LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування консервативної терапії постхолецистектомічного синдрому

сучасних даних про порушення липідної пероксидації, гуморальної регуляції і імунологичної реактивності організму" (номер державної реєстрації 01.91.0015435). Дисертант особисто визначив мету і завдання дослідження, проводив підбір дослідного контингенту, розробив програму обстеження хворих на ЖКХ, що перенесли лапароскопічну холецистектомію, з наступним аналізом даних клініко-лабораторних та інструментальних методів дослідження та розробкою відповідних лікувально-профілактичних заходів розвитку ПХЕС, впровадив розроблені методики в лікувальні заклади охорони здоров'я.

Мета та задачі дослідження: підвищення ефективності лікування хворих ЖКХ, що перенесли холецистектомію з урахуванням наслідків порушень, що виникають у зв'язку з відсутністю жовчного міхура, як органа, і удосконалення засобів патогенетично обгрунтованої медикаментозної корекції виявлених порушень.

Для досягнення мети були поставлені такі задачі:

1. Визначити ступінь літогенності жовчі, активність запального процесу в органах біліо-дуоденального тракту в хворих із симптомами абдомінального дискомфорту після перенесеної лапароскопічної холецистектомії.

2. Встановити зв'язок у порушеннях дуоденального пасажу жовчі, її біохімізму, дискінетичних розладів сфінктерного апарату жовчних шляхів із клінікою постхолецистектомічного синдрому.

3. Розробити основні напрямки реабілітації і лікування хворих на ранньому етапі розвитку постхолецистектомічного синдрому.

Об'єкт дослідження - хворі жовчокам'яною хворобою, хронічним калькульозним холецистітом, що перенесли оперативне втручання -лапароскопічну холецистектомію - у терміни від 6 місяців до двох років.

Предмет дослідження - біофлавоноїди, хено- і урсодезоксіхолеві кислоти, нестероїдні протизапальні препарати в лікуванні хворих на постхолецистектомічний синдром.

Методи дослідження. З метою уточнення механізмів розвитку ПХЕС і оцінки впливу лікування використовували як загальноклінічні і біохімічні дослідження крові, сечі, кала, у тому числі і на дисбактеріоз, так і спеціальні дослідження печінкової порції жовчі, отриманої при дуоденальному зондуванні: визначали загальний холестерин, сумарні жовчні кислоти і їхній спектр, фосфоліпіди, білірубін, муцін, глікопротеїни, С-реактивний білок, іммуноглобуліни, малоновий діальдегід, розраховували холато-холестериновий коефіцієнт, літогенний індекс. Крім того, проводилося мікроскопічне і бактеріологічне дослідження жовчі.

Інструментально-лабораторні методи були подані дуоденальним зондуванням, ультразвуковим скануванням органів черевної порожнини, фіброгастродуоденоскопією із морфологічним дослідженням слизової оболонки дванадцятипалої кишки, рентгенологічним дослідженням тракту травлення, іррігоскопією, ректоскопією, РН-метрією шлунка.

Наукова новизна одержаних результатів. Розроблена система діагностики варіантів перебігу постхолецистектомічного синдрому, пов'язаного з втратою функціональної активності жовчного міхура у хворих на жовчокам'яну хворобу, які перенесли лапароскопічну холецистектомію.

На підставі системного підходу до цієї проблеми – вивченню морфофункціонального стану органів біліодуоденальної системи, біохімічного складу жовчі, дана оцінка значущості кожного із факторів, які безпосередньо беруть талан в розвитку конкретного симптому ПХЕС. Це дало можливість доповнити уявлення про деякі ланки патогенезу ПХЕС. На підставі визначених діагностичних критеріїв і прогностичних маркерів створено діагностичний алгоритм та апробована патогенетична індивідуально орієнтована терапія, яка дозволяє оптимізувати перебіг хвороби, попередити подальший її розвиток.

Доведено, що фізико-хімічні порушення складу жовчі і функціональні порушення позапечінкових жовчних шляхів, що зберігаються після холецистектомії та не проявляються клінічно (безсимптомний плин) потребують призначення патогенетично обґрунтованої терапії в ранньому після операційному періоді.

Практичне значення одержаних результатів. Вперше розроблено скринінгові критерії діагностики, прогнозу, перебігу і ефективності лікування хворих на ПХЕС після ЛХЕ з приводу ЖКХ на підставі вивчення показників печінково-клітинної дисхолії, холатоутворюючої функції печінки, літогенних властивостей жовчі, активності запального процесу в органах біліо-дуоденального тракту, дискінетичних розладів сфінктерного апарату жовчовивідних шляхів і дванадцятипалої кишки.

Обгрунтовано доцільність медикаментозної корекції виявлених порушень на ранніх стадіях розвитку ПХЕС за допомогою використання біофлавоноїдів, хеновміщуючих препаратів жовчних кислот, нестероїдних протизапальних засобів.

Доведено клінічну ефективність перерахованих лікарських засобів завдяки нормалізуючому впливу на функції біліо-дуоденального тракту і біохімічні показники складу жовчі.

Отримані результати дослідження були впроваджені в практику роботи гастроентерологічних відділень міських лікарень №1, №2 міста Харкова та Дорожньої клінічної лікарні станції Харків, Харківської обласної клінічної лікарні.

Особистий внесок здобувача. Подані в роботі матеріали є особистим внеском автора в проблему. Дисертант здійснював добір тематичних хворих і надалі забезпечував їхнє всебічне обстеження, добір диференційованої терапії і контроль над ефективністю лікування, проводив клініко-інструментальні і клініко-лабораторні методи дослідження (ультразвукове, ендоскопічне, дуоденальне зондування, біохімічне дослідження жовчі).

Патентно-інформаційний пошук, огляд літератури, опрацювання фактичного матеріалу, у тому числі статистичного, виконані дисертантом самостійно. Висновки і практичні рекомендації сформульовані автором разом із науковим керівником. З 10 друкованих праць 9 написано в співавторстві. У спільних працях автором самостійно проведено основний об'єм клінічних, інструментальних та лабораторних досліджень, узагальнення результатів дослідження, обґрунтування методів лікування, підготовку наукових матеріалів до публікації.

Апробація результатів дисертації. Дисертація пройшла апробацію на спільному засіданні співробітників кафедр гастроентерології і терапії Харківської медичної академії післядипломної освіти. Основні положення і результати роботи доповідались і обговорювались на Українських конгресах гастроентерологів (1999 р., 2000 р., м. Дніпропетровськ), на науково-практичній конференції Дорожньої клінічної лікарні ст. Харків "Современные аспекты диагностики и лечения болезней органов пищеварения" (1998 р.), на засіданнях обласного наукового товариства гастроентерологів (Харків, 1999 р., 2000 р.).

Публікації по темі дисертації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 10 статей у періодичних виданнях, у тому числі 5 статей у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України.

Обсяг і структура дисертації. Основний текст дисертації викладений на 187 сторінках машинописного тексту. Дисертація ілюстрована 34 таблицями і 15 малюнками; складається із вступу, огляду літератури,