LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування комбінованого застосування інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту та системної ензимотерапії при діабетичній ретинопатії

лікування таких пацієнтів.

При застосуванні монотерапії вобензимом у 46 хворих з різними стадіями діабетичної ретинопатії в більшості випадків відмічено тенденцію до підвищення гостроти зору. У хворих в ексудативній та васкулярній стадіях ДР покращення гостроти зору спостерігалось у 70,84 % та 71,43 % випадків, а повне відновлення параметрів візометрії наступило відповідно у 33,34 % та 14,29 % обстежених. У хворих з геморагічною стадією гострота зору після лікування підвищилась в серед-ньому з 0,440,11 до 0,740,10 (Р<0,05). При проліферативній стадії ДР середній показник візометрії досяг рівня 0,330,05 (до лікування - 0,160,12). Важливо відмітити, що протягом 6-ти місячного клінічного спостереження в жодному випадку не спостерігалось зниження показників візометрії. Отримані результати лікування у хворих даної групи достовірно перевищували ефективність традиційного курсу терапії.

Ще вищу ефективність цього методу лікування отримано щодо впливу на кольоро-сприйняття та контрастну чутливість. Так, після системної ензимотерапії у хворих з проліфе-ративною стадією ДР кольоросприйняття відновилось до норми у 12,50 % і покращилось у 43,75 % хворих, при геморагічній стадії ДР ці показники становили відповідно 29,17% і 50,0 %. При ексудативній та васкулярній стадіях ДР покращення кольоросприйняття спостерігалось у 66,66% та 53,57%, а повне його відновлення відповідно у 45,83 % та 46,43 % хворих очей. Під впливом ензимотерапії відмічено і значне покращення параметрів контрастної чутливості. У хворих з проліферативною стадією ДР воно наступало у 50,0 % обстежених, а в групах хворих з непроліферативними стадіями – у 66 - 90 % пролікованих, що достовірно перевищувало ефективність курсу традиційної терапії.

Під впливом монотерапії вобензимом відбувалось суттєве покращення морфометричних даних ретинофотографії. Так, у 78,57% хворих з васкулярною ДР відмічено нормалізацію судинного малюнку і збільшення кількості функціонуючих судин на 18 %. У 45,83% хворих з ексудативною ДР зникав набряк макулярної ділянки та периферії, зони ішемізованої сітківки, зменшувався розмір сухих ексудатів. У 29,17% хворих з геморагічною стадією ДР під впливом даної терапії спостерігалось повне розсмоктування крововиливів, відновлення калібру судин, зникнення набряку. У 31,25% хворих в проліферативній стадії ДР після курсу ензимотерапії відмічено суттєве просвітлення та зменшення розмірів зон проліферації, зникнення набряку, розсмоктування геморагій, збільшення кількості функціонуючих мікросудин на 16,40,3 %.

Одночасно з покращенням або нормалізацією морфофункціонального стану судин сітківки під впливом курсу лікування вобензимом спостерігалось достовірне зниження концентрації початкових, проміжних та кінцевих продуктів ВРОЛ, а також зростання функціональної здатності глютатіонової, вітамінних та СОД-залежної антиоксидантних систем. При цьому відмітимо, що вобензим виявився найбільш ефективним у пацієнтів молодого і середнього віку, при тривалості цукрового діабету до 10 років та при непроліферативних стадіях ДР. Не досягнуто нормалізації вільнорадикального окислення ліпідів у пацієнтів похилого віку та з проліферативною ДР. Сис-темна ензимотерапія виявилась ефективною й в плані нормалізації імунної реактивності у хворих на цукровий діабет з різними стадіями ДР. При цьому відмічено повну нормалізацію всіх параметрів імунограми у хворих молодого віку з непроліферативними стадіями ДР. У 7 пацієнтів старших 60 років, у яких тривалість ДР була понад 10 років, причому в проліферативній стадії, курс лікування не дав достатнього імунокорегуючого ефекту.

В цілому за допомогою системної ензимотерапії суттєвого покращення клініко-функціо-нального стану органа зору вдалося добитися у 78,57 % хворих у васкулярній стадії, у 45,83 % в ексудативній, 29,17 % у геморагічній. При проліферативній ретинопатії даний метод лікування виявився недостатньо ефективним. У пацієнтів цієї підгрупи відновлення функцій зорового аналізатора не досягнуто, але в 31,25 % хворих зупинено прогресування морфофункціональних проявів ретинопатії. Таку ефективність запропонованої програми лікування можна пояснити якраз нормалізуючим впливом компонентів системної ензимотерапії на активність процесів ліпопер-оксидації, дисбаланс клітинної та гуморальної ланок імуногенезу та морфофункціо-нальний стан мікросудин очного дна. Отримані дані підтверджують дослідження інших авторів (К.Рансбергер и соавт.,1999; Г.Штаудер,1996; В.М.Коваленко и соавт.,1996), що вобензим має протизапальну, протинабрякову, імуномодулюючу, фібринолітичну та антипроліферативну властивість.

Застосування монотерапії інгібітором АПФ моексиприлом у 42 хворих на цукровий діабет з різними стадіями ангіо- та ретинопатії показало її досить високу ефективність, особливо в плані відновлення локальної гемомікроциркуляції сітківки ока. Так, у 91,67 % хворих з васкулярною стадією ретинопатії відмічено відновлення співвідношення калібру артеріол та венул 2 : 3; у 55,0 % хворих з ексудативною ДР зникали набряк і зони ішемії сітківки, зменшувались розміри сухих ексу-датів, ще у 30,0 % хворих покращувались умови мікрогемоциркуляції за рахунок збільшення кіль-кості функціонуючих судин на 32 %. Дещо нижчою була ефективність моексиприлу у хворих з ге-морагічною стадією ДР, у 40,9 % пацієнтів спостерігалось розсмоктування крововиливів, зникнення набряку сітківки і відновлення гемомікроциркуляції. У решти пацієнтів з геморагічною ДР та у хворих з проліферативною ретинопатією ефект від моексиприлу був значно нижчим, хоча і в них відмічалось суттєве просвітлення та зменшення розмірів зон проліферативної тканини (у 27,78 % обстежених).

Саме покращенням мікрогемоциркуляції сітківки можна пояснити суттєве підвищення па-раметрів функціональної здатності зорового аналізатора. Так під впливом моексиприлу підви-щення гостроти зору у васкулярній та ексудативній стадіях ДР відмічено відповідно у 75,0 % та 70,0 % випадків, а повне відновлення параметрів візометрії – у 58,3 і 25,0 % обстежених. Досто-вірно підвищувалась гострота зору і у 31,8 % хворих з геморагічною ДР та у 16,7 % хворих з проліферативною ретинопатією. Подібні позитивні результати отримано і при дослідженні пара-метрів кольорової та контрастної чутливості, повне відновлення або покращення яких зафіксо-вано відповідно у 58,3 % і 91,7 % хворих з васкулярною ДР, у 55,0 % і 80,0 % - з ексудативною, у 27,3 % і 63,6 % - з геморагічною та у 11,1 % і 44,4 % - з проліферативною ретинопатією. Від-новлення мікрогемоциркуляції в тканинах ока, в тому числі і сітківки у хворих з ДР під впливом моексиприлу можна пояснити як його безпосереднім вазомоторним впливом, так і ангіопротек-торним ефектом за рахунок нормалізації ендотеліальної дисфункції судин (С.Н.Поливода и соавт., 2003; С.Ю. Машина и соавт., 2001; Н.К.Крыжанвская, 2000;