LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування комплексного застосування фізичних чинників у відновлювальному лікуванні дітей з бронхіальною астмою

гіперосмолярного стимулу. Середні значення ОФВ1 (основного показника, що характеризує бронхіальну прохідність) після тенденції до зниження (0,1>р>0,05) після п'ятої процедури з (65,062,82)% до (57,183,11)% до десятої процедури вірогідно збільшуються – (68,752,73)%. Після п'ятої процедури також відзначається зниження (р<0,01) величини МОШ75 з (2,800,16) л/хв до (2,270,13) л/хв, що потім збільшується (р<0,05) до десятої процедури — (3,140,13) л/хв. При цьому кількість дітей з помірними і значними порушеннями МОШ75 вірогідно збільшилася після п'ятої процедури (c2 =13,55, р = 0,0002).Найбільша величина ЖЄЛ реєструється після двадцятої процедури — (67,332,48)% вікової норми, що вірогідно більше, ніж до початку лікування — (59,162,86)% і після п'яти процедур — (58,693,07)%. МВЛ збільшується (р<0,001) до десятої процедури з (48,543,10)% вікової норми до (63,622,82)%, потім істотно не змінюється — (62,882,97)% після курсу лікування.

Найбільша імовірність наявності значних і помірних порушень ЖЄЛ виникає в пацієнтів після п'ятої процедури КШМК — 0,72, тоді як до лікування вона становить тільки 0,66, а після десятої процедури вже 0,58. Імовірність наявності порушень ОФВ1 різного ступеня вираженості в дітей також була найбільшою після п'яти процедур КШМК — 0,53, тоді як до лікування вона становила лише 0,39, а після десяти процедур — 0,41.

На третьому етапі досліджень проведена апробація розробленого підходу до комплексного призначення ЛФЧ у ВЛ дітей, що страждають на БА, з оцінкою ефективності створених на його основі методів комплексного використання ЛФЧ. Порівняння проводилося між групами дітей, які отримали комплексну терапію, і порівняних з ними за особливостями сформованих порушень груп пацієнтів, що одержали тільки КШМК, — контрольні групи.

У дітей з високим рівнем сенсибілізації організму вивчалася ефективність призначення, в якості допоміжних ЛФЧ, впливів на селезінку випромінюванням арсенід-галієвого лазера та інтерференційних струмів (методів, які володіють вираженою трофостимулюючою дією на глибоко розташовані органи).

Отримані результати свідчать, що включення даних методів впливів на селезінку в другій половині курсу КШМК у комплекс ВЛ істотно підвищує терапевтичний ефект у дітей з БА, який однак був різним залежно від природи використовуваного ЛФЧ.

Включення в комплекс лікування додатково до КШМК інтерференцтерапії сприяє більш вираженому регресу клінічних проявів захворювання порівняно з пацієнтами, що одержали тільки КШМК. Після лікування у всіх пацієнтів були відсутні порушення сну (р = 0,06 порівняно з контрольною групою) і хрипи, а кількість дітей, що кашляють, вірогідно знизилася (OR=8,75; ДІ=1,1?76,1) і була в 2,7 разу менше, ніж у контрольній групі, де кількість хворих з наявністю кашлю знизилася невірогідно (OR=3,18; ДІ=0,7?13,2). Вірогідно зменшилася кількість дітей, що реагують на фізичне навантаження виникненням короткочасного бронхоспазму (OR=4,75; ДІ=1,6?14,3), на відміну від контрольної (OR=2,69; ДІ=0,7?10,2). Кількість нападів утрудненого дихання за тиждень і частота використання b-агоністів після лікування були в 1,5 разу менше, ніж у групі дітей, що одержали тільки монотерапію.

Водночас у групі хворих, яким призначалася КШМК у комплексі з лазеротерапією, спостерігається лише трохи більше зниження кількості дітей з кашлем (OR=5,0; ДІ=0,97?25,8), ніж у контрольній (OR=2,64; ДІ=0,63?11,5), а розбіжності після лікування між групами були невірогідними (OR=2,25; ДІ=0,25?2,03). За динамікою інших досліджуваних клінічних показників істотних відмінностей між даними групами також не було виявлено.

