LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування комплексної терапії хронічних захворювань органів дихання у дітей із поєднаною патологією гепатобіліарної системи

(із них українською та російською мовами – 225, іноземною – 48).


ЗМІСТ РОБОТИ


Матеріали і методи клінічних досліджень. У роботі наведені результати досліджень 112 дітей віком від 3 до 14 років, які перебували на стаціонарному лікуванні в пульмонологічному відділенні Тернопільської обласної дитячої клінічної лікарні з приводу загострення хронічної чи рецидивуючої патології бронхолегеневої системи. Контрольна група представлена 20 здоровими дітьми того ж віку.

У своїй роботі користувалися класифікацією захворювань органів дихання у дітей, яка серед хронічної патології виділяє хронічний та рецидивуючий бронхіти.

Усім дітям проводився загальноприйнятий комплекс лабораторного обстеження (загальний аналіз крові та сечі, аналіз калу на яйця глистів, цисти лямблій, зішкріб на ентеробіоз, глюкоза крові). Для діагностики функціонального стану печінки та жовчовивідних шляхів оцінювали наступні показники: загальний білірубін, загальний білок, трансамінази – АсАТ, АлАТ, лужна фосфатаза, холестерин, тимолова проба. У частини пацієнтів визначали рівень кальцію, фосфору та лужної фосфатази в крові.

Для топічної діагностики хронічних та рецидивуючих захворювань бронхів та легень використовували інструментальні методи дослідження (рентгенографію органів грудної клітки, бронхоскопію, бронхографію), а при поєднаній патології травної та дихальної системи – УЗД органів черевної порожнини.

В залежності від виду супутньої патології діти були оглянуті допоміжними спеціалістами.

Для оцінки імунологічного статусу обстежених хворих проводили вивчення стану клітинного та гуморального імунітету. Оцінювали вміст загальних Т-лімфоцитів (Е-РУК), В-лімфоцитів (ЕАС-РУК) та О-лімфоцитів у периферичній крові за N.F.Mendes (1973) у модифікації Т.І.Грішиної і співавт. (1984). Субпопуляції регуляторних Т-лімфоцитів визначалися за допомогою тесту чутливості до теофіліну за методом J.Limatibul et al. (1978).

Функціональну активність основних класів імуноглобулінів А, М, G оцінювали за методом радіальної імунодифузії в гелі за G.Mancini et al. (1965). Концентрацію ЦІК у сироватці крові визначали за методом V.Haskova (1978) у модифікації Ю.А.Гріневича і співавт. (1986).

Рівень МСМ в крові оцінювали згідно методики Н.І.Габрієляна та Е.Р.Левицького (1984). При довжині хвилі 280 нм визначали молекули середньої маси, які містять ароматичні амінокислоти (МСМ1), а при довжині хвилі 254 нм – нуклеотиди (МСМ2).

Для визначення стану мінеральної щільності кісткової тканини було проведено денситометричне дослідження рентгенівським денситометром "ДРХ-А" фірми "Lunar". Аналізу підлягали морфометричні показники 1-4 хребців поперекового відділу хребта, за допомогою чого визначалась величина втрати мінеральної щільності кісток.

Статистична обробка даних досліджень проводилась за допомогою програмованого мікрокалькулятора "Электроника МК-51" згідно рекомендацій Ю.І.Іванова, О.Н.Погорелюка (1990).

Результати власних досліджень та їх обговорення. Дана робота є результатом проведеного клініко-лабораторного аналізу перебігу хронічних та рецидивуючих захворювань органів дихання ізольовано та в поєднанні із ураженням гепатобіліарної системи.

Залежно від характеру виявленої патології всі пацієнти були розділені на дві групи. Першу групу склали 56 (50,00 %) дітей із рецидивуючим бронхітом, до другої ввійшло 56 (50,00 %) хворих із хронічним бронхітом. Середній вік пацієнтів коливався в межах (10,311,01) років.

