LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування консервативної терапії постхолецистектомічного синдрому

групи – абдомінальоно-больовий синдром та диспепсія виникала після порушення дієти №5. Еханоскопічне дослідження дозволило констатувати розширення загальної жовчної протоки, внутріпечінкових протоків без органічної перешкоди до відтоку жовчі, фіброгастродуоденоскопія виявила бульбіт, папіліт, функціональний дуоденостаз, гіпертонус або гіпотонус сфінктера Одді. Дослідження печінкової жовчі у хворих цієї групи встановило порівняно високу літогенність жовчі (літогенний індекс Кері – 4,00,2), як наслідок перенасиченості печінкової жовчі холестерином (4 рази й більше), що відповідає показникам жовчі у хворих I групи.

При комбінованому призначенні хворим гепабене та урсофальку у вищевказаних дозах протягом 6 тижнів були отримані найбільш відчутні результати в третій групі. При цьому відмічалась виражена позитивна динаміка в клінічних проявах захворювань: зникали больові відчуття в правому підребер'ї, нудота, гіркота в роті, вздуття живота. Що стосується біохімічних досліджень печінкової жовчі, то мало місце достовірне зниження літогенності жовчі та проявів дисхолії: зріс зміст загальний жовчних кислот (9,80,50) ммоль/л (р<0,05), знизився рівень холестерину (2,50,02) ммоль/л (р<0,01), достовірно збільшився холатохолестериновий коефіцієнт (4,70,2) у.о. Покращались показники біохімічного стану печінки. Динамічна ехоноскопія жовчовивідних протоків констатувала зменшення розміру холедоху та внутріпечінкових жовчних протоків; ендоскопічне дослідження дванадцятипалої кишки виявило зменшення або ліквідацію запальних процесів та нормалізацію тонусу дванадцятипалої кишки.

Отримані дані дозволяють зробити висновок про те, що гепабене та урсофальк є патогенетичними засобами в лікуванні хворих, оперованих з приводу ЖКХ з вираженими порушеннями холатоутворюючої функції печінки, печінково-клітинною дисхолією, дискінетичними розладами жовчовивідних шляхів та дванадцятипалої кишки. Терапевтичний ефект є найбільш значущими і надійним при поєднаному застосуванні фітопротектора гепабене та препаратів жовчних кислот.

Визначення змісту глікопротеїнів (сіалові кислоти, гексозаміни, фукоза) у всіх хворих показало зростання їхньої концентрації в печінковій порції жовчі в 1,5-2 рази, що складало (1,970,15) ммоль/л; (4,640,б8) ммоль/л; (1,880,98) ммоль/л відповідно в 65% хворих (102 чоловік) у порівнянні з контрольною групою (1,330,11) ммоль/л; (3,060,23) ммоль/л; (1,01 0,1) ммоль/л відповідно, р<0,05.

Наявність запального процесу в жовчовивідної системі відбиває рівень муцину жовчі, що складається з глікопротеїнів. Глікопротеїни, що мають у своєму складі сіалові кислоти, гексозамин, фукозу, грають велику роль у фізіології і патології системи травлення: захищають від ушкоджень, забезпечують в'язкість секретів травлення, мають противірусну дію. Крім того, підвищення концентрації вуглеводно-білкових компонентів указує на наявність запалення або деструкції тканин. У 82 хворих, відібраних з усіх груп обстежених осіб з незначним запальним процесом жовчовивідних шляхів, було визначено збільшення в жовчі концентрації сіалових кислот, С-реактивного білку, гексозамінів, муцину та фукози.

Високий зміст глікопротеїнів у жовчі хворих став підставою для призначення нестероїдного протизапального засобу (НПЗЗ) ібупрофену, індекс токсичності якого, у порівнянні з іншими представниками цієї групи препаратів, і за даними робіт метааналізу, у тому числі Медичної інформаційної системи 17 центрів США і Канади (ARAMIS ) ( Singh G., Rosen Ramey D., 1998 ), найнижчий.

