LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування комплексної преіндукційної підготовки шийки матки у вагітних жінок

50

абс./ %

n = 25

абс./ %

n = 25

абс./ %

n = 52

абс./ %

Нормотоніки

27

54,07,0 %

11

44,09,9 %

11

44,09,9 %

19

36,56,7 %

Симпатикотоніки

17

34,0 6,7 %

11

44,09,9 %

4

16,07,3 %

10

19,25,5 %

Парасимпатико-тоніки

6

12,04,6 %

3

12,06,5 %

10 *

40,09,8 %

23 ***

44,26,9 %

Примітки: 1. n – кількість пацієнток; 2. *– р<0,05, у порівнянні з І групою;

3. **– р<0,05, у порівнянні з ІІ групою; 4. – р=0,05, у порівнянні з ІІ групою;

5. – р<0,05, у порівнянні з частотою парасимпатикотоніків


Різновид аномалій пологової діяльності – гіпертонічна дисфункція матки – завжди супроводжується підвищеним базальним тонусом матки (БТМ), складовою частиною якого є підвищений тонус нижнього сегменту. Напруження нижнього сегменту, яке перебільшує тонус дна та тіла матки, свідчить про вегетативний

дисбаланс з переважанням тонусу парасимпатичної нервової системи. В межах групи зміни базального тонусу матки після підготовки були статистично вірогідні в ІІ та V групах (4,10,1 мм рт.ст. та 7,60,2 мм рт.ст.) (р<0,05), на відміну від ІІІ та ІV груп (0,70,04 мм рт.ст. та 0,40,02 мм рт. ст.) (р>0,05). Найменший вихідний БТМ був у V групі (підготовка прстагландинами) – 11,10,4 мм рт.ст., різниця статистично вірогідна, у порівнянні з іншими групами (р<0,05). Групи з підготовкою ламінаріями по показниках вихідного базального тонусу матки між собою не відрізнялися (р>0,05). Контрольний БТМ був найбільшим у V групі (підготовка прoстагландинами) –18,70,6 мм рт.ст., що було статистично вірогідно, у порівнянні з іншими групами (р<0,05). Контрольний базальний тонус матки в групах з підготовкою естрогенним фоном та ламінаріями статистично не відрізнявся (р>0,05). Зміни динаміки БТМ в процесі підготовки шийки матки були найбільшими в V та ІІ групах, що відповідно в 10,9 та 5,9 раза перевищувало показники динаміки БТМ у ІІІ групі та в 19 і 10,3 раза – в ІV (другий етап) групі (р<0,05)

(рис. 2). Тобто, при застосуванні осмотичних ділататорів зміни БТМ були найменшими, що дозволило рекомендувати їх при підготовці шийки матки у вагітних з патологічним прелімінарним періодом, патогенетичною основою якого є гіпертонічна дисфункція матки на фоні підвищеного базального тонусу. Вихідний БТМ серед вагітних- ваготоніків ІV групи виявився на 4,7 та на 6,0 мм рт.ст. більшим, у порівнянні з вихідним БТМ у ІІ та V групах (р<0,05).

Вихідний індекс Бішопа в ІІ групі був також у 1,9 раза більшим, ніж у ІV групі, та в 2,7 раза більшим, у порівнянні із вихідною "зрілістю" шийки матки в ІV групі серед парасимпатикотоніків. Так само вихідна "зрілість" шийки матки в ІІІ та V групах була на 1,4 та на 1,6 бала більшою, ніж у ІV групі, та на 2 і 2,2 бала більшою, у порівнянні із вихідним індексом Бішопа у вагітних-ваготоніків ІV групи (р<0,05).

Серед парасимпатикотоніків у 75,0 % жінок ІІІ групи та в 71,0 % пацієнток ІV групи вихідний БТМ перевищував 15 мм рт.ст. У ІІІ та ІV групах на ваготоніків прийшлося 62,5 % від усіх кесаревих розтинів. Тобто, у вагітних жінок із переважанням парасимпатичної нервової системи, "незрілою" шийкою матки та підвищеним БТМ, що на нашу думку свідчить про "ацетилхолінову контрактуру" шийки матки, призначення естрогенного фону недоцільне. У наших дослідженнях у таких випадках прийшлось удатися до другого етапу підготовки осмотичними ділататорами. Вагітні-парасимпатикотоніки з ожирінням складають групу ризику оперативного розродження.


ІІ ІІІ IV(e) IV(л) V

Естрогенний Осмотичні Естроген- Естроген- Проста-

фон ділататори ний фон+ ний фон+ гландини

осмотичні осмотичні

ділататори ділататори

( І етап ) ( ІІ етап )

Рис.2. Динаміка змін базального тонусу матки (БТМ) при різних методах підготовки за даними кардіотокографії


Проведено аналіз частоти гнійно-запальних ускладнень у породіль. Незважаючи на те, що найбільший відсоток клінічних проявів гнійно-запальних захворювань (ГЗЗ) був у V групі – 10,06,7 %, ця різниця виявилася статистично незначущою. Що стосується частоти гнійно-запальних ускладнень неонатального періоду, розбіжності між групами з різними методами підготовки були статистично невірогідними, але найбільш серйозні випадки спостерігалися в групі підготовки простагландинами (адіпозо-некроз сідниць – 1 випадок, гнійний менінгіт та гнійний кон'юнктивіт – 1 випадок). Щодо переведень дітей у дитячу лікарню, найбільша кількість припадала на ІІІ групу – 4 випадки, але різниця була статистично недостовірною. При аналізі частоти запальних змін плаценти нами була виявлена тенденція до їх статистично вірогідного збільшення в ІV групі (37,18,2 %), що було в 4,6, 3,1 та 5,5 раза більше, ніж у І, ІІ та V групах відповідно (р<0,05). При порівнянні ІІІ та ІV груп різниця складала 14,4 % та була статистично незначущою. Ці запальні зміни плаценти не досягали критичного рівня клінічної маніфестації інфекції, що було підтверджено аналізом частоти ГЗЗ у групах з різними методами підготовки. Крім того, частота ПРПО як важливого патогенетичного індикатора, що випереджає внутрішньоутробне інфікування плода, в ІV групі була найменшою та склала 5,7 3,9 % (у контрольній групі – 26,0 4,4 %) (р<0,05).

Таким чином, отримані дані дозволили нам розробити діагностичні та лікувальні алгоритми диференційованого підходу до підготовки шийки матки перед пологами з метою підвищення ефективності підготовки, збільшення відсотка фізіологічних пологів та зменшення частоти випадків оперативного розродження.


ВИСНОВКИ


У дисертації наведено теоретичне узагальнення і пропонується нове вирішення проблеми преіндукційної підготовки шийки матки у вагітних жінок з урахуванням рівня в крові простагландинів Е2 та F2a, їх співвідношення, рівня естрадіолу та тестостерону і їх співвідношення, ступеня "зрілості" шийки матки, базального тонусу матки, стану вегетативної нервової системи та росто-вагового коефіцієнта, шляхом диференційованого застосування різних методів підготовки , що дозволить підвищити ефективність підготовки шийки матки, збільшити відсоток фізіологічних пологів та зменшити частоту випадків оперативного розродження.

1. Ефективність підготовки шийки матки за індексом Бішопа в групах підготовки осмотичними ділататорами (86,47,3 %) та