LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування комплексного лікування хронічної кандидо-герпетичної інфекції порожнини рота у дітей (клініко-експериментальне дослідження)

розташованих збудників. Однак, слабка вираженість цих процесів на фоні депресії клітинного імунітету і фагоцитозу підтверджують неефективність спроб елімінації інфекційних агентів. Таким чином, під час рецидиву хронічної кандидо-герпетичної інфекції порожнини рота збудники мають можливість "уникати" імунної відповіді і таким чином - продовжувати персистування. Вказані припущення підтверджуються результатами морфологічних досліджень, так як після клінічного одужання у тканинах СОПР і кишечнику залишаються поодинокі клітини з ознаками незавершеного фагоцитозу грибів роду Candida і специфічними включеннями Коудрі.

Таким чином, головними рисами імунної відповіді під час рецидиву експериментальної ХКГІ ПР можна вважати: виражений дефіцит клітинної ланки зі зниженням спонтанної і антитілозалежної кілерної активності, раннє виснаження показників неспецифічного імунітету (фагоцитозу, інтерфероногенезу) і відсутність ознак стабілізації протягом періоду, достатнього для відновлення показників у групах з моно-формами захворювання.

Порівняльний аналіз гістоморфологічних змін у тварин з моно- і асоційованими формами кандидо-герпетичної інфекції дозволяє представити особливості ХКГІ ПР у вигляді алгоритму ( схема 2 ). Рецидив захворювання починається з активізації осередків персистування грибів роду Candida і HSV. Вегетація клітин гриба, адгезованих до епітеліоцитів, спричиняє поверхневі ерозії СОПР, характерні для кандидо-інфекції. Однак, везикулярно-ерозивні елементи ураження, які спричиняються HSV, полегшують вегетуючій популяції грибів доступ до глибоких шарів слизової оболонки. Внаслідок


























Схема 2. Алгоритм патогенетичних змін під час рецидиву експериментальної кандидо-герпетичної інфекції порожнини рота



проростання міцелію гриба в ділянки деструкцій формуються глибокі виразково-ерозивні елементи ураження з "підкопаними" краями і дном, вкритим кандидозним детритом. При цьому прискорюється інвазія судин мікроциркуляторного русла з виникненням гемато- і лімфогенної дисемінації асоціації збудників. Внаслідок активізації глибоко розташованих хронічних осередків кандидо-інфекції ( в гранульомах, слинних залозах ) виникають процеси некрозу тканин аж до м'язевого шару. Поширення асоціації збудників по кишковій трубці на фоні гемато- і лімфогенної дисемінації спричиняють раннє ( протягом тижня ) залучення до патологічного процесу травного каналу. Найбільш значимі гістоморфологічні зміни виникають в кишечнику, де елементи ураження являють собою субсерозно розташовані герпетичні везикули і глибокі деструктивні ураження слизової оболонки кандидозної етіології.

Подальший перебіг хронічного кандидо-герпетичного ураження супроводжується формуванням нових локусів інфекції, гіпоксією тканин, нейротрофічними порушеннями, ознаками сенсибілізації. На 14-21 дні рецидиву інфекції до патологічного процесу залучаються органи імуно-ендокринної системи у формі безпосереднього ураження та виснаження внаслідок гіпоксії, трофічних порушень, інтоксикації.

Отримані свідчення однонаправленості і потенціювання патогенного впливу кандидо-герпетичної асоціації на організм експериментальних тварин підтверджують дослідження А.Г. Кацитадзе (1991) про синергізм грибів роду Candida і HSV у культурі клітин. Таким чином, у гістоморфогенезі ХКГІ ПР є ознаки синергічного впливу обох інфекційних агентів. Це проявляється прискореною інвазією грибів у ділянки ерозій, що утворюються внаслідок руйнування герпетичних везикул. При цьому виникає гемато- і лімфогенна дисемінація збудників, що сприяє швидкому – протягом першого тижня – обсіменінню дистальних відділів травного каналу з виникненням значних деструктивних змін, переважно у кишечнику. Синергічний вплив грибів роду Candida і HSV та продуктів інтоксикації спричиняють виражене антигенне навантаження і порушення системи антиінфекційної резистентності. Безпосереднє ураження органів імуно-ендокринної регуляції на фоні виснаження системи антиінфекційної резистентності спричиняє виникнення постінфекційного імунодефіциту та дезінтеграції механізмів ендокринного гомеостазу.

На підставі аналізу даних літератури, результатів клінічних і експериментальних досліджень щодо особливостей патогенезу, можна стверджувати про необхідність комплексного підходу до лікування дітей з ХКГІ ПР. Значна варіабельність клінічних проявів і характеру супутніх захворювань обумовлюють доцільність максимальної індивідуалізації лікувальної тактики.

В розділі 6 представлені результати доклінічного вивчення сумісності, елімінаційнаційної і імуномодулюючої ефективності композицій етіотропних препаратів на експериментальній моделі рецидиву кандидо-герпетичної інфекції порожнини рота. Для цього 80 тварин з експериментальним рецидивом ХКГІ ПР були розподілені на 6 груп в залежності від лікувальних комплексів, які вони отримували. 20 тварин склали групу, у лікуванні яких застосовували плацебо (група ТП ), а інші 60 щурів були розділені на 5 груп по 12 тварин. Щурі з контрольної групи ( Т-1 ) отримували препарати, які є "золотим стандартом" антифунгальної і противірусної терапії – амфотеріцин В ( фунгізон ) і ацикловір ( герпевір ). Для лікування тварин другої групи (Т-2) застосовували комбінацію препаратів діфлюкан-герпевір, третьої ( Т-3 ) – ентерол-герпевір , четвертої (Т-4) –ентерол-алпізарін, п'ятої (Т-5) – діфлюкан-ізопрінозін. Препарати використовували протягом 7 днів. До контрольної групи здорових тварин увійшли 11 щурів аналогічного віку.

Оцінка елімінаційної ефективності лікувальних комплексів підтвердила зникнення HSV-1 з поверхні СОПР експериментальних тварин груп Т-2, Т-3, Т-4, Т-5. У 20% тварин групи Т-1 і 30% тварин групи ТП продовжували виявлятись HSV-1. Гриби роду Candida висівались у всіх тварин групи ТП, при цьому показники обсіменіння порожнини роту грибами були найвищими (3,800,21lgКУО/мл). Імовірність виявлення грибів на поверхні СОПР тварин груп Т-1 і Т-2 досягала відповідно 90% і 60%. Найвища елімінаційна здатність щодо грибів роду Candida спостерігалась у групах Т-3, Т-4, Т-5, де частота висівання не перевищувала 20% при дуже низьких показниках обсіменіння (0,250,17-0,460,31 lgКУО/мл) .

Гістоморфологічні зміни у тканинах СОПР були найменш вираженими у тварин груп Т-3, Т-4 і Т-5. При цьому мало місце зменшення частоти виявлення асоціації збудників на поверхні СОПР і у традиційних осередках "дрімаючої" інфекції. Позитивний вплив вказаних лікувальних комплексів проявлявся зменшенням імовірності ураження дистальних відділів травного каналу і органів імуно-ендокринної системи. Однак, ні один з