У віковому аспекті частіше хворіли діти від 11 до 14 років – 49 (43,75 %). Проте найбільша захворюваність РБ відмічалась серед дошкільнят – 39,28 % та дітей молодшого шкільного віку – 37,50 %. Очевидно, з моменту відвідування дитячих дошкільних та шкільних закладів зростає діапазон спілкування дітей, тобто зростає небезпека інфікування. Саме цей віковий період є критичним для органів дихання й імунної системи, а тому, на думку деяких авторів (Ю.К.Больбот, 1996; С.И.Овчаренко, 1997; А.Н.Кокосов, 1999), це сприяє хронізації бронхолегеневого процесу. Найвища захворюваність ХБ була діагностована серед школярів старших 11 років (64,28 %), що складало близько 2/3 від загальної кількості пацієнтів з даною нозологічною формою. Такий розподіл хворих із вагомою перевагою школярів співпадає з важливим періодом постнатального розвитку органів дихальної системи – збільшенням маси морфологічно зрілих легень.

Основну частину досліджуваних склали діти з тривалим перебігом захворювання: майже половина пацієнтів хворіла від 1 до 3 років 43 (38,39 %), від 4 до 5 років – 29 (25,90 %), від 6 до 10 років – 30 (26,78 %) і більше 10 – 8,93 %. Це дає підстави стверджувати про сформовану патологію, котра характеризується певними клінічними ознаками.

Патологія дихальної системи бере свій початок у ранньому дитинстві, про що свідчать перенесені в анамнезі часті бронхіти, пневмонії, ГРВІ, що асоціюється з інтенсивним розвитком бронхолегеневої системи у обстежених на першому році життя та внаслідок диференціації та подальшого вдосконалення функції органів дихання у дітей старших 5 років. Водночас, ГРВІ спонукало до загострення рецидивуючого бронхіту у 80,40 % хворих.

Клінічна картина рецидивуючого, хронічного бронхітів, хронічного холецистохолангіту характеризувалась поліморфізмом суб"єктивних і об"єктивних ознак хвороби та проявлялась комбінацією чотирьох ведучих синдромів: респіраторного, інтоксикаційного, диспепсичного, больового. Провідним у клініці обстежених хворих був респіраторний синдром, який проявлявся здебільшого вологим кашлем у 43 (76,79 %) хворих із ХБ та у 31 (55,36 %) дітей з РБ. Сухий кашель турбував лише 25 (44,64 %) пацієнтів із РБ та 13 (23,21 %) – із ХБ. Наступною за частотою була скарга на задишку, яка відмічалась у 27 (48,21 %) дітей із ХБ, що приблизно в 2,7 рази частіше, ніж при РБ. Прояви синдрому ендотоксемії спостерігались у 82 (73,21 %) хворих.

На момент вступу до стаціонару загальний стан 51 (45,53 %) пацієнта відповідав середньотяжкому, 24 (21,43 %) – тяжкому та 37 (33,04 %) – легкому.

Повне клінічне дослідження дітей дало змогу повністю верифікувати клінічний діагноз та діагностувати супутню патологію. Розвитку запального процесу в обстежених дітей сприяли вогнища хронічної інфекції. Домінуючою серед них була хронічна патологія носоротоглотки, яку виявлено у 36 (32,14 %) пацієнтів, що можна пояснити спорідненістю ембріонального розвитку верхніх та нижніх дихальних шляхів. Водночас, доказом цього є зв"язок між загостренням хронічних захворювань ЛОР-органів та ХРП дихальної системи. Ці захворювання поряд з існуванням основної патології, поглиблювали прояви ендотоксемії. У таких дітей санація вогнищ інфекції, як правило, була несвоєчасною. Тому, очевидно, вони сприяли поступовій хронічній інтоксикації організму і виникненню первинних хронічних захворювань органів природньої детоксикації. Саме без активної санації вогнищ хронічної інфекції не можливо досягнути стійкої ремісії хронічної та рецидивуючої патології бронхолегеневої системи. Крім того, серед супутньої патології діагностовано анемію легкого та середнього ступеня тяжкості у 65 (58,03 %) хворих, карієс – у 18 (16,07 %) дітей та гіперплазію щитовидної залози – у 23 (20,53 %) пацієнтів.

У 52 (46,42 %) обстежених виявили патологію гепатобіліарної системи: у першій групі вона діагностована у 23 (41,07 %) хворих, серед дітей із ХБ – у 29 (51,78 %). Статистичні