LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування комплексної терапії краурозу вульви

імунопатогенез краурозу вульви може суттєво відрізнятися від поліетіологічної старечої сверблячки навзагал. Не виключено, що рівень імуноглобулінів, досліджених у даній роботі, може не відігравати суттєвої ролі у патогенезі краурозу вульви. Не збігаються отримані нами середньостатистичні дані також з результатами тих авторів, які твердять, що при краурозі вульви у вмісті імуноглобулінів класів М та G відбувається, за пересічностатистичними даними, помірковане та недостовірне іх підвищення. Незначне зниження ми спостерігали лише у вмісті IgА. Разом з тим, при аналізі індивідуальних даних зазначено, що у 52% хворих на крауроз вульви вміст IgG перевищував верхню межу норми, а у 40% він був нижчий її нижньої межі.

Згідно сучасних принципів статистичного аналізу, ми вважали, що норма має вкладатися у межі інтегралу вірогідностей р = 0,95, тож за верхню межу норми у наведених нами контрольних даних повинна використовуватись величина M+2σ = 12,25+2х4,75 = 21,75, а за нижню її межу - величина M-2σ = 12,25-2х4,75 = 2,75. Використання такого підходу показало, що у дослідженому нами контингенті хворих на крауроз вульви немає жодної особи, у якої вміст IgG крові був би вищий від верхньої межі або нижчий від нижньої межі норми.

Такі розбіжності між нашими та даними літератури схиляють до думки, що вибір неоднорідних контингентів, досліджуваних різними авторами, може мати вирішальне значення в отриманні великої міждослідницької різниці [Штемберг М.И, 1980].

Отримані результати про зниження серед хворих на крауроз, порівняно з жінками контрольної групи, вмісту імуноглобулінів піхвового слизу, стали обґрунтуванням доцільності використання імуностимулятора (СолкоТриховак) краурозу вульви в комплексній терапії цього захворювання. Бберучи до уваги комплексний характер клініко-параклінічних порушень та механізмів розвитку краурозу, було опрацьовано комплекс лікувальних заходів. Виходячи з мультисистемності порушень, вважали за потрібне застосувати такий комплекс лікування, кожна з ланок якого мала би певну терапевтичну спрямованість. А саме, засоби заспокійливої дії (настій валеріани по 15 крапель 3-4 рази на добу), вітамін В15 (по 1 таблетці 3 рази на добу), місцево 5% метилурацилова мазь.

Встановлено, що з 49 хворих, лікованих з використанням препарату СолкоТриховак, у - переважної більшості – 36 пацієнток, рани та шпарини слизової оболонки та шкіри вульви зникли. Серед більш як третини пролікованих за запропонованою схемою, цілковито зникли сверблячка (у 19 ) та печія (у 18) вульви та її сухість (19).

Достовірні відсоткові різниці типу "після-до" комплексного лікування з імуностимулятором хворих на крауроз вульви ранжовано у порядку їх зменшення у табл. 6.

Використання СолкоТриховаку у комплексній терапії краурозу вульви забезпечило позитивні зміни у вмісті імуноглобулінів вагінального слизу. Так, у цервікальному слизу після лікування вміст імуноглобуліну IgA збільшився на 181,2%, тобто у 2,8 рази, в той час як у сироватці крови – лише на 36,7%. Концентрація імуноглобуліну IgG в піхвовому слизу стала на 66,8% вища, аніж до початку лікування.

Звертало на себе увагу, що рівень імуноглобуліну IgG в піхвовому слизу після комплексного лікування з імуностимулятором не відрізнявся від контрольного рівня (PΔM = 0,75). Цим засвідчено не лише терапевтичний ефект, але й нормалізацію показника в групі жінок, які отримували препарат.

