LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування консервативної терапії постхолецистектомічного синдрому

(10%).

За допомогою методу багатомиттєвого дуоденального зондування з наступним аналізом графічного зображення жовчовиділення у 70% обстежених виявлене порушення базальної секреції порції А жовчі, при цьому обсяг отриманої жовчі - 68 мл у 2 рази більше норми - (343) мл, що обумовлено недостатністю сфінктера Одді (гіпотонус). При наявності функціонального дуоденостазу, що виявлено у 15% обстежених осіб, порушення базальної секреції порції А було більш значним – в 3-4 рази (98 мл) більше за норму.

У 9,1% (10 чоловік) обстежених при зондуванні жовч більш 5 хвилин не випливала, перша фаза жовчовиділення скорочена (<15хв.) при нормі 18-22 хв., а друга фаза була подовжена (>10 хв.) при нормі 5 хв., що обумовлено гіпертонусом сфінктера Одді.

Методом годинного збору печінкової жовчі (порція С) практично у усіх обстежених (131 особа, що складає 83%) визначили гіперсекрецію п'ятої фази жовчовиділення, тобто порції С жовчі. При цьому обсяг жовчі перевищував 84мл. У 20 хворих (12,63%) визначили нормосекрецію порції С жовчі, тому що обсяг жовчі, що виділилася, склав 72-80 мл і не перевищував норму. Лише у 6 (3%) відзначено гіпосекрецію порції С жовчі, тому що обсяг жовчі був менше норми і складав <72 мл. При мікроскопії жовчі в порції С виявляли різноманітні дрібні кристалічні структури: кристали холестерину (КХ), гранули білірубінату кальцію (ГБ) і кристали карбонату кальцію. КХ і ГБ виявлені у 37 % пацієнтів, ГБ - у 30 %, КХ - у 15 % пацієнтів. Утримання ліпідів в печінковій жовчі (порція С), як встановлено біохімічним дослідженням, було різноманітним, але в середньому – рівень жовчних кислот складав – 7,40,5 ммоль/л, (при нормі – 11,70,4), холестерину – 3,120,35 ммоль/л (при нормі 1,680,14).

Аналіз молярних співвідношень ліпідів у обстежених осіб в обох порціях жовчі виявив найвищий середній рівень жовчних кислот у здорових людей, а холестерин - у хворих, що перенесли лапароскопічну холецистектомію (р<0,05).

Показники біохімічного дослідження печінкової порції приведені в табл.1.

Як свідчать дані таблиці, наявність багатьох характеристик ступеня насичення жовчі холестерином ускладнює оцінку її літогенності, у зв'язку з чим постає питання про необхідність вибору найбільш інформативних показників. В зв'язку з цим були використані холато-холестериновий коефіцієнт, коефіцієнт відношення холестерин/ фосфоліпіди ХС/ФЛ і літогенний індекс Кері.

Якщо в нормі літогенний індекс Кері був менший або дорівнював 2,4у.о. у порції С жовчі, то у обстежених осіб після ЛХЕ значення індексу перевищили показники норми майже в 2 рази й у середньому складали (4,00,6) у.о. (р<0,05). Таким чином, рівень літогенного індексу, розрахованого по таблицях Кері, вірогідно підвищувався в печінковій жовчі осіб, що перенесли лапароскопічну холецистектомію в порівнянні з контролем.

Проведений статистичний аналіз виявив ступінь залежності між ними: встановлено помірний негативний кореляційний зв'язок між літогенним індексом Кері і холато-холестериновим коефіцієнтом (r = -0,6), а також встановлена позитивна кореляція між літогенним індексом і співвідношенням холестерину до фосфоліпідів (r = +0,6). Регрессійний аналіз виявив тісний зв'язок літогенного індексу з холато-холестериновим коефіцієнтом (р<0,05).

Найбільші значення холато-холестеринового коефіцієнта в жовчі реєструвалися в нормі у здорових людей. Зниження коефіцієнта в 4-5 рази в порівнянні з нормою відзначалося в осіб, що перенесли холецистектомію з приводу жовчокам'яної хвороби і складало в середньому (1,9 0,2) у.о. (р<0,05). Найвище відношення холестерин/фосфоліпіди (ХС/ФЛ) відзначається при ЖКХ.

Визначення фосфоліпідів жовчі показало, що утримання загальних фосфоліпідів печінкової жовчі знижувалося в 1,5 - 2,0 рази.

Встановлено взаємозв'язок між показником перекісного окислювання ліпідів ПОЛ і концентрацією загальних фосфоліпідів. Виявлена інтенсифікація процесів перекісного окислювання ліпідів, що обумовлюється наростанням змісту малонового діальдегіду МДА в жовчі, призводила до зниження змісту її субстратів – фосфоліпідів (r= + 0,7).

Зміна спектру жовчних кислот характеризувалася гнобленням синтезу первинних жовчних кислот із таурином - у 2,5 разу в порівнянні з контролем, особливо це стосувалося холевої кислоти - кількість кон'югатів її в жовчі знижувалося в порівнянні з нормою майже в 1,3 разу. Співвідношення глико/таурокон'югати також було зниженим у 1,5 рази і складало (2,60,4) у.о. у порівнянні з нормою (3,80,5) у.о. (р<0,05). Рівень вільних жовчних кислот був підвищений в порівнянні з нормою (р<0,05). Виявлено сильну негативну кореляцію між рівнем гликопротеїнів жовчі та утриманням жовчних кислот (r = -0,7), фосфоліпідів (r = -0,6), ХХК (r = -0,5). Позитивна кореляція встановлена між рівнем глікопротеїнів жовчі й утриманням у жовчі холестерину (r = +0,7), літогенним індексом Кері (r = +0,6), що свідчить про взаємозв'язок між запаленням і літогенністю жовчі.

Табл.1

Показники біохімічного дослідження печінкової жовчі у обстежених осіб, що перенесли лапароскопічну холецистектомію в зв'язку з жовчокам'яною хворобою

Показники

Контрольна група

Особи, що перенесли холецистектомію

Холестерин, ммоль/л

1,7+0,1

4,2+0,2**

Загальні жовчні кислоти, ммоль/л

11,9+0,4

7,9+0,5*

Глікохолати, %

79,2+3,5

64,9+4,4

Таурохолати, %

20,6+2,4

24,8+3,2

Вільні жовчні кислоти, %

0,20+0,01

10,2+1,2**

Відношення глікохолатів

до таурохолатів, у.о

3,8+0,5

2,6+0,4

Загальні фосфоліпіди, ммоль/л

12,6+0,8

6,2+0,3**

ХХК, у.о

7,01+0,30

1,9+0,2*

Літогенний індекс, у.о

2,4+0,4

4,0+0,6*

Коэфіцієнт ХС/ФЛ, у.о

0,13+0,02

0,68+0,02*

МДА, мкмоль/л

11,3+0,5

128,0+12,0*

Сіалові кислоти, ммоль/л

1,33 +0,11

2,07 +0,13*

Гексозамин, ммоль/л

3,06+0,23

4,96+0,68*

Фукоза, ммоль/л

1,01+0,10

1,98+0,98

Примітки * - достовірність розходжень (р<0,05)

** - достовірність розходжень (р<0,01)

Таким чином, на підставі всебічного аналізу результатів контрольних обстежень у осіб, що перенесли ендоскопічну холецистектомію, не було жодного пацієнта без будь-яких відхилень від нормативних показників як в печінковій порції жовчі, так і у функціонуванні органів біліодуоденальної зони. Таким чином, у більшості хворих на