Призначення обох допоміжних ЛФЧ супроводжувалося більш істотним поліпшенням спірографічних показників, особливо при додатковому застосуванні інтерференцтерапії, ніж застосування тільки КШМК.

При використанні інтерференцтерапії спостерігається вірогідне поліпшення як основних показників бронхіальної прохідності — ОФВ1 з (64,533,65)% вікової норми до (77,293,07)% і ПОШвид з (67,493,80)% до (79,542,43)%, так і прохідності на рівні дрібних бронхів — МОШ75 з (2,420,19) л/хв до (2,980,18) л/хв. Після лікування в пацієнтів вірогідно збільшується імовірність нормалізації усіх швидкісних спірографічних показників, що не спостерігається в групах пацієнтів після монотерапії і комплексного призначення КШМК із лазеротерапією. При використанні арсенід-галієвого лазера відзначається тільки вірогідне збільшення ПОШвид з (67,804,37)% вікової норми до (79,043,41)% і тенденція (0,1>р>0,05) до збільшення ОФВ1 з (65,134,39)% вікової норми до (75,303,55)%, а при використанні однієї КШМК збільшення всіх показників ФЗД було невірогідним.

Вірогідно збільшилася також після комплексного лікування з включенням інтерференцтерапії імовірність наявності нормальних величин основних швидкісних спірографічних показників ОФВ1 і ПОШвид — відповідно (р<0,001) і (р<0,0001). Тоді як у контрольній групі імовірність збільшення кількості дітей з нормальними величинами даних показників була невірогідною. При цьому імовірність нормалізації величин ОФВ1 і ПОШвид у дітей, що одержали комплексну терапію, була вірогідно більше — відповідно (OR=5,2; ДІ=1,4?19,2) і (OR=8,5; ДІ=2,2?33,7), ніж у хворих після КШМК. Після лікування в групі з додатковим призначенням арсенід-галієвого лазера також вірогідно збільшується імовірність нормалізації значень ОФВ1 (OR=5,2; ДІ=1,4?19,2) і ПОШвид (OR=8,5, ДІ=2,2?33,7).

У всіх хворих, що одержали в комплексному лікуванні інтерференцтерапію, після закінчення лікування добові коливання ПОШвид за результатами пікфлоуметрії не перевищували 20%. Тоді як після лазеротерапії розбіжності між ранковими і вечірніми значеннями показника більше 20% після лікування визначалися в 9,3 % дітей, а в контрольній групі реєструвалися в 14,7 % пацієнтів.

Додаткове призначення інтерференцтерапії сприяє вірогідному зниженню відносного й абсолютного вмісту клітинних елементів крові, що характеризують рівень сенсибілізації організму — еозинофілів відповідно з (8,870,61)% до (5,150,47)% і з (0,760,13) г/л до (0,310,11) г/л і В-лімфоцитів — відповідно з (15,751,05) % до (13,060,72) % і з (0,380,04) г/л до (0,220,03) г/л, тоді як зменшення даних показників при додатковому призначенні на ділянку селезінки лазерного випромінювання й однієї тільки КШМК було невірогідним. Однак при додатковому призначенні лазеротерапії відзначається, на відміну від використання тільки КШМК і КШМК у комплексі з інтерференцтерапією, вірогідне збільшення вмісту комплементу в крові з (58,233,13) за 50% - м гемолізом до (76,482,57) за 50% - м гемолізом.

При включенні в комплекс лікування інтерференцтерапії спостерігається істотна активація фагоцитарної ланки імунної системи — вірогідне збільшення відносної кількості активно фагоцитуючих клітин з (53,261,89)% до (58,111,51)% і фагоцитарного індексу з (2,670,14) до (3,110,09), тоді як у контрольній групі й у дітей з використанням лазеротерапії дані показники змінилися невірогідно. У контрольній групі кількість активних фагоцитів збільшилася з (51,281,73)% до (53,411,24)%, а фагоцитарний індекс із (2,870,13) до (3,040,08).

Після лікування у всіх пацієнтів