LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування консервативної терапії постхолецистектомічного синдрому

ЖКХ після холецистектомії зберігається статус, який є потенціальним для розвитку холелетіазу.

На підставі визначення показників печінково- клітинної дисхолії, літогенних властивостей жовчі, активності запального процесу, дискінетичних розладів сфінктерного апарату жовчовивідних шляхів і дванадцятипалої кишки виникла необхідність обґрунтування медикаментозної корекції виявлених порушень, яка б дозволила стабілізувати перебіг хвороби, а саме розвитку ПХЕС на ранніх його етапах, попередити подальший розвиток та можливі ускладнення.

З цією метою були сформовані три групи досліджуваних, репрезентативних по основним клініко-лабораторним ознакам.

Базова терапія для всіх пацієнтів, що перенесли лапароскопічну холецистектомію, незалежно від групи – дієта №5, а при наявності больових відчуттів та диспепсії хворі отримували прокінетики – мотіліум, координакс.

Першу групу обстежених склали 48 осіб з істотною зміною в біохімічному складі печінкової жовчі, що відповідають критеріям літогенності жовчі, що були нами встановлені при біохімічному дослідженні жовчі, отриманої з порожнини жовчного міхура під час операції – холецистектомії.

У хворих мало місце підвищення вмісту холестерину (6,00,2) ммоль/л, (р<0,01), що в 3,5 – 4 рази більше норми, у здорових – (1,70,1) ммоль/л (р<0,05), зниження загальної жовчної кислоти (гіпохолатохолія) на 40%, що складало (6,40,2) ммоль/л (р<0,05), і більше, ніж вдвічі відношення глікохолатів до таурохолатів (1,70,2) у.о., у здорових (3,80,5) у.о. (р<0,05). У обстежених мало місце різке зниження вмісту фосфоліпідів в 2,5 рази (5,00,3) ммоль/л порівняно з нормою (12,60,8) ммоль/л (р>0,01), за умов підсилення процесів літогенності жовчі. Цікавим є той факт, що обстежені ніяких скарг не пред'являли.

З метою корекції виявлених порушень холатоутворюючої функції печінки, та наявністю статусу потенціального для рецидива холелітіазу хворим на ЖКХ призначали препарати жовчоутримуючих кислот, що забезпечують порушення синтезу холестерину – урсофальк або хенофальк - по 1-2 капсули (250-500 мг) на ніч протягом двох місяців.

Результати лікування показали, що застосування препаратів урсодезоксіхолевої або хенодезоксихолевої кислоти підвищують утримання кон'югованих жовчних кислот і зниження вільних жовчних кислот. Вільні жовчні кислоти знизилися, (1,20,1)% (р<0,05), утримання холестерину знизилося в 3 рази, (2,50,2) ммоль/л (р<0,01), розмір холато-холестеринового коефіцієнту підвищилася в 3,5 рази (4,50,2) у.о. Проте, усі ці показники не досягали контрольного значення, що диктує необхідність повторного призначення зазначених препаратів після контрольного обстеження.

Найбільш варіабільною була клінічна картина, яка складалася з 42 осіб (ІІ група), обстеження яких було проведено що більше, ніж через 1-1,5 року після оперативного втручання. У пацієнтів цієї групи після прийому об'ємної та апетитної їжі, а також інколи при нормальному харчуванні, періодично турбувала біль та тяжість в епігастрії та правому підребер'ї, нудота; інколи блювота, що облегшувала зазначені страждання.

Диспепсична симптоматика була представлена періодичними здуттям живота, гіркотою в роті, послабленням. Крім того були констатовані астено-невротичні прояви, інколи – депресивний стан.

Проведення багатомиттєвого зондування та наступного дослідження печінкової порції жовчі цієї групи хворих дозволили верифікувати і визначити дискінетичні розлади біліарного тракту, що дозволило констатувати переважно гіпертонічну дискінезію сфінктерного апарату жовчовивідних шляхів та порушення біохімічного складу печінкової жовчі.

