LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування комплексної терапії хронічного пієлонефриту в поєднанні з патологією гастродуоденальної зони у дітей

пошкодженням гастродуоденальної зони (В.М.Гальченко, 1991; Ю.С.Малов,1993).

Для більш детальної характеристики синдрому ЕІ визначали ЕІІ. В обох групах рівень ЕІІ був достовірно вищим, ніж у контрольній групі (р<0,001), до того ж дещо переважав при поєднаній патології і складав 37,030,36% проти 35,400,56% у дітей з ХПН. Рівень ЛІІ у пацієнтів І групи становив 1,200,11, що було достовірно вищим від контролю (р<0,05). У дітей ІІ групи цей індекс склав 1,070,11.

Знайдено позитивний кореляційний зв'язок (r = 0,802) зростання вмісту МСМ у крові та ЕІІ, підвищення вмісту МСМ та величини ЛІІ (r = 0,869) (р<0,05) в обох групах хворих.

За результатами власних досліджень виявлено суттєве пригнічення Т-клітинної ланки імунітету в обох досліджуваних групах з незначною перевагою в сторону більш виражених змін у другій групі з поєднанням патологій. Так, відносний вміст загальних Т-клітин у І групі становив 43,590,64%, у ІІ - 41,950,18% проти 53,401,71% у здорових дітей (р<0,001). В залежності від варіанту перебігу та активності запального процесу виявлено, що найнижчий рівень Е-РУК спостерігався при наявності загострення обох патологій у ІІ групі (р<0,001).

Абсолютна концентрація Е-РУК теж достовірно відрізнялася від показників контрольної групи, складаючи 0,910,06 х 109/л (р<0,01) у хворих І групи і 0,870,03 х 109/л (р<0,001) - у ІІ. Паралельно спостерігали зниження функціональної активності Т-лімфоцитів та порушення процесів їх диференціювання, що проявлялося зниженням відносного і абсолютного рівня ЕА-РУК, збільшенням кількості незрілих О-клітин у периферійній крові. Найнижчим рівень ЕА-РУК у відносних та абсолютних показниках був у дітей з поєднаною патологією і становив 21,300,77%, (р<0,001) і 0,430,02 х 109/л, (р<0,001) відповідно.

Найбільш виражене підвищення О-лімфоцитів спостерігали при поєднаній патології, що становив 37,830,57% проти 25,101,42% у контрольній групі (р<0,001). При аналізі рівня О-клітин з врахуванням стадії захворювання найвищий показник питомої ваги О-лімфоцитів зафіксовано у дітей з ГДП у стадії загострення з супутньою ремісією ХПН - 38,460,76%. Серед абсолютних значень вмісту нульових клітин найнижчий рівень спостерігали при загостренні ХПН (Іа підгрупа) - 0,710,06 х 109/л, .

При аналізі концентрації імунорегуляторних Т-клітин зареєстровано достовірне зниження ТР-РУК і ТЧ-РУК у двох групах, у порівнянні з контролем (р<0,001). В залежності від стадії процесів сечовидільної та гастродуоденальної системи більш суттєвий дефіцит ТР-РУК можна відмітити при загостренні ХПН в поєднанні з ремісією ГДП (р<0,001), або ж його загостренням (р<0,001). При поєднаній патології вміст ТЧ-РУК більше знижувався при загостренні обох процесів і сягнув 10,790,27%, (р<0,001).

Імунорегуляторний індекс становив 3,080,10 - у І групі і 3,120,10 - у ІІ, дещо перевищуючи контрольний показник - 2,500,32. Максимальна величина цього показника спостерігалася при ХПН у стадії повної чи часткової клініко-лабораторної ремісії - 3,310,26.

Зі сторони гуморального імунітету констатовано тенденцію до підвищення вмісту відносної кількості ЕАС-РУК у обох досліджуваних групах. В імуноглобуліновому спектрі встановлено достовірне збільшення, в порівнянні із здоровими дітьми, імуноглобулінів М і А. Причому більш вираженими були зміни у кількості Іg М. Так, у І групі цей показник становив 2,270,09 г/л, (р<0,001) і в ІІ - 1,840,09 г/л, (р<0,001). Вміст Іg А був достовірно підвищеним в обох групах, складаючи відповідно 1,840,09 г/л, (р<0,05) і 1,820,10 г/л, (р<0,05).

