LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування комплексної терапії краурозу вульви

розвитку захворювання на крауроз вульви.

Доведено, що при краурозі вульви у вагінальному слизу знижується вміст IgG, IgA та зростає вміст IgM, що свідчить про значну вагу порушень місцевої імунної реактивності у патогенезі захворювання.

На підставі порівняння клінічної ефективності різних схем лікування краурозу вульви доведено доцільність використання препаратів з імуномодулюючою дією (на прикладі препарату СолкоТриховак) у комплексній терапії захворювання.

Вперше проведено оцінку клінічної ефективності, науково обґрунтовано та запроваджено у практику метод комплексного лікування краурозу вульви з використанням препарату СолкоТриховак.

Практичне значення роботи.

Встановлено, що запропонована комплексна терапія забезпечує більш швидке усунення об`єктивних ознак та суб`єктивних скарг, збільшує тривалість ремісії захворювання.

На підставі результатів дослідження опрацьовано, обґрунтовано та впроваджено у практику роботи кількох жіночих консультацій та гінекологічних відділень м.м. Києва, Вінниці та Луганська новий комплексний метод консервативного лікування краурозу вульви.

Результати наукових досліджень за матеріалами дисертації використовують у навчальному процесі на кафедрах акушерства та гінекології факультетів післядипломної освіти Луганського та Донецького медичних університетів.

Особистий внесок здобувача.

Дисертантом проаналізована наукова література та патентна інформація з проблеми краурозу вульви. Самостійно проведено відбір та формування контрольної та основних груп жінок, клінічні спостереження за хворими, збирання анамнезу, вибір методик постановки діагнозу, призначення лікувальних засобів, оцінка їх ефективності, підготовка біологічного матеріалу, що його було узято до та після лікування. Особисто проведена статистична обробка та аналіз отриманих результатів дослідження, написані всі розділи дисертації, науково-практичні висновки та рекомендації, забезпечено їх впровадження у практику охорони здоров'я та публікація в наукових виданнях.

Апробація результатів дисертації.

Основні положення дисертаційної роботи були повідомлені та обговорені висвітлено на науково-практичній конференції у поліклініці Державного лікувально-оздоровчого управління України (1999), науковій конференції Київської міської асоціації акушерів-гінекологів (2000), науково-практичній конференції "Сучасні питання клінічної фармакології" (Вінниця,2003), науково-практичних конференціях ДЛОУ (1999, 2000 р.р.). Результати досліджень обговорено на засіданнях відділення ендокринної гінекології Інституту педіатрії, акушерства та гінекології АМН України (1999, 2000 ).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 5 робіт, з них 3 статті у фахових журналах, рекомендованих ВАК, 1 – у науково-практичному журналі, 1 – тези наукової конференції.

Структура та обсяг роботи.

Робота складається із вступу, огляду літератури, викладу основних методик досліджень, 4 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення отриманих результатів, висновків та практичних рекомендацій, списку використаних літературних джерел. Робота викладена на 155 сторінках тексту, проілюстрована 36 таблицями і 6 мікрофотографіями, які займають 6 сторінок. Список використаних джерел містить 117 публікацій, які займають 13 сторінок.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ


Об'єкт та методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань проведено комплексне клініко-параклінічне обстеження 103 пацієнток з краурозом вульви та 20 практично здорових жінок аналогічного віку, які склали контрольну групу. Обстеження та лікування хворих здійснювали на базі гінекологічного відділу поліклініки № 1 Державного лікувального Управління при Адміністрації Президента України.

Вивчення особливостей клінічного перебігу краурозу вульви ґрунтувалось на аналізі скарг пацієнток, даних вульвоскопічного та кольпоскопічного обстеження, цитологічному дослідженні вагінальних мазків. Ступінь патологічних (суб`єктивних та об`єктивних) ознак краурозу виражали в балах, використовуючи градацію кольору вульви: рожевий – 0, вже соковитий (пiсля лiкування) чи ще соковитий (у здорових) – 1, блідий – 2, пергаментний – 3. При вульвоскопії зміни слизової визначали за балами відповідно до загальновживаної системи (Е.В.Коханевич, 1997): 1 – нормальна слизова оболонка; 2 – доброякісні гіпертрофічні, атрофічні та запальні зміни, а також проліферативні процеси доброякісного характеру (папіломи, кондиломи та інші продуктивні утворення); 3 – атиповий епітелій, в тому числі усі різновиди дискератозів, лейкоплакія, йоднегативні ділянки, та еритроплакія, як передракові зміни, на тлі яких найчастіше виникає рак; 4 – рак вульви, до якого входять і його початкові форми (груба лейкоплакія, І- ІІ картина раннього раку). Ступінь цитологічних змін у мазках слизу з піхви виражали у балах за такими ознаками: 1 – цитограма без особливостей; 2 – запальний процес, багато лейкоцитів; 3 – проліферація клітин плаского, перехідного, циліндричного епітелію, метаплазія, гіперкератоз (зі запаленням чи без нього), які за відповідної клінічної картини можна тлумачити, якщо немає менопаузи, як ендоцервікоз, поліп, лейкоплакія проста тощо; 4 - слабка, помірна дисплазія плаского епітелію на тлі доброякісних патологічних процесів або у ділянці незміненої складності; 5 – тяжка дисплазія плаского епітелію, на тлі доброякісних патологічних процесів.

Стан гормонального гомеостазу досліджували шляхом визначення вмісту статевих гормонів (естрадіолу, прогестерону) в сироватці периферичної крові радіоімунним методом (F.A.Leidenberger,1995) з використанням стандартних наборів реагентів виробництва ІБОХ АН Беларусі.

Кількісне визначення імуноглобулінів провадили методом радіальної імунодифузії у гелі (G.Manchini et al., 1965) з використанням моноспецифічних протисироваток вітчизняного виробництва до окремих Ig. Стан місцевого імунітету оцінювали за вмістом в цервікальному слизу відповідних імуноглобулінів та секреторних імуноглобулінів.

Проведено також аналіз використання різних схем консервативного лікування краурозу вульви. Для цього всі пацієнтки методом рандомізації були розподілені на дві групи: порівняння (54 жінки), які отримували лише базисну терапію (седативні, мазь метилурацилова, вітамін В15 та лазерне опромінення вульви, яке проводили гелій-неоновим лазером ЛГН-III з потужністю випромінення на виході зі світловоду 1,5 мВт/см2 при відстані до вульви 20 см, тривалість процедури 10 хв, кількість процедур – 12 ) та основну – 49 пацієнток, які додатково до базисної терапії отримували препарат СолкоТриховак (2 ін'єкції з інтервалом через тиждень і третя – через рік).

Для об'єктивізації отриманих даних проведена математична обробка результатів з використанням методів варіаційного і критеріального аналізів за допомогою пакету програм Exell Microsoft Office та програми "Біостат" (С. Гланц, 1999).

Результати власних досліджень та їх обговорення.

Встановлено, що основними чинниками ризику та преморбідним тлом розвитку краурозу вульви можуть слугувати запізніле встановлення та порушення менструального ритму, мала кількість вагітностей та пологів, захворювання нервової системи, шлунково-кишкові та алергійні хвороби. Вік розвитку краурозу вульви переважно преклімактеричний,