LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування корекції запально-нейроімунних порушень у хворих на ішемічний інсульт

45


МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ імені П.Л. ШУПИКА



Черенько Тетяна Макарівна





УДК616.831-005.4:[612.017.3:616-008.6]:616.8


КЛІНІКО-ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ КОРЕКЦІЇ ЗАПАЛЬНО-НЕЙРОІМУННИХ ПОРУШЕНЬ У ХВОРИХ НА ІШЕМІЧНИЙ ІНСУЛЬТ


14.01.15 – нервові хвороби



Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук







Київ - 2008

Дисертацією є рукопис


Робота виконана на кафедрі нервових хвороб Національного медичного університету імені. О.О.Богомольця МОЗ України

Науковий консультант

доктор медичних наук, професор

Віничук Степан Мілентійович,

Національний медичний університет імені О.О.Богомольця,

кафедра нервових хвороб, завідувач кафедри


Офіційні опоненти:

Доктор медичних наук, професор

Западнюк Богдан Віталійович

Київський національний університет внутрішніх справ,

кафедра судової медицини, начальник кафедри


Доктор медичних наук, професор,

Кузнєцова Світлана Михайлівна

Інститут геронтології АМН України, відділ судинної патології головного мозку, завідуюча відділом


Доктор медичних наук, професор

Міщенко Тамара Сергіївна

Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України,

відділення судинної патології головного мозку, керівник відділення



Захист відбудеться 30.05.2008 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.613.01 у Національній медичній академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України за адресою: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9.


З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України за адресою: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9.


Автореферат розісланий 26.04. 2008 р.



Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Т.М.Каліщук-Слободін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми. Проблема інсульту беззаперечно визнається однією з найактуальніших в сучасній світовій медицині. Статистика інсульту дотепер залишається незадовільною: у світі щорічно виявляється інсульт у понад 7 млн. осіб, для майже 4,5 млн. пацієнтів судинна катастрофа закінчується фатально [Leys D. et al., 2004]. Частота захворюваності на мозковий інсульт в Україні істотно перевищує таку у розвинених країнах і у 2006 р. становила 281,2 випадку на 100 тис. населення. Показник смертності, хоча і має тенденцію до зниження, проте майже вдвічі вищий за такий у розвинених країнах Європи [Міщенко Т.С., 2006, 2007].

Дослідження останніх років дали змогу визначити певну послідовність та взаємозв'язок між етапами багатоланцюгового процесу церебрального ішемічного пошкодження, розкрити основні механізми змін морфології мозкової тканини та її функціонального стану при ішемії та в післяішемічний період [Волошин П.В., 2001; Боброва В.І., 2003; Віничук С.М 2003, 2006; Кузнецова С.М., 2003; Зозуля І.С., 2006; Ткаченко О.В., 2006; Astrup J., 1981; Fisher M. et al., 1996; Siesjo B.K. et al., 1996]. Незважаючи на наявність універсальних закономірностей ішемічного пошкодження мозку, процес церебральної ішемії індивідуалізований, особливості його перебігу та наслідки визначаються не тільки розміром необоротного пошкодження мозку, а й станом церебрального метаболізму, реактивністю імунно-ендокринної системи, півкульними, віковими та гендерними особливостями тощо [Гусев Е.И., 2001; Медведева С.Л., 2003; Кузнецова С.М., 2006;]. Патогенетично обґрунтоване ведення гострого періоду інсульту також великою мірою впливає на перебіг захворювання [Євтушенко С.К., 2001; Головченко Ю.І., 2003, 2004; Западнюк Б.В., 2003; Самосюк І.З., 2006; Яворская В.А., 2006; Московко С.П., 2007; Шевага В.М., 2007].

Формування мозкового інфаркту відбувається переважно протягом 3-6 год. Серед механізмів, що беруть участь у "доформуванні" інфарктного вогнища, поглиблюють післяішемічні порушення, а у 25-40% хворих, можливо впливають на прогресування неврологічних розладів у перші години після мозкової катастрофи [Castellanos M. et al., 2002; Vila N. et al., 2003; Rallidis L.S., 2006], значне місце відводиться післяішемічному запаленню [Цимбалюк В.І. та співавт., 2005; Хама-Мурад А.Х. и соавт., 2007; De Graba T.J. et al., 1998; del Zoppo G. et al., 2000].

Доведено, що відстрочена загибель тканини мозку зумовлена широким колом регуляторних пептидів, до яких відносять медіатори запалення, цитокіни, нейротрофічні фактори [Скворцова В.И. и соавт., 2001; Жданов Г.Н. и соавт., 2006; Iadecola C. et al., 2001; Wen Y.D. al., 2006]. Саме вони визначають пошкодження мозку і захисні функції. Проте, не з'ясовано, як пов'язані локальні запальні події з перебігом ішемічного інсульту, розвитком ускладнень, погіршенням неврологічних функцій, чи всі маркери однаково інформативні щодо відображення пошкоджувальної дії післяішемічного запалення.

Патогенез гострих порушень мозкового кровообігу значною мірою пов'язаний зі змінами проникності гемато-енцефалічного бар'єру (ГЕБ), надійним показником порушення якого вважається поява в крові та лікворі нейроспецифічних білків (НСБ) [Чехонин В.П., 2000; Barone F.C. et al., 1995; Butterworth R.J. et al., 1998; Wu Y.C. et al., 2004]. Внаслідок порушення ГЕБ відбувається контакт НСБ з імунокомпетентними клітинами, індукція автоімунних реакцій, зокрема синтез нейроавтоантитіл, який може мати саногенний характер, або у разі неадекватності процесів авторегуляції спричиняти імунне пошкодження мозку шляхом включення у комплекс нейроімунно-запальних процесів. У літературі наводяться різні дані стосовно патогенетичної ролі НСБ – маркерів глії, мієліну, нейронів та антитіл до них, а також зв'язку показників автосенсибілізації з перебігом ішемічного інсульту, його наслідками [Лисяный Н.И и соавт., 1996; Ганнушкина И.В., 2000; Цимбалюк В.І. та співавт., 2006; da Rocha A.B. et al., 2006; Wunderlich M.T. et al., 2006], проте чітко не визначена їхня роль у складній системі нейроімунно-запальних процесів.

Хоча низка показників (лейкоцитоз, підвищення температури тіла, рівень С-реактивного протеїну (С-РП) в крові, фібриногену, глюкози, прозапальних цитокінів тощо) вважаються інформативними та використовуються з прогностичною метою під час моніторингу запальної відповіді [Дзяк Л.А., 1995; Скворцова В.И. и соавт., 1999; Григорова І.А., 2006;
Vila N. et al., 2000, 2003; Castellanos M. et al., 2002] не визначена значущість кожного з них в їхній сукупності, не розроблена математична модель прогнозу, яка б консолідувала найбільш важливі показники місцевого запалення та нейроавтосенсибілізації і давала можливість використати їх для індивідуального прогнозу наслідків гострого періоду інсульту.

Інтенсивне вивчення