LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування комплексної терапії краурозу вульви

поведінка кожного імуноглобуліну індивідуальна.

Попри незначний (–37,2%) відсоток терапевтичної дії запропонованої схеми на цитологічні зрушення, все ж пощастило досягти контрольного рівня цитологічної картини вагінальних мазків. Аналізуючи стан гормонального балансу у хворих на крауроз вульви, які отримували різні схеми лікування, ми не виявили суттєвих змін рівня естрадіолу та прогестерону. Процес лікування майже не вплинув на кратність перевищення вмісту прогестерону порівняно з контролем.

Цей факт, з одного боку, не викликає сумнівів, оскільки серед складників комплексної терапії основної та порівняльної груп не було вжито якихось гормональних засобів, що могли б викликати відповідні зміни. З іншого боку, незмінність гормональних показників можна розглядати як позитивний момент, тому що, як правило, обстежені хворі були клімактеричного віку, і те чи інше втручання до їх гормонального статусу могло призвести до негативних наслідків.

Таким чином, результати проведених досліджень з використанням комплексного методичного підходу довели значну клінічну ефективність застосування препарату Солко Триховак у пацієнток з краурозом вульви. При цьому доведено, що ефективність препарату реалізується завдяки його здатності нормалізувати функціональний стан слизової оболонки вульви, за рахунок підвищення рівня у вагінальному слизі секреторних імуноглобулінів, що в кінцевому результаті забезпечує активацію обмінних процесів у вульві, яка зазнає значної атрофії при краурозі. Фармакологічні ефекти препарату спрямовані на ліквідацію порушень основних ланок патогенезу цього захворювання, що дозволяє рекомендувати використання розробленого методу лікування краурозу вульви в гінекологічній практиці.


ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання сучасної гінекології – уточнення особливостей ендокринного статусу та визначення імунної реактивності у хворих на крауроз вульви, обґрунтування, опрацювання та впровадження у практику удосконаленого методу лікування недуги, спрямованого на скорочення термінів лікування та зменшення частоти рецидивів захворювання.

1. Крауроз вульви розвивається переважно у жінок у пізньому клімактеричному періоді (60-80 років), однак трапляється й у жінок у передклімактерії (45-55 років), які серед пацієнток ДЛОУ зустрічається у 60%.

2. Чинниками ризику до розвитку краурозу вульви є перенесені (за анамнезом) захворювання ендокринної системи (щитовидної залози), алергічні захворювання, патологія печінки, кишковика, шкіри, ранній початок клімактеричного періоду.

3. У хворих на крауроз вульви відзначають, залежно від ступеню тяжкості захворювання, порушення гормонального балансу, що виявляє себе пониженням рівня естрадіолу та прогестерону в сироватці крови.

4. Крауроз вульви супроводжується пониженням рівня IgG, IgAта підвищенням рівня IgMу сироватці крови, значним зниженням рівня SІgA вагінального слизу.

5. Згідно з поглибленням атрофії та кератозу, що їх виявляємо засобами вульвоскопії, у жінок з краурозом вульви збільшено ступінь патологічних змін у кольпоцитологічних мазках з одночасним заміщенням нормальної мікрофлори піхви на патологічну.

6. Застосування препарату СолкоТриховак у комплексній терапії краурозу вульви забезпечує більш прискорене усування об'єктивних ознак та суб'єктивних скарг пацієнток, підвищення місцевої імунної реактивності, покращення кольпоцитологічних показників та збільшення тривалості ремісії у 1,5-2 рази.


ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

  • Діагностику краурозу вульви належить базувати на комплексові клініко-параклінічних досліджень пацієнток, який неодмінно має містити у собі проведення кольпоскопії, вульвоскопії, цитологічного дослідження мазків за Papanicolai, бактеріоскопію виділень та по можливості дослідження імуноглобулінів крови та вагінального слизу. Додатковими лабораторними критеріями краурозу вульви є збільшення індексу цитологічної картини мазка більш як ІІБ з одноразовим зниженням рівня SIgA цервікального слизу

  • Для ранньої профілактики розвитку краурозу вульви належить звертати увагу на початкові скарги хворих щодо вульви (сухість, дискомфорт у статевих стосунках) та рекомендувати використання здоровими жінками замість мазевої терапії вітамінних та імунокоригувальних препаратів, по можливості у період пременопаузи застосовувати системну ЗГТ або овестін місцево.

  • Для лікування краурозу вульви рекомендуємо застосовувати у його комплексній терапії новий імуностимулятор СолкоТриховак, який вводять у м`яз двома заштриками з проміжком у 2 тижні між ними. Через рік провадять одноразову ревакцинацію.

  • Як неспецифічний імуностимулятор постійно, без обмеження терміну, показано призначення 5% метилурацилової мазі місцево зранку та ввечері зовні.

  • Виправданим є призначення неспецифічного імуностимулятора вітаміну В15, якого дають по 1 пігулці (0,05 г) тричі на день, усього по 100 пігулок двічі на рік – у лютому та у листопаді.

  • Як неспецифічний імуностимулятор за краурозу вульви корисно використовувати настоянку коренів ехінацеї пурпурової на 70% спирті, за схемою: 40 крапель на перший прийом, опісля – 20 крапель через 2 години, а у наступні дні – по 20 крапель тричі на день. Вживати препарат лише на протязі 3 тижнів. Можлива полегшена для виконання хворими схема, коли щоденно призначають по 20 крапель по чотири рази тих же 3 тижні.

  • При лікуванні краурозу вульви показано заспокійливі засоби (настій м`яти, валер`яни, конвалії, пустирника) по черзі на протязі 3 тижнів кожний, всього 4-6 курсів на рік.

  • Комплексна терапія краурозу вульви сприяє поліпшенню функціонального стану вульви, нормалізації показників місцевого імунітету, дозволяє суттєво зменшити клінічні прояви захворювання, у 1,5-2 рази збільшити тривалість ремісії.


    СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ


    1. Імунологічні аспекти в лікуванні краурозу вульви // Український медичний альманах – 2000. – Том 3. - № 1. – С. 131-133.

    2. Крауроз вульвы. Диагностика и лечение больных // Doctor. - 2001. – 4(8). – С. 72-74.

    3. Комплексне лікування хворих на крауроз вульви з використанням препарату СолкоТриховак // Український медичний альманах. – 2001. – Том 4. - № 3. – С. 127-131 (співавт.: А.Г.Ципкун; збір матеріалу, статистична обробка, підготовка до друку) .

    4. Стан місцевої імунологічної реактивності у жінок у менопаузальному періоді, хворих на крауроз вульви // Педіатрія, акушерство та гінекологія. – 1998. - № 1. – Додаток. – С. 183.

    5. Метод лечения крауроза и зуда вульвы // Наука и производство – здравоохранению: Тезисы докладов. – Часть ІІ (г.Киев, 8-10 октября 1990 г.). – Киев: Ассоциация "Интермедтех", 1990. – С. 56-57.

    6. Обґрунтування застосування імуностимулятора – суспензії інактивованих лактобацил у лікуванні краурозу вульви // Ліки України. – 2002. - № 9. – С. 22-23.


    АНОТАЦІЯ

    Осипенко О.Д. Клініко-патогенетичне обґрунтування комплексної терапії краурозу вульви. - Рукопис.

    Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.01 – акушерство та гінекологія. - Інститут педіатрії, акушерства та гінекології Академії медичних наук України. Київ,


  •