LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування комплексної терапії хронічних захворювань органів дихання у дітей із поєднаною патологією гепатобіліарної системи

досягнуто повної нормалізації вмісту МСМ1 – 179,216,32 ум.од. (у дітей контрольної групи – 176,904,54 ум.од.). Аналогічне зниження рівня МСМ2 мало місце у даної категорії хворих.

Таблиця 3


Динаміка вмісту молекул середньої маси у хворих із хронічною та рецидивуючою

патологією бронхолегеневої та гепатобіліарної системи

в залежності від виду терапії, Mm


Показник, ум.од. Патологія Здорові діти, n=20

Хронічний бронхіт Рецидивуючий бронхіт

МСМ1 I 221,347,38 182,406,41 176,904,54

II 195,218,01 р>0,05 179,216,32 p>0,05

МСМ2 I 371,416,41 359,185,92 334,067,22

II *350,215,21 p>0,05 *348,064,73 p>0,05


Примітка. I – показники на фоні традиційного лікування;

II – показники при застосуванні ЧМЛОК;

р – достовірність порівняно із здоровими;

*– достовірність порівняно із традиційною терапією.

Отримані дані можна тлумачити як покращення роботи детоксикаційних систем. Тобто, природні шляхи знешкодження токсичних речовин в обстежених дітей працюють достатньо потужньо, що не вимагає сторонніх втручань, але на тлі поєднаної патології нормалізація цих систем проходить значно повільніше.

Таким чином, застосування ЧМЛОК у комплексному лікуванні дітей із хронічною та рецидивуючою патологією бронхолегеневої системи спричинило істотні зрушення не лише різних ланок гомеостазу, але сприяло оптимальному зменшенню ендотоксемії, незалежно від нозологічної форми патології.

Ефективність того чи іншого комплексу лікування передбачає не лише прискорення темпів зворотнього розвитку клінічної симптоматики, а й досягнення тривалої ремісії хронічного чи рецидивуючого бронхолегеневого захворювання. Саме з цією метою проведено катамнестичне дослідження 23 пацієнтів. Аналізу піддавались діти, які отримували той чи інший вид лікування, у терміні від 6 до 18 місяців після терапії.

При загальноприйнятій терапії ремісія тривала (3,650,68) міс., а при застосуванні НІЛВ – (4,930,91) міс. ЧМЛОК сприяло вирівнюванню показників імунологічної рівноваги, призвело до зниження рівня ЦІК. У хворих, що отримували загальноприйняте лікування, виявлено підвищений вміст МСМ обох пулів (табл.4). Очевидно, це дає підстави стверджувати, що в період ремісії присутня ендогенна інтоксикація, оскільки рівень МСМ в крові високий. При застосуванні лазерного випромінювання досягнуто практично нормального вмісту МСМ обох пулів, що дало можливість припустити, що в період ремісії в даній групі хворих ознаки ендотоксемії мінімальні.


Таблиця 4


Вміст молекул середньої маси в період ремісії, Mm


Показник, ум.од. Традиційне лікування, n=11 Модифіковане лікування, n=12 Здорові діти, n=20

МСМ1 202,236,31 p<0,01 188,343,56 p>0,05 176,904,54

МСМ2 364,416,58 p<0,05 *345,345,48 p>0,05 334,067,22


Примітка. р – достовірність порівняно із здоровими дітьми;

*– достовірність порівняно із традиційним лікуванням.

Узагальнюючи отримані в динаміці результати, слід зазначити, що після традиційного лікування утримуються зрушення в ряді біологічних систем, які статистично не відрізняються від аналогічних у періоді видужання. Напротиву їм, доповнення загальноприйнятої терапії методом черезшкірного магнітолазерного опромінення крові, максимально наблизило до норми основні константи гомеостазу і подовжило період ремісії.

