одне (при комплексуванні РТ з пелоїдом і при комплексуванні ПМФ з пелоїдом зниження відбувалося, відповідно, на 69,3 % і на 72,5 %. Виникненням якісно нового рівня виникаючих позитивних зрушень, можна пояснити і той факт, що комплексне призначення РТ і пелоїду стало більш ефективним серед пацієнтів з ОХ не лише з рефлекторними, а й із корінцевими синдромами, що не було характерним при застосуванні лише РТ. Комплексне призначення РТ та пелоїду, ПМФ та пелоїду найбільш показане хворим на ОА у сполученні з ОХ, при поліостеоартрозі і поширеннім ОХ.

Аналіз клініко-інструментальних змін внаслідок одноразової процедури показав, що призначення РТ і ПМФ викликає значні зміни у стані електрогенезу м'язів та мозку, температурних властивостей тканин, імунологічної реактивності і соматомедінової активності, що зумовлює створення позитивного тла для впливу пелоїдом, організм наче готується до адекватного сприймання пелоїду. Наприклад, бальнеореакція при призначенні пелоїду виникала у 24,3 % пацієнтів на А, при комплексі РТ та пелоїду – у 4%, при комплексі ПМФ та пелоїду – у 2,2 % пацієнтів з А.

Слід підкреслити той факт, що при виражених змінах у суглобах та хребті (при ІІІ стадії захворювання) часто необхідним і більш ефективним виявляється призначення комплексного лікування РТ та пелоїдотерапією, ПМФ та пелоїдом, втім, у ряду хворих на А з виразними змінами у провідних ланках щодо уникання різкої бальнеореакції слід застосовувати шкодуючі методи - РТ та ПМФ.

Необхідно відзначити, що призначення ПМФ через малі дозування впливу має перспективи щодо перегляду і розширення показань до застосування при супутній кардіальній та церебральній патології (ІХС, атеросклероз, дисциркуляторна енцефалопатія, гіпо- та гіпертонічна хвороба), при захворюваннях периферичних судин, при гострих проявах основного захворювання.

Вивчення безпосередніх наслідків лікування показало наступне: позитивний результат (значне поліпшення) зареєстровано у 43,1 % пацієнтів з А при комплексуванні РТ та пелоїду (у тому числі у 42,2 % хворих на ОА і у 43,9 % хворих на ОХ), у 44,8% хворих на А при комплексуванні ПМФ і пелоїду (включаючи 44,7 % хворих на ОА та 45 ,0 % хворих на ОХ).

Дослідження віддалених наслідків лікування, проведене у хворих на А показало, що лікування РТ зумовило сталість сприятливих наслідків до року – у 47,5 %, ПМФ – у 46,3 %, пелоїдотерапії – у 38,1 %. Призначення комплексу РТ та пелоїду призвело до продовження ефекту понад 1 рік – у 56,5 % пацієнтів, комплексу ПМФ з пелоїдом – у 57,9 % хворих на А.

Аналіз усіх отриманих результатів дозволяє зробити висновок, що РТ та ПМФ, грязелікування є адекватними патогенетично обгрунтованими методами терапії хворих на А, на що вказує сприятлива динаміка клінічних, електрофізіологічних, біомеханічних та спеціальних лабораторних показників. Найбільш виражений ефект при лікуванні ОА та ОХ фіксувався при застосуванні комплексу РТ та пелоїду, ПМФ і пелоїду. Опрацьовані методи лікування, спрямовані на підвищення ефективності лікування хворих на А, можуть бути рекомендованими для терапії пацієнтів з А не лише за умов різних курортів, а й у амбулаторно-стаціонарних закладах.

ВИСНОВКИ

1. Патологічний процес при артрозі, локалізуючись у суглобі або у хребті та маніфестуючи захворювання, є захворюванням усього організму, оскільки до патогенетичних ланок виявляються залученими м'язи, анатомічно та функціонально пов'язані з ураженим суглобом або відділом хребта, реагує центральна нервова система на спинальному та корково-підкорковому рівні, вегетативна нервова система, порушується крово- та лімфообіг, змінюється імунологічна реактивність організму, відбуваються зміни локальних регуляторів хондрогенезу, що підтверджується даними клінічних, електрофізіологічних, інструментальних та спеціальних лабораторних методів дослідження. Привертає до себе увагу висока частота