Терапевтичний ефект наближення до контролю спостерігали не лише за двома статистичними показниками (тобто e(%)здорта PDМздор), а в деяких випадках навіть за одним-єдиним статистичним показником - достовірності (PDМздор): при тому, якщо до лікування різниця від контролю була достовірною, то й опісля лікування вона залишалася достовірною, але при цьому вірогідність достовірності стала на кілька порядків меншою – для SIgAта IgMпіхвового слизу, і навпаки, якщо до комплексного лікування різниця у рівні імуноглобулінів цервікального каналу щодо контролю була недостовірною, то після лікування цей рівень недостовірності ставав ще вищим (у 7 разів для IgG та у 2 разидля IgA).

Що стосується рівня імуноглобулінів сироватки крові, то певні закономірності виявлено лише щодо IgA: у порівнянні "після-до" лікування, його вміст зазнав помітного й достовірного терапевтичного впливу - e(%)до = 36,7 %, PDM = 1,4*10-7 (ще більшого поліпшення засвідчено методом спряжених пар - PMD = 2,3*10-11). У порівнянні "після-контроль" вміст імуноглобуліну зазнавав після лікування навіть підвищення на 51,4 % проти контролю.

Проведено також статистичний аналіз відмінностей не лише "до-після лікування, але і порівняння з контрольною групою, тобто групою умовно здорових жінок без ознак краурозу вульви (табл. 7). З огляду на те, чи сприяло лікування з імуностимулятором нормалізації показників, тобто досягненню властивих контрольній груп величин.

Звертає на себе увагу те, що рівень імуноглобуліну IgGпіхвового слизу після комплексного лікування з імуностимулятором від контрольного рівня майже не відрізнявся – лише на –9,2 % та ще й різко недостовірно (PDM = 0,75).

Принцип, покладений в основу табл. 7, полягає в тому, що на першому місці той показник, який не лише досяг контрольної величини, але й перевершив її, (імуноглобулінIgAкровi). На другому місці показник, який не лише впритул досяг контролю, але й відрізняється від останнього вельми незначно (імуноглобулін IgGпіхвового слизу, цитологічні зміни у піхві). На третьому місці показник, який так і не досяг контролю за рівнем відсоткового відхилення, але різниця від контролю недостовірна (імуноглобулін IgAпіхвового слизу). Нарешті, на четвертому місці показник, який не лише за рівнем відсоткового відхилення так і не досяг контролю, та до того ж від останнього ще й відрізняється достовірно (імуноглобулін SІgG піхвового слизу).

Усе це можна розцінювати як досягнення вираженого терапевтичного ефекту препарату та певним кроком уперед у порівнянні з лікуванням краурозу за попередніми методами.

Деякі автори [Петров Р.В., 1983] звернули увагу на те, що імунна система навіть в осіб старечого віку, за усієї глибини змін, зберігає здатність до відновлення функцій. Тож не дивно, що після лікування краурозу вульви концентрація імуноглобулінів усіх класів достовірно мала стійку тенденцію до нормалізації, хоча й не завжди досягала рівня контрольної групи.

Буде являти певний інтерес ранжування показників організму одночасно за обома критеріями, що наведено у табл. 8.

Таблиця доводить, що ранжування одночасно за обома критеріями геть позбавлено паралелізму. У той час, як вміст IgAпіхви значно перевершив відповідний рівень до лікування, однак суттєвої нормалізації він так і не досяг. І навпаки: попри те, що рівень IgG піхви порівняно з рівнем до лікування зазнав не такого значного підвищення, його вміст практично досяг рівня контролю. А рівень SIgAпіхви хоч і суттєво підвищувався, однак в порівнянні з контролем продовжував бути суттєво зниженим. І, нарешті, вміст ІgАкрові зазнав мінімальних змін в процесі лікування, але його рівень перевершив контрольний.

Такі наслідки проведених нами порівнянь доводять, що для кожного окремого імуноглобуліну взаємини "кров-вульва" та "післялікувальний ефект–досягнення контролю" – вельми не прості. Їх не можна витлумачити за одною-двома причинами, бо, як виявилося,