LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування комплексної терапії з вобензимом та кандесартаном хворих на гострий інфаркт міокарда поєднаний з гіперурикемією

супутньому хронічному бронхіті, цукровому діабеті, експериментальному гіпертиреозі, гастродуоденальних виразках та їх диференційована терапія" (№ державної реєстрації 0103U001017), співвиконавцем якої є аспірант Р.Я. Боднар.

Мета дослідження. Підвищення ефективності лікування хворих на гострий інфаркт міокарда, поєднаний з гіперурикемією, шляхом корекції метаболічних та гемодинамічних порушень комбінованою терапією з блокатором рецепторів ангіотензину ІІ кандесартаном і поліензимним препаратом вобензимом.

Завдання дослідження.

  • Уточнити особливості клінічних проявів інфаркту міокарда, асоційованого з гіперурикемією, а також дослідити стан систолічної та діастолічної функції міокарда в залежності від рівня урикемії.

  • Дослідити послідовність морфофункціональних змін міокарда при експериментальній гіперурикемічній кардіоміопатії і встановити патоморфологічні особливості інфаркту міокарда поєднаного з порушенням обміну уратів.

  • Встановити особливості проявів дисліпідемії, вільнорадикального окиснення ліпідів і білків, гемокоагуляції та імунної реактивності організму у хворих на інфаркт міокарда з різним рівнем вмісту в плазмі крові сечової кислоти.

  • Визначити клінічну ефективність і безпеку застосування кандесартану та вобензиму у складі комбінованої терапії хворих на гострий інфаркт міокарда, асоційований з гіперурикемією у порівнянні зі стандартним лікуванням інфаркту міокарда.

    Об'єкт дослідження – хворі на інфаркт міокарда.

    Предмет дослідження – клінічний перебіг та патогенетичні ланки інфаркту міокарда асоційованого з гіперурикемією, ефективність і безпека застосування кандесартану і вобензиму в комбінованій терапії хворих на гострий інфаркт міокарда.

    Методи дослідження - для оцінки особливостей перебігу інфаркту міокарда ускладненого гіперурикемією використовували загальноклінічні методи дослідження, ехо- і доплерехокардіографічний метод, а також лабораторні дослідження для оцінки клітинного та гуморального імунітету, ліпідного профілю крові, перекисного окиснення ліпідів і білків та стану антиоксидантного захисту, системи гемостазу. З метою уточнення впливу гіперурикемії на структурні компоненти серця проведено експеримент за методикою О.В. Синяченко, В.К.Гриня, а також аналіз протоколів розтину і некропсій померлих від інфаркту міокарда при сечокам'яній хворобі. Загальноприйняті гістологічні методи використано для визначення морфофункціональних змін серця, електронно-мікроскопічні – для дослідження морфофункціонального стану міокарда лабораторних тварин, а також лімфоцитів і тромбоцитів крові хворих на інфаркт міокарда.

    Наукова новизна одержаних результатів. Уперше проведено комплексні клінічні, експериментальні та морфологічні дослідження морфофункціонального стану серця при гіперурикемії.

    Уперше в Україні проведено дослідження, спрямоване на вивчення особливостей клінічних проявів інфаркту міокарда залежно від вмісту в крові сечової кислоти. Встановлено, що гіперурикемія сприяє розвитку ускладнень інфаркту міокарда, гіперкоагуляції, сповільненню обмежування некротичного осередку в міокарді. Показано, що гіперурикемія переважно діагностується у хворих на повторний великовогнищевий і трансмуральний інфаркт міокарда у поєднанні із тяжкою артеріальною гіпертензією, серцевою недостатністю, ожирінням і цукровим діабетом на фоні зниженої імунної реактивності.

    Виявлено, що хворим на інфаркт міокарда, асоційований з гіперурикемією притаманні значні зміни ліпідної тріади, активації вільнорадикального окислення як ліпідів, так і білків, пригнічення антиоксидних процесів, а також виникає систолічна і діастолічна дисфункція серця.

    Експериментально уточнено, що високий рівень в плазмі крові продуктів пуринового обміну здатний модифікувати морфологічну організацію інтактного серця, що проявляється гіперурикемічною кардіоміопатією. Ініціальним проявом її розвитку є ушкодження ендотеліоцитів гемокапілярів, енергетичного та скоротливого апаратів кардіоміоцитів із наступним міоцитолізом, гіалінозом артеріол, розвитком неспецифічного проліферативного васкуліту, ендокардиту, міокардиту і в кінцевому результаті - дифузним кардіофіброзом. Морфологічно у померлих від інфаркту міокарда з тривалою урикемією (уратна сечокам'яна хвороба) встановлено більш високий ступінь прояву атеросклерозу коронарних артерій серця, стенозу їх просвіту за рахунок потовщення та мультиплікації еластичних мембран, розвиток переважно трансмурального та обширного інфаркту міокарда, достовірне переважання відносної кількості лейкоцитів в периінфарктному інфільтраті.

    З'ясовано, що на госпітальному етапі лікування хворих на інфаркт міокарда базисна стандартна терапія недостатньо усуває симптом гіперурикемії, дисметаболічні порушення та ремоделювання серця.

    Клінічними дослідженнями обґрунтовано диференційований підхід до застосування кандесартану або вобензиму при лікуванні хворих на гострий інфаркт міокарда, поєднаний з гіперурикемією.

    Практичне значення одержаних результатів. Встановлено взаємодоповнюючий клінічний ефект комбінованої терапії з кандесартаном і вобензимом. При застосуванні комбінованої терапії з кандесартаном спостерігається більш виражений гіпоурикемічний, гіпотензивний, антиоксидантний єфекти, покращується внутрішньосерцева гемодинаміка. В той же час вобензим в комбінації із стандартним методом лікування має виразніший гіпотригліцеридемічний, гіпокоагулятивний та імуномодулюючий ефекти.

    Доведено, що додаткове включення до стандартного лікування кандесартану в дозі 4 мг на добу, або вобензиму в дозі 3 драже тричі на добу протягом госпітального періоду перебігу гострого інфаркту міокарда, асоційованого з гіперурикемією є безпечним і ефективним.

    Визначення вмісту сечової кислоти в крові хворих на інфаркт міокарда доцільно використовувати як додатковий прогностичний критерій перебігу хвороби.

    За матеріалами дослідження видано інформаційний лист № 85 – 2005

    М.І. Швед, Р.Я. Боднар "Корекція міокардіальної дисфункції та гіперурикемії із застосуванням препарату "Кандесар" у хворих на інфаркт міокарда" (рішення ПК "Кардіологія і ревматологія", протокол № 4 від 5.04.2005 р.).

    Отримані результати впроваджені в практику кардіологічних відділень Львівського обласного клінічного лікувально-діагностичного кардіологічного центру, Сумського обласного кардіологічного диспансеру, Чернівецького обласного кардіологічного диспансеру, Тернопільської обласної клінічної комунальної лікарні, Житомирської обласної клінічної комунальної лікарні ім. О.Ф. Гербачевського, а також в навчальний процес кафедр факультетської терапії, шпитальної терапії № 1, патологічної фізіології Тернопільського


  •