LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування комбінованого застосування інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту та системної ензимотерапії при діабетичній ретинопатії

положення дисертації використовуються в навчальному процесі на кафедрах офтальмологічного та ендокринологічного профілю Тернопільського, Івано-Франківського, Дніпропетровського, Буковинського, Вінницького та Донецького медичого університетів.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є особистою науковою працею здобувача, яким самостійно проведено відбір, обстеження та лікування хворих на ЦД з різними стадіями ДР. Авто-ром виконано патентний пошук, результати якого висвітлено в розділі „Огляд літератури" і який свідчить про відсутність аналогів наукових розробок, проведено статистичну обробку і науковий аналіз отриманих результатів, сформульовано основні положення, висновки і практичні рекомен-дації, забезпечено впровадження їх в клінічну практику та відображено в опублікованих працях.

Апробація результатів дисертації. Основні положення науково-дослідної роботи пред-ставлено і обговорено на ХІІ Міжнародному офтальмологічному симпозіумі „ Одеса – Генуя": Хірургічне та медикаментозне відновлення зору (Чернівці, 2001), V Міжнародному медичному конгресі студентів і молодих учених (Тернопіль, 2001), підсумковій міжрегіональній науково-практичній конференції „Здобутки клінічної та експериментальної медицини" (Тернопіль, 2000, 2001, 2002), науково-практичній конференції „Теоретичні та клінічні аспекти системної ензимоте-рапії" (Львів, 2002), VII зїзді Всеукраїнського лікарського товариства (Київ, 2003), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Проблеми діагностики та лікування ендокринопатій" (Вінниця, 2003), науково-практичній конференції інституту ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка „Фармакотерапія цукрового діабету та його ускладнень на сучасному етапі" (Яремче, 2004), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Здобутки і перспективи клінічної терапії та ендокринології" (Тернопіль, 2004), науково-практичній конференції з міжнародною участю „Хірургічне лікування та реабілітація хворих з офтальмологічною патологією (Київ, 2004).

Дисертаційна робота апробована на спільному засіданні кафедр отоларингології з курсом офтальмології, хірургічного та терапевтичного профілів Тернопільського Державного медичного університету ім. І. Я. Горбачевського 22.05.2005 р., протокол № 12, та кафедри офтальмології Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика 16.09.2005 р., протокол №30.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 16 наукових робіт. З них 6 у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України (всі одноосібні), 1 патент на винахід, 9 – у матеріалах і тезах конференцій та конгресів, а також 2 інформаційних листи.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 198 сторінках компґютерного тексту, з них 38 сторінок – список використаної літератури. Ілюстрована 62 таблицями та 16 рисунками і складається зі вступу, огляду літератури, шести розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків та практичних рекомендацій, списку використаних наукових джерел, що містить 392 наукові праці (з них 140 іноземних джерел).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. В основу дослідження покладено обстеження і лікування 174 хворих (348 очей) на ЦД з різними стадіями ДР і 20 здорових осіб в якості контролю. Середній вік пацієнтів склав (52,86,3) роки. Серед хворих переважали жінки – 97 (55,8 %). Середня трива-лість захворювання становила (11,44,7) років. Згідно з класифікацією Л.А. Кацнельсона (1984) у 51 (29,3 %) хворого діагностовано васкулярну стадію ДР, у 44 (25,3 %) – ексудативну, у 45 (25,9 %) – геморагічну і в 34 (19,5 %) – проліферативну ретинопатію. Для досягнення компенсації гіперглікемії у хворих на ЦД 1 типу використовували дієту та інсулінотерапію, а у пацієнтів з ЦД 2 типу – дієту поєднували з таблетованими цукрознижуючими препаратами і в окремих випадках додавали інсулін.

У відповідності до використаної програми лікування обстежені були розділені на 4 групи. Першу групу склали 40 хворих, ДР у яких лікували за загальноприйнятою методикою, яка передбачає використання препаратів з вибірковим впливом на окремі ланки патогенезу ДР і включає ангіо-протектор, анаболічний стероїд, гіполіпідемічний засіб, полівітаміни, антикоагулянт з дезагреган-том, емоксипін та діцинон. Курс лікування тривав 202 дні. В другу групу ввійшло 46 хворих з різними стадіями ДР, основним методом лікування у яких була системна ензимотерапія вобензимом по 2 драже тричі на добу протягом 20 днів. Третю групу склали 42 хворих на ДР, яким проведено монотерапію інгібітором АПФ ІІ покоління моексиприлом в середньотерапевтичній дозі 15 мг/добу щоденно, протягом не менше 3 тижнів. До четвертої групи ввійшло 46 хворих з різними стаді-ями ДР, які отримали курс комбінованого лікування вобензимом та моексиприлом у вищезазначених дозах протягом трьох тижнів, з наступним переходом на підтримуючу терапію моексиприлом в дозі 7,5 – 15 мг/добу протягом 6 місяців. В усіх хворих дослідження проводили у вихідному стані, через 3 тижні та 6 місяців від початку лікування.

Згідно з програмою НДР у хворих крім загальноклінічного обстеження проводили вивчен-ня анамнезу (уточняли тривалість, характер протікання захворювання, фактори ризику, наявність супутньої патології, вид і добові дози цукрознижуючих засобів), оцінювали ступінь компенсації ЦД за рівнем гліколізованого гемоглобіну (НвА1с) та детально вивчали офтальмологічний статус за допомогою візометрії, рефрактометрії, офтальмометрії, тонометрії, біомікроскопії, периметрії, прямої офтальмоскопії. Діагностику функціонального стану органа зору проводили за допомогою компютерної програми „Oculus" for Microsoft Windows Work v95 (А.С. Сенякіна і співавт.,2002) з визначенням гостроти зору, кольоросприйняття та контрастної чутливості. Гостроту зору визначали також з допомогою таблиць з оптотипами білого кольору на чорному фоні (Патент № 2003043940 від 29.04.2003 р.). Обєктивна реєстрація змін судин очного дна та сітківки фіксувалась ретино-фотографічно (Сarl Zeiss, Німеччина). Для детального вивчення стану мікрогемоциркуляції сіт-ківки та визначення морфометричних параметрів судин проводили сканування ретинофотограм з високою роздільною здатністю (1200 dpi), що дозволяло збільшувати зображення на 300 % і за допомогою компютерної програми Adobe Photoshop v5.0 обчислювати діаметр артеріол та венул І порядку і кількість судин ІІІ порядку навколо диску зорового нерва.

Контроль імунної резистентності та імунологічної ефективності різних методів терапії проводили шляхом визначення кількості та функціональної активності основних класів імунокомпетентних клітин, які ідентифікували за допомогою моноклональних антитіл з набору „Статус" (МедБіоСпектр, РФ).