LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування комплексного лікування хронічної кандидо-герпетичної інфекції порожнини рота у дітей (клініко-експериментальне дослідження)

меншим, ніж у пацієнтів з РГ ПР. Рівень регуляторного індексу Т4/Т3 (88,27,01; р<0,01) у 1,6 рази перевищує вікову норму і у 1,1-1,7 – показники дітей з моно-формами захворювання. Дизрегуляція адаптаційних механізмів у дітей з ХКГІ ПР підтверджується втратою фізіологічних механізмів зворотного зв'язку між центром ( гіпофіз ) і периферією (щитовидною залозою, корою надниркових залоз), що свідчить про неадекватність і розбалансованість функціонування систем екстреної і тривалої адаптації. Таким чином, характер ендокринної регуляції у дітей з ХКГІ ПР носить ознаки виснаження під впливом надмірного впливу стресових механізмів реагування. При цьому відбувається дезадаптація систем екстреної і довготривалої адаптації з втратою фізіологічних механізмів зворотного зв'язку між гіпофізом, наднирковиками та щитовидною залозою з формуванням синдромів дизрегуляції – виснаження наднирковиків і низького Т3 ( Low-T3 ) (Hersh R.D., 1981).

Аналіз показників адаптації у дітей з ХК ПР і РГ ПР виявив збереження фізіологічного зворотного зв'язку між гіпофізом і корою надниркових залоз та гіпофізом і щитовидною залозою. При цьому у пацієнтів з рецидивом РГ ПР відбувається стимулювання системи термінової адаптації за рахунок підвищення вмісту сироваткового кортизолу (664,119,7 нмоль/л; р<0,01) та довготривалої адаптації шляхом зростання вмісту тиреотропного гормону (2,750,12 мМе/л; р<0,01) у сироватці крові. Показники ендокринної регуляції у дітей з ХК ПР відрізняються порушеннями у ланці тривалої адаптації за рахунок підвищення рівня тиреотропного гормону (3,150,17 мМе/л; р<0,01) і зменшення вмісту трийодтироніну (1,320,06 нмоль/л; р<0,001). Рівень регуляторного індексу Т4/Т3 (81,06,87; р<0,01) у дітей з ХК ПР у 1,5 рази перевищує показники здорових дітей. Вміст кортизолу не відрізняється від показників здорових дітей, тобто змін екстреної адаптації у дітей з ХК ПР не спостерігається. Виявлені особливості ендокринної регуляції у дітей з моно-формами захворювань залежать від ступеню тяжкості захворювання. При цьому розподіл імуно-гормональних показників у дітей з моно-формами інфекційного ураження СОПР є проявом стану хронічного інфекційного стресу, а тип реагування сприяє збереженню системи адаптації в положенні "відносної рівноваги" (Теппермен Дж., Теппермен Х., 1989 ).

Таким чином, рецидивування ХКГІ ПР супроводжується реалізацією синергічного впливу асоціації грибів роду Candida і HSV, підвищенням їх патогенних властивостей на фоні суб- і декомпенсації захисних механізмів організму. Тривалий вплив інфекційних і дисметаболічних стрес-факторів сприяють поглибленню дизрегуляції імунної і ендокринної систем та спричиняють зрив адаптаційних механізмів. В цих умовах клінічний перебіг хронічної кандидо-герпетичної інфекції порожнини рота супроводжується виникненням асиметричності в функціонуванні нейро-імуно-ендокринної системи з формуванням синдрому хронічної втомлюваності і імунної дисфункції, а саме його постінфекційного підтипу (Драннік Г.М., 1999).

У п'ятому розділі наведені результати експериментального дослідження динаміки гістоморфологічних змін і імунопатогенезу на моделях рецидивів кандидо-герпетичної інфекції, кандидозу і герпесу порожнини рота.

Перша серія експериментальних досліджень полягала у відтворенні гострих форм кандидозу ( 65 щурів ), герпесу (65 щурів ) і асоційованої форми захворювання ( 192 щура ). Протягом 2-14 днів після закінчення процедури інфікування у експериментальних тварин спостерігались ознаки гострого інфекційного ураження СОПР, кандидозна та герпетична етіологія яких була лабораторно підтверджена. У ході відтворення гострих форм захворювання з експерименту вибуло 13,8% тварин з кандидозом, 12,3% - з герпесом, 28,6% - з асоційованою формою ураження порожнини рота кандидо-герпетичної етіології.

Через 5 тижнів після інфікування відтворили рецидиви уражень СОПР за розробленими нами методиками. Клінічні ознаки рецидиву захворювання спостерігались у 82,1% тварин, які вижили після гострого експериментального кандидозу порожнини рота, у 82,5% тварин з герпетичною і у 89,1% - з асоційованою формою ураження порожнини рота.

Період інфікування експериментальних тварин відповідав природнім для людини строкам виникнення гострих форм захворювання. Стимулювання рецидиву здійснювали за фізіологічною методикою, тобто шляхом відтворення дії природних імуно-ендокринних механізмів тканинного запалення. Таким чином, дані, отримані в експерименті, значною мірою екстраполюються на патогенетичні механізми виникнення і перебігу кандидозу, герпесу і кандидо-герпетичної інфекції у людини.

Характер імунної відповіді при рецидиві експериментальної ХКГІ ПР має ряд рис притаманних і відмінних від кандидозу і герпесу. Як при моно-, так і при асоційованих формах ураження, початок рецидиву захворювання супроводжується пригніченням показників клітинного імунітету на фоні активізації фагоцитозу і інтерфероногенезу. Однак при ХКГІ ПР дефіцит клітинного імунітету достовірно більш виражений (Тлімф=2,530,13х109/л; р<0,01) і не спостерігається активізація спонтанної (29,61,08%; р<0,02) і антитілозалежної ( 23,00,88%; р>0,05) цитотоксичної активності лімфоцитів.

Протягом наступних 7 днів рецидиву ознаки клітинного імунодефіциту наростають у всіх групах експериментальних тварин. Характерною особливістю ХКГІ ПР є раннє виснаження процесів інтерфероногенезу та значна депресія кілерної активності лімфоцитів, як спонтанної, так і антитілозалежної. Відзначимо, що вказані зміни тісно корелюють з клітинним імунодефіцитом.

Через 14 днів від початку рецидиву у тварин з експериментальною кандидо-герпетичною інфекцією порожнини рота продовжують наростати ознаки дезінтеграції імунної відповіді з втратою кореляційних зв'язків між окремими ланками, виснаженням клітинного імунітету і фагоцитарної активності. У вказаний період при моно-формах захворювання спостерігається чітка тенденція до стабілізації показників клітинного імунітету, нормалізації неспецифічної ланки при встановленні фізіологічних кореляційних взаємозв'язків. Причому, у тварин з експериментальним герпесом показники імунної відповіді відновлюються до рівня неінфікованих щурів.

Позитивна динаміка показників клітинного імунітету у групі тварин з ХКГІ ПР не спостерігається і протягом третього тижня рецидиву. Відзначимо, що стан клітинної ланки імунітету, особливо цитотоксичність лімфоцитів, у значній мірі визначають характер перебігу хронічних захворювань інфекційної природи (Баринский И.Ф.и соавт., 1986 ). Результати досліджень свідчать, що рецидив експериментальної кандидо-герпетичної інфекції порожнини рота супроводжується стійким пригніченням саме цих ланок імунної відповіді. Деяке підвищення показників антитілозалежної цитотоксичності лімфоцитів і інтерфероногенезу на 21-й день рецидиву вказує на активізацію механізмів, спрямованих на елімінацію внутрішньоклітинно