LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування комплексної преіндукційної підготовки шийки матки у вагітних жінок

групи, що також підтверджувалось переважанням частоти загрози переривання вагітності в цій групі, у порівнянні з контрольною групою (54,5

5,2 % та 40,04,9 % відповідно) (р<0,05). При дослідженні інших ускладнень під час перебігу вагітності частота гестозів в основній групі перебільшувала цей показник у контрольній групі в 1,9 раза (32,93,6 % та 17,03,8 % відповідно) (р<0,05). Пояснити вищенаведені дані можна наступним чином: при легкому ступені гестозу в більшості вагітних тип вегетативної регуляції відповідає помірній парасимпатикотонії. Підтвердженням цього було переважання парасимпатикотоніків в основній групі, у порівнянні з контрольною групою (35,34,7 % та 12,04,6 % відповідно) (Р<0,05).

За результатами отриманих досліджень встановлено, що число новонароджених з оцінкою за шкалою Апгар 7-8 балів було на 18,3 % меншим в основній групі, а частота асфіксій у 4,8 рази більшою, ніж у контрольній групі(р<0,05). Пояснити це можна тим, що в основній групі здебільшого були вагітні групи високого ризику по виникненню в пологах дистресу плода.

При оцінці ступеня "зрілості" шийки матки показники динаміки індекса Бішопа (ІБ) у IV групі (після першого етапу) виявилися в 1,9, 2,1 та 1,6 раза меншими, у порівнянні з ІІ, ІІІ та V групами відповідно. Динаміка ІБ у групі підготовки простагландинами була в 1,4 раза меншою, ніж у ІІІ групі. Ефективність підготовки шийки матки за індексом Бішопа в групах підготовки тільки осмотичними ділататорами (86,47,3 %) та естрогенами і ділататорами на другому етапі (77,17,1 %) статистично не відрізнялась від цього показника в контрольній групі (86,03,5 %), на відміну від ефективності підготовки шийки матки в групах, у яких використовували тільки естрогени (68,36,0 %) та простагландини (60,0,9 %) (р<0,05). Ефективність при підготовці шийки матки осмотичними ділататорами в 1,4 раза більша, ніж у групі підготовки простагландинами (р<0,05) (рис. 1).

Таким чином, за результатами наших досліджень і при співставленні їх з даними літератури можна зробити висновок: найбільша ефективність при підготовці "незрілих" шийок матки досягалась при застосуванні осмотичних ділататорів.

І II ІІІ IV V

Контрольна Естрогенний Осмотичні Естроген- Проста-

група фон ділататори ний фон+ гландини

осмотичні

ділататори


Рис.1. Ефективність підготовки шийки матки у жінок обстежених груп

(оцінювалася за ІБ ≥ 6 бал.)


Отримані дані ми пов'язуємо з тим, що дія осмотичних ділататорів відтворює наступний фізіологічний процес. У процесі дозрівання та на початку першого періоду пологів шийка матки із зрізаного конуса спочатку перетворюється на шар, а потім набуває циліндричної форми. Так само, як і дистальні відділи нижнього сегменту, об'єм порожнини каналу шийки збільшується тільки за рахунок збільшення діаметру при постійному збереженні довжини шийки. Осмотичні ділататори збільшують об'єм активної гемодинамічної зони (тобто шийки матки) та площу прикладання дії гемодинамічного імпульсу, що відповідно посилює його загальний вплив на цервікальну тканину.

Різні методи допологової підготовки шийки матки не впливали на частоту передчасного розриву плодових оболонок (ПРПО), тому що найбільший відсоток ПРПО спостерігався в контрольній групі – 26,04,4 % випадків. У 80,9 % жінок ПРПО відбувся на фоні підвищеного базального тонусу матки (БТМ >15 мм рт.ст).

Стосовно ускладнень перебігу періоду допологової підготовки, нами одержано наступні дані. Частота виникнення скоротливої активності матки до закінчення допологової підготовки була найменшою в IV групі (двохетапна підготовка) – 37,18,2 % випадків. Розбіжності з ІІ, ІІІ та V групами статистично вірогідні, між собою ці групи не відрізнялися. У подальшому буде обговорюватися, що динаміка базального тонусу матки в процесі підготовки в IV групі також виявилася найменшою (0,4 0,02 мм рт.ст.) (р<0,05).

В усіх групах під час підготовки відмічався дистрес плода в межах 4,5 – 6,0 % (5,41,8 %), статистичних розбіжностей не було.

Найбільший відсоток розвитку самостійної пологової діяльності спостерігався в контрольній групі – 96 (96,01,9 %). Різниця з іншими групами статистично вірогідна. Частота самостійної пологової діяльності у ІІ групі (47 / 78,35,3 %) була в 1,6 рази більшою, у порівнянні з IV групою, де спостерігалася найменша частота спонтанної пологової діяльності (17 / 48,6

8,4 %) (р<0,05).

Час, який минув від початку підготовки до виникнення пологової діяльності, у ІІ групі дорівнював 6,70,3 доби, між ІІІ, IV (II етап) та V групами різниці не було (від 31,03,9 години у IV групі до 42,36,4 години у V групі).

Розбіжностей у частоті розвитку аномалій пологової діяльності між групами з різними методами підготовки до пологів не спостерігалося, хоча частота дискоординованої пологової діяльності коливалась від 1,0 0,99 % у контрольній групі до 8,0 3,8 % у V групі.

Найбільша частота пологовикликання була в ІІІ та IV групах (10 / 45,510,6 % та 18 / 51,48,4 % випадків), на відміну від ІІ та V груп (10 / 16,74,8 % та 13 / 26,06,2 % випадків).

Розбіжностей між середньою тривалістю пологовикликання, пологопосилення та середньою тривалістю пологів у порівнюваних групах не було.

Стосовно частоти кесарева розтину, то найбільший відсоток спостерігався у V групі – 26,0

6,2 % жінок, що в 3,3 раза перевищувало цей показник у контрольній групі – 8,02,7 % пацієнток (р<0,05). У групі з естрогенним фоном він склав 9 (15,0 4,6 %) випадків, а в ІІІ та IV групах –3 (13,67,3 %) та 5 (14,25,9 %) випадків відповідно. Розбіжності між групами з різними методами підготовки статистично незначущі. Група з використанням ламінарій по вихідним параметрам являла собою групу високого ризику розвитку аномалій пологової діяльності та абдомінального розродження. Але частота кесарева розтину в цій групі статистично не відрізнялась від показників контрольної групи, на відміну від групи з підготовкою простагландинами.

У ході роботи ми провели дослідження показань до кесарева розтину. Дискоординація пологової діяльності та прогресуюча гіпоксія плода, по 4 (8,03,8 %) випадки, були на першому місці у V групі. Аномалії пологової діяльності, що призвели до оперативного розродження, у І групі склали 1 (1,00,99 %) випадок, у ІІ групі – 4 (6,73,2 %), у ІІІ групі – 2 (9,16,1 %), у ІV групі – 3 (8,64,7 %), у V групі – 7 (14,04,9 %). Таким чином, цей показник у V групі перевищував показник контрольної групи в 14 разів (р<0,05). Різниці з іншими групами не було.

Під час пологів у досліджуваних групах застосовували адекватне знеболення, в тому числі епідуральну анестезію. Найбільший відсоток епідуральних анестезій спостерігався в групі