LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування комбінованого застосування інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту та системної ензимотерапії при діабетичній ретинопатії

С.Bossaler et al, 2001; К.Diskstein et al, 1999). Крім цих відомих ефектів моексиприлу, його клінічну ефективність у хворих з ДР можна пов'язати, на нашу думку, і з його прямим та опосередкованим впливом на активність ВРОЛ, не-адекватність якого приводить до дестабілізації морфо-функціонального стану клітинних мембран, в тому числі зорового аналізатора, судинної стінки, і є одним з патофізіологічних механізмів розвитку і прогресування дистрофічних процесів в сітківці ока при діабеті (А.А.Нелаева, 1989; Т.Fukai et al., 1999). Дане припущення підтверджується динамікою параметрів вільнорадикального окислення ліпідів у хворих даної дослідної групи. Під впливом трьохтижневого лікування моек-сиприлом досягнуто достовірного зниження концентрації проміжних та кінцевих продуктів ліпо-пероксидації – ДК, МДА, ПУ. Що стосується антиоксидантних систем захисту, то їх активність суттєво зросла (Р < 0,05), але лише активність СОД та ГО досягли фізіологічної норми.

Підкреслимо, що при повторному обстеженні пацієнтів цієї групи через 6 місяців підтримуючої терапії моексиприлом виявлено подальше зниження у них активності ВРОЛ, зменшення перекисоутворення і відновлення функціональної здатності глютатіонової, вітамінної та СОД-залежної антиоксидантних систем. При цьому відмітимо більшу антиоксидантну ефективність моексиприлу у молодих пацієнтів, при відносно короткій тривалості хвороби та при початкових, переважно функціональних змінах судин сітківки. У пацієнтів похилого віку, з проліферативною ДР терапевтичний ефект моексиприлу був недостатнім.

Враховуючи особливості патогенезу судинних та дистрофічних змін в сітківці ока і велике значення при цьому цілого комплексу порушень – гемомікроциркуляції, ліпопероксидації та іму-норезистентності, то нами у 46 пацієнтів четвертої групи проведено дослідження клінічної ефек-тивності комбінованої терапії моексиприлом та вобензимом, що дозволило підвищити загальну клінічну ефективність лікування в середньому на 44,8 % в порівнянні з ЗПТ (P < 0,05). При цьому у васкулярній стадії ефективність лікування зростала на 31,0 %, у ексудативній – на 50,4 %, в гемо-рагічній – на 50,0 % і в проліферативній - на 26,4 %. Механізм реалізації терапевтичної ефектив-ності даного медикаментозного комплексу у хворих з ДР прослідковується при аналізі його впли-ву на стан гемомікроциркуляції в сітківці ока та параметри ВРОЛ та імунної резистентності організму.

Так під впливом комбінованої терапії у 89,3 % хворих з васкулярною стадією відмічено відновлення до норми співвідношення калібру артеріол і венул сітківки та збільшення кількості функціонуючих судин на 41,41,3 %; у 61,54 % хворих з ексудативною стадією ДР зникали набряк та зони ішемії сітківки, ще у 30,46 % хворих покращувалась гемомікроциркуляція сітківки; у 59,09 % пацієнтів з геморагічною ДР констатували повне розсмоктування крововиливів, зникнення набряку і покращення умов циркуляції крові в сітківці ока (кількість функціонуючих судин збільшувалась на 46,71,4 %); у 38,89 % хворих з проліферативною ретинопатією відмічалось зменшення розмірів зон проліферативної тканини, зникнення набряку, розсмоктування геморагій, відновлення артеріоло-венулярного коефіцієнту та суттєве збільшення кількості функціонуючих судин (на 51,61,4 %).

Одночасно з вираженим гемодинамічним та ангіопротекторним ефектом комплексна терапія моексиприлом та вобензимом мала достатньо високий нормалізуючий вплив на активність процесів ВРОЛ. У більшості пацієнтів (84,78 %) наступала нормалізація процесів ПОЛ і віднов-лення функціональної здатності глютатіонової, вітамінних та СОД-залежних АОСЗ організму. Неповний антиоксидантний ефект запропонованої комплексної терапії відмічено у 7 (38,89 %) хворих у віці понад 60 років з проліферативною ДР і при тривалості хвороби понад 10 років.

Результати впливу комплексної терапії моексиприлом та вобензимом на імунну резистентність засвідчили про її дієвість у хворих різних вікових категорій з препроліферативною та проліферативною ретинопатіями. Спостерігали достовірне збільшення як кількості CD3+-лімфоцитів і їх субпопуляцій CD4+ і CD8+, так і зменшення рівня В-лімфоцитів та ЦІКів. Разом з тим, у 5 (27,78 %) хворих з проліферативною ретинопатією дане лікування не відновлювало параметрів імунограми до рівня контрольної групи.

Нормалізуючим впливом даного лікувального комплексу на ряд важливих патогенетичних ланок розвитку та прогресування діабетичної ретинопатії можна пояснити її високу відновну здатність функціонального стану зорового аналізатора. Так під впливом комбінованої терапії моексиприлом та вобензимом навіть у хворих з проліферативною ретинопатією середній показник візометрії досяг рівня 0,430,05 (до лікування - 0,150,10). При цьому у 38,89 % випадків гострота зору покращувалась достовірно. У хворих з геморагічною стадією ДР після курсу такого лікування середнє значення гостроти зору становило 0,840,10 (до лікування – 0,430,11; Р < 0,05). В ексудативній та васкулярній стадіях ДР гострота зору досягла норми відповідно у 50,0 % та 80,8 % обстежених. Подібний позитивний клінічний ефект даної терапії моексиприлом та вобензимом досягнуто і щодо порушень кольоросприйняття та контрастної чутливості. У хворих з препролі-феративними стадіями ДР кольоросприйняття покращувалось у 60 – 81 %, контрастна чутливість в 86– 96 % випадків, а при проліферативній ретинопатії – відповідно у 44,5 % і 61,1 % пролікованих.

Отриманий безпосередній клінічний ефект від короткочасної (трьохтижневої) комбінованої терапії став обгрунтуванням для довготривалого (6 місяців) продовження лікування монотера-пією моексиприлом. Таке лікування дозволило добитися надійного підтримання досягнутого клінічного ефекту з повною нормалізацією параметрів ВРОЛ і відновленням функціональної здатності АОСЗ в усіх хворих даної групи. Досягнутий ефект можна пояснити вираженим нормалізуючим впливом моексиприлу на стан центральної та периферичної гемодинаміки (С.Н.Поливода и соавт.,2003; Е.П.Свищенко и соавт.,2001; Б.А.Сидоренко и соавт., 1998; И.М.Фуштей и соавт.,2001; S.Chrysant et al.,1999; M.Stimpel et al.,1995), а також відновленням ендотеліальної дисфункції, що очевидно, сприяє відновленню обмінно-трофічних процесів в тканинах організму. Необхідно також підкреслити, що при тривалому спостереженні за хворими в жодному випадку не відмічено погіршення стадії діабетичної ретанопатії та зниження параметрів функціональної здатності зорового аналізатора. Важливо також, що позитивний гемомікроциркуляторний, антиоксидантний, імуномодулюючий та антипроліферативний ефекти вобензиму та моексиприлу поєднуються з їх доброю переносимістю і низькою кількістю побічних реакцій, частота яких прирівнюється плацебо (Е.П.Свищенко и соавт., 2001; Б.А.Сидоренко и соавт., 1998; K.Рансбергер и соавт., 1999; В.М.Коваленко и соавт., 1996),