LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування комплексної терапії ендоцервікозів, ускладнених папіломавірусною інфекцією

ядерні


0,92+0,07

(p<0,001)

0,91+0,02

(p<0,001)


СД4+


СД4+клітини


–0,65+0,14

(p<0,01)

–0,65+0,14

(p<0,01)

–0,75+0,12

(p<0,01)


СД8+

СД8+клітини


–0,49+0,09

(p<0,05)

–0,43+0,21

(p<0,5)

–0,60+0,16

(p<0,05)

0,88+0,05

(p<0,0001)


СД19+

СД19+клітини


–0,48+0,19

(p<0,5)

–0,59+0,17

(p<0,05)

–0,49+0,19

(p<0,5)

0,62+0,15

(p<0,01)

0,39+0,21

(p<0,5)


HLA-DR+
клітини


0,65+0,14

(p<0,01)

0,60+0,16

(p<0,05)

0,70+0,13

(p<0,01)

–0,89+0,05

(p<0,001)

–0,87+0,05

(p<0,001)

–0,52+0,18

(p<0,5)


* – тут і далі r – коефіцієнт кореляції


Запропонований нами поетапний імуномодулюючий терапевтичний комплекс з використанням неовиру, протефлазіду, віферону сприяв елімінації папіломавірусу майже у кожної третьої із пролікованих жінок (33,8%), що у 3 рази частіше, ніж при використанні традиційного противірусного засобу, ацикловір (p<0,05). Стосовно морфологічної структури ШМ – цервікальна інтраепітеліальна неоплазія на тлі ендоцервікозу виявилась нестійкою під впливом імуномодуляторів: зникли ознаки дисплазії як у ВПЛ-негативних так і у ВПЛ-позитивних хворих: кольпоскопічно у 100% і 70,6% пролікованих, цитологічно – у 100% та 77,5%, гістологічно – у 100% та 75%, відповідно. Відбувся переросподіл цервікоцитограм за Папаніколау (рис.3).

ІІІ група

ІVгрупа

Рис. 3. Цитологічний контроль після І етапу імуномодуляції

Результати цитологічного дослідження при ВПЛ-негативному (ІІІ група) та при ВПЛ-позитивному ендоцервікозі (ІV група) вказують на позитивну динаміку цитоморфологічної стуктури ШМ на фоні імуномодулюючої терапії (порівняно з рис.1). Після імунокорекції досягнуто співбіжність цитологічного та гістологічного діагнозів у 94,5%, що сприяло підвищенню діагностичної цінності цитологічного дослідження.

Доцільність такого комплексу підтверджена на імуногістохімічному рівні. Таблиця 3 відображає кількісний рівень локальних імуноцитів, з'ясований морфометричним методом стандартних площ у 5 полях зору (х 60).

Таблиця 3.

Імуногістохімічне дослідження шийки матки


Клітинні імунні фактори

ВПЛ-негативні, N=24

ВПЛ-позитивні, N=32


До

лікування

Після

імунокорекції

До лікування

Після

імунокорекції

CD4+

число

5,50,3

7,90,2*

2,60,2**

6,10,3*

CD8+

число

17,40,3

40,60,9*

10,70,5**

30,21,2*

HLA-

DR+

число

17,70,5

11,60,7*

24,70,7**

16,30,3*


відростки

хаотично

біполярно

хаотично

біполярно

* – порівняно із даними до лікування, ** – порівняно із ВПЛ-негативними (р<0,05)

Після імуномодуляції відмічались достовірне підвищення рівня CD4+, CD8+, CD19+клітин, та зниження кількості HLA-DR+імуноцитів у цервікобіоптатах. Зміни числа імуноцитів одночасно із зникненням морфологічних ознак ВПЛ-індукованої дисплазії та початком спонтанної епітелізації вогнища ектопії розцінювались як ознака послаблення антигенної "навантаженості" ШМ та регресу патологічного процесу.

Клінічна оцінка ефективності імуномодулюючої комплексної терапії ендоцервікозу графічно представлена на рис.4.

Рис. 4. Частота ускладнень і рецидивів ендоцервікозу (%) після традиційного лікування (контроль) та комплексної терапії (порівняння). Примітка. * – порівняно із контролем, (p<0,05).

Клінічні результати запропонованого нами лікування свідчать про скорочення термінів епітелізації вогнища ендоцервікозу на 10-12 діб, зменшення частоти ускладнень після деструкції ШМ (затримок епітелізації, кровотечі із ділянки некрозу, загострень хронічного аднекситу, болісних менструацій та овуляції) у 2,8 рази серед ВПЛ-негативних пацієнток та у 2,5 рази серед ВПЛ-носіїв, зниження рівня рецидивів протягом року у 2,8 та 3,2 рази, відповідно.


ВИСНОВКИ

В результаті проведеної роботи запропоновано нове рішення щодо діагностично-лікувального алгоритму при ендоцервікозі, спрямованого на усунення локального імунодефіциту та епітеліальної дисплазії, на основі виявлених етіопатогенетичних зв'язків між ступенем патоморфологічних змін шийкового епітелію, станом імунологічного апарату ШМ та ВПЛ-інфікованостю.

1. Папіломавірусна інфекція у жінок репродуктивного віку із ендоцервікозом виявляється у 57,6% і перебуває переважно у субклінічній формі, що вдвічі частіше ніж із візуально здоровою ШМ (29,4%) та характеризує ендоцервікоз як сприятливий фон для вірусної інвазії.

2. ВПЛ-позитивний ендоцервікоз ускладнюється цервікальною інтраепітеліальною неоплазією частіше у 4,6 разів ніж ВПЛ-негативний, що свідчить про вірусіндукований характер дисплазії. Найбільша частота ЦІН реєструється на фоні епідермізуючого ендоцервікозу порівняно із проліферуючим та звичайним.

3. Кольпоскопічні та гістологічні діагнози співпадають у 97,4%, незалежно від інфікування папіломавірусом. На фоні ВПЛ-інфекції розбіжність результатів цитологічного дослідження із верифікацією зустрічається у 52,3% ендоцервікозу, полягає у цитологічній гіпердіагностиці ЦІН і усувається після комплексної імуномодуляції, тоді як на тлі ВПЛ-негативного ендоцервікозу така розбіжність – не достовірна.

4. Наявність епітеліоцитів у передраковому стані при ендоцервікозі підтвержується на біохімічному рівні у 19,1% цервікобіоптатів, де реєструється гіперекспресія імуногістохімічного маркеру онкоцитотрансформації, білка р16ІNK4, при цьому локалізація