Таким чином, можна твердити про досить часте поєднання хронічних та рецидивуючих захворювань бронхолегеневої та гепатобіліарної системи. Остання виявлялась, як правило, при клінічному обстеженні дітей. По своїй тривалості вона була меншою від тривалості існування рецидивуючого та хронічного бронхітів, характеризувалась млявим перебігом та поступовим розвитком ознак хронічного холецистохолангіту. Вираженість холестатичного компоненту у таких хворих свідчить про основну роль дискінетичних порушень у появі дисфункції гепатобіліарної системи при запальних процесах в бронхах і легенях.


ВИСНОВКИ


1. У 46,42 % хворих на хронічні та рецидивуючі захворювання органів дихання діагностовано поєднану патологію гепатобіліарної системи.

2. Провідним синдромом у хворих з хронічним та рецидивуючим бронхітом та супутнім ураженням жовчовивідних шляхів є синдром ендогенної інтоксикації, діагностований у 82 (73,21 %) випадків. Лабораторними маркерами ендотоксемії у цієї категорії хворих є вміст молекул середньої маси в сироватці крові. Найвищий рівень синдрому ЕІ спостерігається при загостренні поєднаної патології бронхолегеневої та гепатобіліарної систем, що проявляється підвищенням вмісту МСМ сироватки крові у 1,5-2 рази.

3. На тлі ендотоксемії при поєднанні хронічного та рецидивуючого бронхітів із захворюваннями гепатобіліарної системи відбуваються зміни імунної системи, які характеризуються зниженням активності Т-лімфоцитів, підвищенням О- та В-лімфоцитів, порушенням співвідношення імунорегуляторних Т-клітин, змінами в імуноглобуліновому спектрі.

4. У дітей з хронічним бронхітом поряд з ендогенною інтоксикацією відзначається порушення мінеральної щільності кісткової тканини, у зв"язку з цим діти з хронічним запальним процесом бронхолегеневої системи відносяться до групи ризику по розвитку остеопорозу.

5. Традиційна терапія поєднаної патології бронхолегеневої та гепатобіліарної системи не має нормалізуючого впливу на рівень ендогенної інтоксикації, імунний статус дитини. Запровадження в загальноприйняте лікування даних захворювань черезшкірного магнітолазерного опромінення крові у фазі загострення сприяє більш швидкому зменшенню загальноінтоксикаційних проявів, стійкому зниженню маркерів ендотоксикозу, відновленню функціональної активності та усуненню дефіциту по

Т-клітинній та гуморальній ланці імунітету, зменшенню концентрації циркулюючих імунних комплексів.

6. Катамнестично доведено, що доповнення традиційного лікувального комплексу черезшкірним магнітолазерним опроміненням крові дозволяє подовжити період ремісії хворих з рецидивуючою та хронічною патологією органів дихання в поєднанні з ураженням гепатобіліарної системи і максимально наблизити до норми основні константи гомеостазу обстежених дітей.


ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ


1. Хронічна та рецидивуюча патологія бронхів і легень у дітей часто супроводжується ураженням гепатобіліарної системи, що потребує уваги лікарів, як у плані діагностики, так і лікування цих захворювань. Для своєчасного виявлення відхилень з боку печінки та жовчовивідних шляхів, дітям з хронічним та рецидивуючим бронхітом в комплексі діагностичних заходів рекомендовано проведення повного об"єму клінічних та лабораторно-інструментальних досліджень функціонального стану печінки і жовчовивідних шляхів.

2. З метою діагностики глибини метаболічних порушень, хронічної ендогенної інтоксикації при рецидивуючому та хронічному бронхіті рекомендується визначати рівень ендотоксикозу з використанням показників вмісту молекул середньої маси в сироватці крові та досліджувати стан клітинного і гуморального імунітету.

3. Для подовження періоду ремісії хронічних та рецидивуючих уражень бронхолегеневої системи із поєднаною патологією жовчовивідних шляхів, для вирівнювання показників імунологічної реактивності, з метою усунення ознак ендотоксемії доповнити загальноприйнятий комплекс лікування немедикаментозним методом черезшкірного