Ібупрофен призначали по 0,8 г на добу протягом 14 днів додатково до основного лікування, тобто (гепабене + ібупрофен) та (урсофальк + ібупрофен).

У хворих відзначалося значне зниження і ліквідація показників запального процесу в жовчі під впливом ібупрофену.

Дослідження печінкової жовчі показало зниження рівня змісту муцину, глікопротеїнів (сіалові кислоти (1,350,1) ммоль/л (р<0,001), гексозамин (3,080,2) ммоль/л (р<0,05), і фукоза (1,10,1) ммоль/л (р<0,05) жовчі.

Було відзначено значне підвищення змісту загальних фосфоліпідів, що відбивалося в зменшенні коефіцієнту ХС/ФЛ (0,180,02) у.о. (р<0,05), і підтверджує зв'язок запалення з літогенністю жовчі. (Галкін В.А., 1996; Grifin M.R., 1998).

Таким чином, отримані результати свідчать про доцільність використання препаратів жовчних кислот (урсофальк, хенофальк), комбінованого фітогепатопротектору (гепабене), нестероїдного протизапального препарату (ібупрофену) в програму профілактичних та лікувальних заходів патогенетичної терапії хворих на ПХЕС, який проявляється внаслідок вилучення жовчного міхура в зв'язку з ЖКХ.

ВИСНОВКИ

1. Встановлені порушення морфофункціонального стану органів біліодуоденальної системи, біохімічного складу жовчі у хворих на ЖКХ, що перенесли лапароскопічну холецистектомію послужили підставою для розробки алгоритмів медикаментозної терапії, диференційованого призначення лікарських засобів у залежності від термінів розвитку ПХЕС, пов'язаного з втратою функціональної активності жовчного міхура.

2. Клініка постхолецистектомічного синдрому, що розвилася в 60% обстежених осіб у різні терміни (від 6 місяців до 2 років), подана болевим, диспепсичним синдромами, що періодично виникають блювотами жовчу, що приносять полегшення хворим, дискінетичними розладами сфінктерного апарату жовчних ходів і дванадцятипалої кишки, порушеннями біохімічного складу жовчі.

3. У хворих із клінічними проявами ПХЕС рентгенологічні ознаки порушеного дуоденального пасажу встановлені у 57,3% обстежених. Ці порушення документуються затримкою евакуації змісту з дванадцятипалої кишки, маятникоподібними рухами з рефлюксом змісту в шлунок. Дискінезія дванадцятипалої кишки виявлена в 83,2%: по гіпертонічному типу - 60,0%, гіпотонічному - 23%.

4. Збільшення діаметру загальної жовчної протоки, що виявлене в 82% обстежених осіб за допомогою ультразвукового сканування, без органічної перешкоди до відтоку жовчі (камені, стеноз) варто розглядати як адаптивно-компенсаторний механізм жовчовивідної системи, пов'язаний із відсутністю жовчного міхура, як регулятора біліарного тиску, а недостатність сфінктера Одді веде до порушення кишкової моторики і кишково-печінкової циркуляції жовчних кислот, інфікуванню жовчі.

5.Порушення біохімічного складу жовчі, отриманої при дуоденальному зондуванні, дозволило констатувати у 96% обстежених осіб зміни спектру жовчних кислот, що характеризуються гнобленням синтезу первинних жовчних кислот із таурином у 2,4 разу і зниженням співвідношення гліко- і таурокон'югатів у 1,8 разу, що свідчить про збережених після операції ознаках літогенности жовчі. У осіб, що страждають ожирінням, виявлено позитивний кореляційний взаємозв'язок між зниженням фосфоліпідів і підвищенням концентрації холестерину в жовчі.

6. Встановлена позитивна кореляція (r=0,8) між глікопротеїнами і загальним холестерином у печінковій жовчі свідчить про взаємозв'язок між запаленням і показниками літогенности жовчі. Виявлене у 52% обстежених осіб підвищення в