Виявлено залежність відносного вмісту ЕА-РУК від рівня МСМ, кореляційний зв'язок був середнім, зворотнім (R = - 0,583) з питомою вагою в обох групах, значимість достовірності зв'язку р<0,05.

Встановлено високий вміст ЦІК в обох групах обстежуваних дітей. Максимальні значення, що більш ніж у 2 рази перевищували показники норми, спостерігалися при поєднаній патології - 125,34,6 ум. од., (р<0,001).

Дослідженням вмісту показників ПОЛ у хворих дітей виявлено підвищення рівня МДА як кінцевого продукту ПОЛ в 1,5-1,6 рази в обох групах з більшою вираженістю у хворих з ХПН, що вказує на активацію процесів ліпопероксидації. Так, у І групі рівень МДА у сироватці крові становив 4,5400,222 мкмоль/л у порівнянні з контролем 2,8000,095 мкмоль/л, (р<0,001). У ІІ групі цей показник був дещо нижчим (4,2800,207 мкмоль/л), але достовірно підвищеним у порівнянні зі здоровими дітьми.

При аналізі різних фаз активності основних патологій виявлено істотні зміни у кількості МДА при загостренні процесів, хоч його рівень залишався достовірно вищим від норми і у фазі ремісії (р<0,001).

У ході досліджень у обох групах дітей виявлено залежність вмісту МДА від рівня МСМ, кореляційний зв'язок був високим, прямим (r= 0,897). Значимість достовірності зв'язку р<0,05.

Антиоксидантна система здатна утилізувати перекисні сполуки, знижуючи тим самим їх пошкоджуючу дію. Виявлено підвищення в обох групах вмісту SН-груп в крові (65,621,93 нмоль/л – у І і 61,182,11 нмоль/л – у ІІ групі, порівняно з показниками контрольної групи (р<0,05 і р>0,05).

При дослідженні вмісту ключових ферментів АОСЗ виявлено зниження внутрішньоклітинного ферменту СОД в обох групах, порівняно з контролем (р<0,001), більш виражене (у 1,4 рази) у пацієнтів ІІ групи –49,202,19 ум. од./1 мл ер і 53,402,50 ум. од./мл ер. - у І групі. Зниження рівня СОД в обстежуваних дітей, очевидно, зумовлене інгібуванням ферменту зі сторони перекисей вільних радикалів, що постійно вивільняються в кров при існуванні хронічних запальних процесів гастродуоденальної та сечовидільної систем. Вміст ЦП, реактанта "гострої фази", сироваткового антиоксиданту був підвищеним в обох групах дітей з більшою вираженістю у другій групі – у 1,6 рази. Найбільше вміст ЦП зріс у пацієнтів з загостренням ХПН і супутньою патологією ГДЗ- 316,4614,51 мг/л. Підвищений рівень ЦП відповідає зростанню показника МДА і вказує високу адаптаційну здатність позаклітинної АОСЗ на активацію процесів ПОЛ.

В обох групах хворих відмічалося достовірне зниження АКУЗ сечі до оксалатів кальцію, тріпельфосфатів, порівняно з контрольною групою. Максимальне зниження АКУЗ до оксалатів кальцію спостерігалося у дітей ІІ групи - 42,912,78 ум. од., (р<0,001), до тріпельфосфатів - у І групі - 14,131,91 ум. од., (р<0,01). Встановлено середній кореляційний зв'язок (r =0,521) між рівнем МСМ та зниженням АКУЗ до тріпельфосфатів. Із зниженням АКУЗ до оксалатів кальцію і рівнем МСМ кореляція слаба (r =0,221). Між кристалоутворенням і рівнем МДА у сироватці крові виявлені кореляційні зв'язки - середньої сили при зниженні АКУЗ до тріпельфосфатів (r=0,581) і слабкої - до оксалатів кальцію (r =0,391).

Аналіз проведених досліджень дає змогу засвідчити про існування синдрому ЕІ при поєднаній патології нирок та гастродуоденальної зони. Діагностичними критеріями цього було підвищення вмісту