У них переважно була виражена гіпертонічна дискінезія сфінктерного апарату жовчовивідних шляхів, з помірною літогенністю жовчі (літогенний індекс складав (3,00,2) у.о. при нормі (2,40,4) у.о. Спектр жовчних кислот характеризувався зниженням кон'югованих жовчних кислот, хоч гноблення спрямованості, було слабкіше, ніж у хворих, що одержували урсофальк, але збільшення вільних жовчних кислот, особливо холевої, було в 1,6 рази, співвідношення гліко/таурокон'югатів було знижено в 1,4 рази (p<0,05), підвищено холестерин в 2,5 - 3 рази (p<0,05), знижено холато/холестериновий індекс в 4 рази. При вивченні процесів ПОЛ було показано, що зміст МДА в жовчі наростала в 11 разів у порівнянні з контрольною групою, і складав (12812) мкмоль/л при нормі (11,31,5) мкмоль/л, р<0,05.

Цій відібраній групі досліджуваних осіб призначали комбіновані фітогепатопротектор гепабене, терапевтичні властивості якого визначаються оптимальними сполученнями расторопші плямистої (сілімарину) та дим'янки лікувальної (фумарину),

Дія сілімарину базується на покращенні холатоутворюючої функції печінки, цітопротекторному, протизапальному та антиоксидантному ефектах.

Антиоксидантна активність сілімарину проявляється за рахунок наявності в його структурі рухомого водню. Він використовується для ліквідації вільних радикалів – ініціаторів ПОЛ. Продукти, що утворюються при цьому, сприяють відновленню різноманітних субстратів – тилових груп білків, ферментів, низькомолекулярних речовин. Дія фумаріну полягає в слідую чому: він нормалізує як надто слабке, так і підвищене жовчовиділення, знімає спазм сфінктеру Одді, нормалізує моторну функцію жовчовивідних шляхів при їх дискінезії як по гіперкінетичному, так і по гіпокінетичному типу. Ефективно відновлює дренажну функцію жовчовивідних шляхів, попереджуючи розвиток застою жовчі та утворення конкрементів в жовчовивідних шляхах (Roberts L.R., 1997; Noach L., 1999).

Цим 42 відібраним досліджуваним особам призначали гепабене по 1 капсулі 3 рази на добу після прийомів їжі протягом 4-6 тижнів.

Після терапії у хворих відзначалося зникнення або значне послаблення ниючих болів у правому підребер'ї, а також диспепсичних явищ у виді періодичної гіркоти в роті після прийому їжі, або натще. У пацієнтів відновлявся апетит, зменшувалися або цілком зникали астено-невротичні прояви. У хворих відзначалося поліпшення настрою, відсутність депресивних станів.

Відзначалося поліпшення функціонального стану біліарних шляхів, зменшення часу закритого сфінктеру Одді з (17,60,4) хв. до (10,30,2) хв., та оптимізація фізико-колоїдальних властивостей жовчі - підвищення рН, зниження питомої ваги, і осадових елементів. Поряд із цим після лікування в хворих документувалось зниження утримання загального холестерину (2,4 0,2 ммоль/л; р < 0,05), підвищення рівня загальних жовчних кислот у 1,4 рази, зріс зміст жовчних кислот за рахунок гликокон'югатів (74,65,3%; р < 0,05), зріс зміст парних жовчних кислот (0,200,01%; р < 0,05) і знизився рівень вільних жовчних кислот. Холато-холестериновий індекс зріс в 3 рази і складав (5,70,2) у.о. (р < 0,05). Коефіцієнт ХС/ФЛ значно знизився і складав (0,240,02) у.о. (р < 0,01).

58 хворим, що складали III групу, поєднували прийом гепабене та урсофальку по вищевказаній схемі на протязі 6-8 тижнів

Клінічні прояви хвороби цієї групи обстежених осіб мало чим відрізняються від тих, що є у хворих II