LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування комплексної терапії ендоцервікозів, ускладнених папіломавірусною інфекцією

знайдені нами у цитоплазмі атипових клітин, тоді як у зразках Ca in situ (взятих для порівняння із архіву) забарвлювались ядра епітеліоцитів. Цей феномен ми пояснювали тим, що ВПЛ-інфекція у наших пацієнток мала субклінічний та латентний характер і папіломавірус персистував, скоріше, в епісомальній формі, не реалізуючи свій онкогенний потенціал у повній мірі, тоді як при малігнізації ДНК вірусу інтегрує з ядром клітини-„хазяїна".

„Утримання" вірусу в латентному стані зумовлює напруження цервікального імунітету і, навпаки, дисемінація ВПЛ-інфекції в організмі триває на тлі імунодефіциту. При дослідженні локального клітинного імунітету у цервікобіоптатах при ВПЛ-позитивному ендоцервікозі ми зареєстрували достовірне зниження рівня CD4+ та CD8+імуноцитів і розцінювали це як послаблення імунно-захисних властивостей ектоцервіксу, зумовлене колонізацією слизової оболонки ШМ папіломавірусом та несприятливим для імунокомпетентних клітин передпухлинним мікрооточенням у зонах ЦІН. Свій висновок ми підкріплювали верифікацією вірусіндукованих диспластичних змін шийкового епітелію паралельно із дефіцитом хелперних та цитотоксичних імуноцитів. Антигенпрезентуючі дендритні HLA-DR+клітини на фоні ВПЛ-інфекції мали зіркоподібно розвинені цитоплазматичні відростки (для поширення активної площі), скупчувались побіля базальної мембрани (ознака активного руху), кількісно збільшувались порівняно із ВПЛ-негативним варіантом. Локалізація цих імуноцитів відображала "ворота" вірусної інвазії та патологічної проліферації епітеліоцитів: базальний і парабазальний шари епітелію. Враховуючи властивість папіломавірусу інфікувати, насамперед, камбіальні епітеліоцити, базальні скупчення дендритних клітин ми розцінювали як адекватне залучення їх у зону вторгнення вірусу для "утримування" його в базальному шарі епітелію, як у "резервному сховищі". Про такі властивості дендритних клітин існують поодинокі повідомлення (Гантиевская Ю.А., 2001, Макаренкова В.П., 2002). Але відносний дефіцит Т-лімфоцитів та наявність дисплазії, паралельно із підвищенням рівня HLA-DR-молекул, не дозволили вважати імунний противірусний захист ектоцервіксу при ендоцервікозі достатнім. Кількість CD19+клітин (попередників В-лімфоцитів) та їх локалізація (субепітеліальна строма) не залежала від ВПЛ-інфікованості. Присутність незрілих В-лімфоцитів у цервікобіоптатах свідчила про резервні можливості імунологічного апарату ШМ для гуморального імунного захисту.

Важливим результатом проведеної роботи було виявлення сильних та значимих кореляційних зв'язків (p<0,05) між числом імуноцитів у біоптатах і кількістю атипових клітин у мазках-відбитках із ектоцервіксу.

При ВПЛ-негативному ендоцервікозі був зареєстрований зворотній корелятивний взаємозв'язок між цитологічними маркерами ЦІН та лімфоцитами CD4+, CD8+, CD19+ (таблиця 1). Це означає, що зменшення рівня імуноцитів у тканині ШМ супроводжується збільшенням атипових епітеліоцитів у цервікоцитограмах, притаманних ЦІН.

При ВПЛ-позитивному ендоцервікозі вище зазначені кореляційні зв'язки також мали місце(таблиця 2). Цитологічні маркери ВПЛ-інфекції (койлоцити, двохядерні клітини) були у достовірно зворотній кореляційній взаємозалежністі (р<0,05) з CD4+ імуноцитами („хелперами") та CD8+імуноцитами (цитотоксичними). Така кореляція вказувала на вибіркову участь локального клітинного Т-імунітету у противірусному захисті, дефіцит якого сприяє ВПЛ-інфікованості шийки матки.

Спільною для обох груп, незалежно від ВПЛ-ніфікованості, виявився характер зв'язку дендритних та атипових клітин. Кількість дендритних HLA-DR+імуноцитів корелятивно підвищувалась разом із числом диспластично „ушкоджених" клітин, що свідчить про відносну напругу антиген-презентуючої ланки місцевого імунітету при ендоцервікозі у відповідь на з'явлення передпухлинної трансформації епітеліоцитів.

Таким чином, виявлені кореляційні зв'язки свідчили про єдиний патогенетичний механізм імунопатичних та патоморфологічних змін в епітелії шийки матки при ендоцервікозі та про подвійний вплив папіломавірусної інфекції як на імунологічний апарат, так і морфологічну структуру ектоцервіксу. Виявлена кореляція ще раз підкреслює необхідність діагностики стану клітинно-опосередкованого локального імунітету в цервікобіоптах із перехідної зони ектоцервіксу для визначення ступеню патоморфологічних змін і відповідного лікування.

Таблиця 1.

Кореляційні зв'язки імуноцитів з атиповими епітеліоцитами при ВПЛ-негативному ендоцервікозі n=24



Дискаріоцити






Дискаріоцити



2-х ядерні





2-х ядерні


r =0,95+0,01*

(p<0,001)


СД4+




СД4+клітини


–0,90+0,06

(p<0,001)

–0,81+0,10

(p<0,001)


СД8+



СД8+клітини


–0,99+0,006

(p<0,001)

–0,95+0,04

(p<0,001)

0,81+0,10

(p<0,001)


СД19+


СД19+клітини


–0,90+0,06

(p<0,001)

–0,94+0,05

(p<0,001)

–0,74+0,18

(p<0,001)

0,95+0,01

(p<0,001)


HLA-DR+

HLA-DR+
клітини


0,92+0,05

(p<0,001)

0,86+0,09

(p<0,001)

–0,89+0,06

(p<0,001)

–0,89+0,06

(p<0,001)

–0,84+0,11

(p<0,001)


Таблиця 2.

Кореляційні зв'язки імуноцитів з атиповими епітеліоцитами при ВПЛ-позитивному ендоцервікозі n=32



Койлоцити





Койлоцити



Дискаріоцити




Дискаріоцити


r=0,91+0,02*

(p<0,001)


2 ЯДК



2-х