LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування комплексного застосування фізичних чинників у відновлювальному лікуванні дітей з бронхіальною астмою

частіше виявлялася в зіскрібку із зіва, а Chlamydia sp. — у мокротинні. Встановлено, що виявлення даних внутрішньоклітинних патогенів у зіскрібку із зіва не завжди впливає на перебіг БА, тимчасом як наявність даних мікроорганізмів у зіскрібку із зіва, мокротинні й крові спостерігається переважно в пацієнтів з тяжкими і такими, що складно піддаються терапії, формами захворювання.

Таким чином, результати проведених досліджень дозволяють зробити висновок, що в періоді ремісії в дітей з БА переважають клініко-патогенетичні порушення, обумовлені високим рівнем сенсибілізації організму, запальними процесами в бронхолегеневій системі алергічного генезу і порушенням вегетативної регуляції. Персистенція алергічних запальних процесів у бронхолегеневій системі в дітей з БА в періоді ремісії виявляється головним чином гіперреактивністю бронхів до фізичних іритантів, частота реакції на які істотно зростає зі збільшенням тяжкості і давності виникнення захворювання. Високий рівень сенсибілізації організму проявляється у високій частоті реакцій на аерополютанти житлових приміщень, різні види алергенів, запахи хімічних речовин і наявність супровідної алергічної патології. При цьому простежується чітка залежність між частотою виявлення реакції на різні алергени і супровідного алергічного риніту зі збільшенням ступеня тяжкості БА. Висока частота реакції на екзоалергени характерна для хворих в усі вікові періоди, змінюється тільки значущість різних видів алергенів.

Про істотну роль у погіршенні перебігу БА в дітей порушень вегетативної регуляції свідчить висока частота наявності в пацієнтів супровідних астено-вегетативного синдрому і вазомоторного риніту, яка збільшується зі зростанням ступеня тяжкості і давності виникнення БА на фоні підвищення значущості в генезі загострень нервово-психічних стресів.

На другому етапі досліджень було розроблено підхід до комплексного призначення ЛФЧ у ВЛ дітей з БА, що передбачає поділ їх на базовий (який чинить вплив на кілька патогенетично значущих порушень, що сформувалися в дітей з БА) і допоміжні (призначувані для потенціювання найбільш важливого на даний момент для пацієнта терапевтичного ефекту). Для його клінічної апробації з урахуванням виділених пріоритетів лікування було проведено вибір ЛФЧ, ефективність яких у дітей з БА була вже встановлена в різних дослідженнях.

У якості базового ЛФЧ було обране лікування в умовах КШМК, з огляду на різноманіття лікувальних ефектів (протизапальний, десенсибілізуючий та ін.), властивих даному методу, а також доведену в численних наукових дослідженнях його ефективність у дітей з БА. В якості допоміжних ЛФЧ були обрані нормобарична гіпокситерапія (яка володіє вираженою вегетотропною дією) та інгаляції водного розчину препарату "мумійо-Вітас" (які володіють істотним протизапальним ефектом).

У зв'язку з тим, що десенсибілізуючий ефект застосування ЛФЧ у дітей з БА значною мірою залежить від ступеня і тривалості активації функціонального стану імунокомпетентних органів (тимуса і селезінки), для вибору інших допоміжних ЛФЧ, здатних потенціювати десенсибілізуючу дію КШМК, були проведені експериментальні дослідження з вивчення впливу випромінювання гелій-неонового й арсенід-галієвого лазера на ділянку проекції даних органів.

В експериментальних умовах для оптимізації термінів включення допоміжних ЛФЧ додатково до базового також була вивчена динаміка процесів дозрівання і диференціювання тимоцитів і лімфоцитів протягом курсу КШМК і у віддалений період.

У результаті експериментальних досліджень було встановлено, що всі досліджувані ЛФЧ (КШМК, арсенід-галієвий і гелій-неоновий лазери) чинять істотний активуючий вплив на функціональний стан тимуса і селезінки, який грунтується на стимуляції морфофункціональних, метаболічних показників і процесів диференціювання лімфоїдних клітин. Про це свідчить активація морфофункціональних структур тимуса (розширення кіркового шару, посилення повнокров'я судин і щільності тимоцитів, поява клітин з вираженою еозинофілією цитоплазми) і селезінки (посилення повнокров'я судин, збільшення розмірів фолікул і щільності лімфоїдних елементів). Одночасно спостерігається активація процесів дозрівання і диференціювання лімфоцитів (перерозподіл у крові і тимусі популяцій тимоцитів і лімфоцитів різного ступеня зрілості, що супроводжується збільшенням більш функціонально активної популяції клітин - більш зрілих високодиференційованих ранніх розеткотвірних лімфоцитів) і активація аденозинового метаболізму (підвищення активності екто-5-нуклеотидази на фоні зниження активності аденозиндезамінази та аденозинмонофосфат-аміногідролази), що сприяє накопиченню імуномодулятора аденозину і реалізації аденозинових механізмів стимуляції функції тимуса. Разом з тим було встановлено, що дані зміни при застосуванні гелій-неонового лазера на ділянку проекції тимуса (в інтактних тварин і в умовах моделі імунодефіцитного стану) і КШМК мають короткочасний характер (зберігаються лише в період дії ЛФЧ) і зникають через два тижні після закінчення процедур. Тоді як при впливі арсенід-галієвого лазера на ділянку проекції селезінки відзначається виражений і стійкий імуномодулюючий ефект, що зберігається у віддаленому періоді. Відносний вміст у крові більш зрілих високодиференційованих ранніх розеткотвірних лімфоцитів через два тижні після закінчення курсу впливів арсенід-галієвого лазера на селезінку становив (32,42,3)%, що вірогідно вище (р<0,001), ніж до впливів (21,32,7)%, а також після опромінення ділянки проекції тимуса гелій-неоновим лазером (19,81,2)%.

Результати експериментальних досліджень також дозволили визначити, що використання інших ЛФЧ, додатково до КШМК, більш виправдане, починаючи з її 10–11-ї процедури, оскільки активація імунної системи найбільш виражена в першій половині курсу КШМК (перші 10 процедур), а потім істотно знижується, про що свідчить динаміка вмісту лімфоїдних клітин у крові й тимусі. Кількість тотальних розеткотвірних клітин у крові після десяти процедур знизилася до (32,81,5)% і була менше (р<0,01), ніж до і після курсового впливу КШМК — відповідно (48,01,4)% і (38,41,1)%. Вміст ранніх розеткотвірних клітин у тимусі після десяти процедур вірогідно збільшився з (15,21,5)% до (20,41,1)%, а надалі практично не змінився — (21,21,6)% після курсу КШМК. Аналогічна динаміка вмісту ранніх розеткотвірних клітин спостерігається й в крові — в результаті десяти процедур їхня кількість підвищилася з (16,33,3)% до (20,41,3)%, тоді як після курсу впливів вона становила (20,61,2)%.

Отримані результати експериментальних досліджень обумовлюють доцільність включення в комплекс лікування, починаючи з десятої процедури КШМК, курсового впливу арсенід-галієвим лазером на селезінку, що викликає стійкий активуючий ефект з боку функціонального стану імунокомпетентних органів.

Вивчення динаміки спірографічних показників у 126 дітей з БА в процесі курсового використання КШМК також підтверджує доцільність додаткового призначення інших ЛФЧ після десятої її процедури. Після перших п'яти процедур КШМК відзначається деяке погіршення показників ФЗД, які потім збільшуються до десятої процедури і надалі практично не змінюються, що, очевидно, свідчить про адаптацію респіраторного тракту до впливу