LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування комплексної терапії з вобензимом та кандесартаном хворих на гострий інфаркт міокарда поєднаний з гіперурикемією

державного медичного університету імені І.Я. Горбачевського.

Особистий внесок здобувача. За проблемою дослідження самостійно підібрано та проаналізовано літературні джерела, що дало можливість визначити її актуальність та теоретичні положення; здійснено підбір, загальноклінічне обстеження та лікування хворих на інфаркт міокарда, проведено статистичну обробку отриманого матеріалу, написано всі розділи роботи. Лабораторні обстеження проведені на базі клінічної лабораторії Тернопільської обласної клінічної комунальної лікарні, міжкафедральної науково-клінічної лабораторії (Атестат акредитації – серія КДЛ № 001484 від 3.10.2003 р.) лікувально-діагностичного центру університету та кафедри медичної хімії Тернопільського медичного університету імені І.Я. Горбачевського за безпосередньою участю автора. Експериментальні морфологічні дослідження проведені на кафедрі патологічної анатомії та гістології за консультації д.б.н., професора К.С. Волкова. Висновки та практичні рекомендації сформульовано сумісно із науковим керівником. У наукових працях, опублікованих у співавторстві, а також у тій частині актів впровадження, що стосується науково-практичної новизни, автору належить основний внесок.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дослідження оприлюднені на Всеукраїнській науково-практичній конференції "Актуальні питання теоретичної та практичної медицини" (Суми, 2002), на підсумковій науково-практичній конференції "Здобутки клінічної та експериментальної медицини" (Тернопіль, 2002), науково-практичній конференції "Актуальні питання кардіології і ревматології" (Київ, 2003), XLVII підсумковій науково-практичній конференції, присвяченій 150-річчю з дня народження академіка І.Я. Горбачевського (Тернопіль, 2004), VI Національному конгресі патофізіологів України з міжнародною участю (Чернівці, 2004), а також на V, VI, VII, VIII, IX Міжнародних медичних Конгресах студентів і молодих вчених (Тернопіль, 2001-2005).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 18 наукових праць, із них 5 (3 одноосібні) – у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 13 – у матеріалах конгресів, з'їздів, конференцій.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота складається з вступу, 5 розділів, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків, рекомендацій щодо наукового і практичного використання здобутих результатів, списку використаних літературних джерел (239 найменувань), додатків. Текст дисертації викладений на 187 сторінках принтерного друку і містить 23 таблиці та 31 рисунок. Бібліографічний опис літературних джерел (151 кирилицею та 88 латиною), ілюстрації та додатки викладені на 51 сторінці.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ


Клінічна характеристика хворих, матеріали та методи дослідження.

Клінічні, лабораторні, інструментальні та експериментальні дослідження проведені із дотриманням вимог біоетики (протокол комісії з біоетики Тернопільського державного медичного університету імені І.Я. Горбачевського

№ 5 від 17.03.2005 року). .

  • Клінічна характеристика хворих. Для вирішення поставлених задач проведено аналіз результатів обстеження 162 хворих на інфаркт міокарда (ІМ). Всі хворі розподілені на 4 групи. В 1- у групу включено 49 пацієнтів, у яких ІМ поєднувався з гіперурикемією (0,590,06 ммоль/л), а в 2-у – 65 хворих на інфаркт міокарда без ознак підвищення понад допустиму норму в крові вмісту сечової кислоти (0,320,05 ммоль/л). Пацієнтам було призначене лікування рекомендоване Європейським Товариством Кардіологів (2002 р.).

    З метою визначення клінічної ефективності та безпеки застосування вобензиму і кандесартану, в свою чергу, було виділено ще дві групи хворих з гіперурикемією (ГУ): 3-ю групу – 24 пацієнти, яким додатково до стандартної терапії, починаючи з 3-ї доби перебігу ІМ, призначали Вобензим (Мукос - Фарма, Німеччина) в дозі 3 драже 3 рази на добу та 4-у групу – 24 хворих, яким додатково до стандартної терапії призначали Кандесар (Ranbaxy, Індія) в дозі 4 мг на добу.

    Середній вік хворих на ІМ без ГУ становив (66,719,78) років, а на ІМ з ГУ – (62,4610,76), (P>0,05). Контрольну групу склали 20 практично здорових людей.

    За показниками традиційного вимірювання артеріального тиску (дані амбулаторних карт) у групі хворих з високим рівнем у плазмі крові сечової кислоти (СК) спостерігалися вищі значення показників систолічного артеріального тиску (САТ) і діастолічного артеріального тиску (ДАТ), ніж у хворих без ГУ, відповідно (173,163,23) і (97,072,17) мм рт. ст. проти (152,773,13), (P<0,001) і (91,002,13), (P<0,005) мм рт. ст. При розподілі хворих за класифікацією експертів ВООЗ і Міжнародного товариства з гіпертензії встановлено, що ІМ з ГУ, частіше виникає у хворих із наявністю більш тяжкого ступеня артеріальної гіпертензії.

    Окрім артеріальної гіпертензії, до факторів визначаючих несприятливий перебіг ІМ слід віднести також ожиріння І-ІІ ступенів і цукрового діабету 2-го типу. Частота їх в різних групах теж виявилася різною. Так, ожиріння діагностовано у 18,37 % пацієнтів першої групи і 33,85 % - другої, цукровий діабет 2-го типу відповідно 4,08 і 26,15 %.

  • Спеціальні методи обстеження проводилися з метою визначення:

    - основних біохімічних показників крові, а також показників обміну ліпідів (ХС, ЛПВЩ, ЛПНЩ, ТГ і КА), фібриногену, фібринолітичної активності плазми методом лізису еуглобулінів за стандартними методиками (Гонський Я.І., 2001; Захария Е.А., 1990), вмісту дієнових кон'югат в крові (ДК) за Плацер в модифікації В.Б. Гаврилова, М.И. Микурдиної, малонового диальдегіду (МДА) за Р.А. Тимирбультієвої, Е.А. Селезнева (Захария Е.А., 1990), активності супероксиддисмутази (СОД), каталази (КТ) (Гонський Я.І., 2001), окиснювальної модифікації білків плазми крові за методикою Мещишена І.Ф. (1998);

    - стану клітинної та гуморальної ланок імунітету. Субпопуляційний склад лімфоцитів (Лф) визначали на основі виявлення поверхневих антигенів на лімфоцитах відповідно до загальноприйнятої методики за допомогою моноклональних антитіл CD3, CD4, CD8, CD19 ("Bioprobe", Голландія) на проточному цитофлюориметрі. Кількісний аналіз імуноглобулінів А, М, G за методом радіальної імунодифузії в гелі за Mancini (1965). Рівень циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) визначали в сироватці крові методом преципітації в 3 % розчині поліетіленгліколя з відносною молекулярною масою 6000 дальтон із наступною спектрофотометрією при довжині хвилі 450 нм. Морфофункціональний стан тромбоцитів і лімфоцитів вивчали за допомогою субмікроскопічних методик.

    Стан структурної функції серця оцінювали за допомогою ультразвукового апарату "Aloka 2000", використовуючи методику реєстрації і розрахунку


  •